Провадження № 11-кп/803/3576/25 Справа № 204/3932/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні заяви про виправлення описки в судовому рішенні, -
В провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 жовтня 2025 року перебувають матеріали кримінального провадження за №12024041680000074 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно з договором про надання правничої допомоги №152 від 29 лютого 2024 року, адвокат ОСОБА_7 , яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4436, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області 02.09.2019 року, здійснює представництво та захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 .
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про відвід судді ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження №12024041680000074 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.
16 жовтня 2025 року захисник ОСОБА_7 звернулася до суду першої інстанції із заявою, у якій вимагала внести виправлення до вказаного рішення, використовуючи її власні дані, а також дані обвинуваченого, як людей - ОСОБА_9 відповідно до постанови КМУ від 22 травня 2019 року №437 «Питання українського правопису».
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про виправлення описки в ухвалі Чечелівського районного суду міста Дніпро від 15 жовтня 2025 року, з огляду на те, що з наведених захисником обставин та з дослідженої в судовому засіданні ухвали, в розумінні ст. 379 КПК України не вбачається наявності в зазначеній ухвалі суду описки, яка має вплив на зміст судового рішення і його виконання.
На вказану ухвалу адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, яка була передана для розгляду колегія суддів Дніпровського апеляційного суду у складі: Головуючого судді - ОСОБА_2 , суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В ході апеляційного перегляду вказаного провадження захисником ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції подано ряд заяв та клопотання, зміст та суть, яких зводиться не тільки до обставин розгляду кримінального провадження, а й містить в собі некоректні вислови як в бік судових органів, так і в бік інших державних органів, з метою образити, дискредитувати та принизити авторитет судді та суду, інших органів державної влади, а також заперечення з приводу чинності Законів України, та не визнання їх дії. До того ж, вказані заяви та клопотання виходять за межі захисту підзахисного ОСОБА_6 , оскільки не стосуються його інтересів та даного кримінального провадження.
Також в ході апеляційного перегляду цього провадження, в судових засіданнях адвокат ОСОБА_7 порушувала порядок судового засідання та не виконувала вимоги головуючого судді, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення окремої ухвали, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Частинами 1, 2 статті 329 КПК України передбачено, що особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження допитують свідків та заявляють клопотання, подають заперечення стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. ... Відхилення від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні.
Сторони та учасники кримінального провадження, інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, а також у разі їх участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, зобов'язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 330 КПК України у разі невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх може бути притягнуто до відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон), адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Відповідно до п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 21 Закону, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, підвищувати свій професійний рівень та виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону, адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 34 Закону, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 7 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 2019 року 15 лютого 2019 року (далі Правила), у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Відповідно до ст. 8 Правил, адвокат має залишатися незалежним від свого клієнта.
У межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 11 Правил, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.
Адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 12 Правил, всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов'язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.
Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.
При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватись загальноприйнятих норм ділового етикету, в тому числі щодо зовнішнього вигляду.
Відповідно до ст. 12-1 Правил, адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов'язки.
Адвокату заборонено робити завідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов'язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень щодо представництва інтересів клієнта.
Згідно з ст. 25 Правил, адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема спонукати свідків до надання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу тощо), використовувати свої особисті зв'язки (чи в окремих випадках особливий статус) для впливу прямо або опосередковано на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Відповідно до ст. 42 Правил, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Правил, під час здійснення професійної діяльності в суді адвокат повинен бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, стверджуючи повагу до адвокатської професії.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Правил, за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також рішеннями З'їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 129 Конституції та ст. 50 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Повага до суду і його рішень зміцнюють державність, правопорядок і законність, та ведуть до справді правової держави.
У розумінні Європейського суду з прав людини звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій, констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви №61164/00 і №18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
В свою чергу, аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, (справа №199/6713/14-ц, справа № 9901/324/19) а саме, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Заяви та скарги що подаються до суду мають відповідати вимогам діючого законодавства. В тексті цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду. В протилежному випадку це свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку автора документу. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства, та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами.
Разом з тим, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства. А відтак, використання апелянтом у тексті скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу суду та судді, вказує на таке зловживання.
Так 24.11.2025 року за вх. №11ЕС-52269 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7 в якому остання вимагала негайно витребувати у Верховній раді України оригінали КПК, КК і всіх законів, якими суд керується під час розгляду даної справи.
Під час створення процесуальних документів по даній справі використовувати власні дані сторони позивача, як людей - ОСОБА_9 відповідно до постанови КМУ від 22.05.2019 № 437 «Питання українського правопису», якою визначено обов'язковість застосування Українсього правопису, в розумінні положень § 49. Власні імена людей, міфологічних осіб, клички тварин, оскільки основою грамотного юридичного письма є дотримання правил правопису, що охоплюють як загальні правила української мови, так і специфічні норми, що стосуються юридичної термінології.»
Обгрунтувуючи вказане клопотання адвокат вказувала про не чинність та необов'язковість всіх нормативно правових актів, Законів та Кодексів України, зазначаючи таке:
- “Одночасно сторона захисту вважає за необхідно клопотати перед судом про застосування під час розгляду даної справи законів і кодексів після одержання їх копій у встановленому порядку від органу, який їх видав відповідно до Указу Президента України № 503/97 від 10.06.1997 року за для підтвердження дотримання процедури їх прийняття, підписання, оприлюднення (набуття чинності) та можливості застосування під час судочинства, оскільки їх оригінали не підписані Головою Верховної ради і Президентом, виходячи із очевидного змісту електронних баз і оприлюдненими документами у офіційних виданнях, якими користується суд, що суперечить вимогам ст. 94 Конституції, а також на них не стоїть Гербова державна печатка у відповідності до Указу Президента № 1230 /96.»;
- “Будь-які існуючі нормативно-правові реєстри є виключно інформаційними фондами і не можуть застосовуватися під час ухвалення рішень судом без перевірки їх підписання у визначений ст. 94 Конституції України спосіб відповідними посадовими особами, й на її думку вони беззаперечно підтверджують факт відсутності підписів Кодексів і Законів Головою Верховної Ради, тобто законодавчого органу, який діє від імені народу - тобто особисто ОСОБА_10 . »
Також адвокат вказує на те що її підзахисного - ОСОБА_6 та її було введено в оману стосовно обов'язковості всіх Законів України та їх чинності:
-“ ОСОБА_10 не погоджувався на застосування норм КПК та КК України щодо себе, а був введений в оману щодо їх обов'язковості фактом оприлюднення за для надання ознак обов'язковості та чинності, обгрунтувуючи також таким: “За Декларацією про державний суверенітет України від 16.10.1990 року проголошено державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Ст. 5 Конституції України - Україна є республікою, при цьому жоден закон не містить посилання на даний факт.»;
- “Констатую факт відсутності волевиявлення ОСОБА_11 на застосування відносно нього норм КК і КПК України, як наслідок набуття статусу фізичної осудної особи, обвинуваченого, підсудного, засудженого по цій справі , в зв'язку з введенням в оману фактом оприлюднення цих законодавчих актів для надання їм ознак чинності і обов'язковості.»;
-“В даному випадку ОСОБА_11 був введений в оману стороною обвинувачення в оману щодо обов'язковості і чинності законів, які стали підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності.»
В цьому клопотанні адвокат ОСОБА_7 , з посиланням на норми Конституції України також вказувалана неможливості застосування статусів “особа», “фізична особа» та “фізична осудна особа»до обвинуваченого ОСОБА_6 , не зазначаючи яким чином вказані статуси стосуються даного кримінального провадження.
Наголошує адвокат в своєму клопотанні і на тому, що ОСОБА_12 є вільною людиною, яка перебуває під захистом міжнародного права та Конституції, а ось всі представники органів державної влади та посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (ст.19) та законами України, про що вони забули.
Також адвокат ОСОБА_7 в своєму клопотання, явно виходить за межі захисту свого клієнту та використовує судовий процес як майданчик для своїх політичних заяв, вказуючи таке:
- “Продовжуючи вивчати прийняте в Україні законодавство до 1996 року, ОСОБА_13 було виявлено ще більш шокуючі дії вчиненні високопосадовцями України, які оманливим шляхом без погодження українського народу вступили у ОСОБА_14 , фактично перетворивши територію України на об'єкт корпоративних прав за для подальшого позбавлення людей їх прав і національних богацтв успадкованих від пращурів за правом народження.
- “Ознайомившись з відкритих джерел з умовами угод: від 18.10.1993 року про приєднання України до Міжнародної фінансової корпорації, від 2 квітня 1999 року щодо статусу та діяльності Представництва МФК в Україні, ОСОБА_15 констатує їх нікчемність відносно українського народу («плоди отруйного дерева»), враховуючи що ЗУ №2402- ХІІ підписаний неналежною особою - «президентом України» Кравчуком, виходячи з наступного: Перші вибори Президента України відбулися 1 грудня 1991 року і за законом УРСР про Президента УРСР, що не засосовується (незрозуміле формулювання) з 21.04.2022 року - Президент Української Радянської Соціалістичної Республіки є найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади.
Повноваження Президента Української РСР визначаються Конституцією Української РСР (ст. 1) Президент Української РСР на основі і на виконання Конституції ( 888-09 ) і законів Української РСР в межах своєї компетенції видає укази, які є обов'язковими до виконання на території Української РСР. Президент Української РСР має право скасовувати постанови і розпорядження Кабінету Міністрів Української РСР, Уряду Кримської АРСР, акти міністерств Української РСР, інших підвідомчих йому органів, виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів Української РСР, а також зупиняти дію рішень органів виконавчої влади Союзу РСР на території Української РСР, якщо вони суперечать Конституції Української РСР і законам Української РСР (ст. 7). Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам (ст. 8).
Тобто Президент України ОСОБА_16 станом на 3.06.1992 року не міг бути підписантом закону № 2402-ХІІ Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій, як документу віднесеного до його повноважень, а тому він перебуває проза правовим полем.»;
- “18.10.1993 року Україна, в особі Уряду підписала Договір про приєднання до Міжнародної фінансової корпорації, у статусі підприємства в межах території новоствореної держави , натомість без будь-якого посилання на українську націю, яка зі стародавніх часів живе цій землі, тобто за фактом є сучасним рабством, яке прямо заборонено міжнародним правом (вибірково)»
- “З відкритих інтернет джерел ОСОБА_15 дізналась по те, що Україна зереєстрована як корпорація в США»
-» У відповіді Мін'юсту України на запит наведено витяг з бізнесдовідника D&B, де компанія “Україна» має DUNS №947142167, адресу в ОСОБА_17 ) та ключового директора ОСОБА_18 .
- “Жодному українцю невідомо хто такий ОСОБА_19 ( ОСОБА_20 ), який вказаний як ОСОБА_21 / представник коропорація України і яке він має відношення до української держави чи до органів державного управління України, натомість тепер зрозуміло чому зустріч між ОСОБА_22 і путіним щодо закінчення війни в Україні вирішувалась саме на Алясці і без залучення не легітімного Президента Зеленського, як представника України, на що неодноразово у своїх публічних виступах по телебаченню казав путін, оскільки таким представником коропорація Україна - є ОСОБА_19 .»
- “Запис на UPIK/D&B є доказом підпорядкованості КОРПОРАЦІЇ Україна США, а ще й свідчить про «ліквідацію держави Україна» у 2014 році.»
- “Наведені обставини в поєднанні із змістом закону №2402-ХІІ і угодою про приєднання України до Корпорації від 2.04.1999 року свідчать про фактичну передачу України спільно з її народом у підпорядкування США із відповідним впливом як на людей, так і на майно належне народу, тобто носить ознаки рабства, які ретельно приховували всі президенти України, Верховна рада України всіх часів, Кабмін України всіх часів, Нацбанк України всіх часів, Мінфін України всіх часів , а тепер ОСОБА_23 і всі високопосадовці, що причетні до цього немислимого шахрайства, що свідчить про вчинення особливо тяжких злочинів.»
- “Сторона захисту стверджує, що жодна людина в Україні не була обізнана про зміст закону України N 2402-XII, а також не надавали своєї згоди Верховній Раді України чи будь-кому на його ухвалення, а найголовніше на виконання, уповноважуючи Мінфін, ОСОБА_24 і Нацбанк України приймати доленосні рішення щодо українців, що вкотре свідчить про його нікчемність, як укладених на його підставі год і взятих на себе зобов'язань від імені українців кіпкою шахраїв.»
- “Також сторона захисту акцентує увагу на недійсності міжнародних угод укладених Зеленським від імені України в зв'язку з відсутністю на них обов'язкових реквизитів - печатки від імені України відповідно до Указу Президента № 1230/96: з США про видобуток корисних копалин від 30.04.2025 року, з ОСОБА_25 на 100 років від 16.01.2025 року. Наведені міжнародні угоди є нікчемними, виходячи з того, що п. 2 Указу Президента України від 19.12.1996 року № 1230/96 «Про Велику Державну Печатку України», який за змістом СТ. 106 Конституції є обов'язковим до виконання на території України...»
-“Варто також вказати й на незаконність продовження воєнного стану на підставі відповідних Указів Президента України»
26.11.2025 від адвоката ОСОБА_7 на адресу апеляційного суду надійшла заява за вх.№52545/25 в якій остання вимагала негайно скерувати до Електронного суду протокол судового засідання від 25.11.2025 року, як і всі наступні разом з технічними записами. Видати безкоштовно копії всіх технічних записів, як складових протоколів судовий засідань проведених Дніпровським апеляційним судом в межах даної справи.
09.12.2025 за вх.№11ЕС-54777 від адвоката ОСОБА_7 надійшла заява, в якій остання висловила недовіру суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
У вказаному клопотанні адвокат ОСОБА_7 , явно зловживаючи своїми права, знову ж таки вказуючи на нікчемності та необов'язковості всіх Законів України, через відсутність на них підписів обов'язкових підписантів та Великої гербової державної печатки, відсутності її волевиявлення та волевиявлення її підзахисного на їх застосування та введення в оману її та її підзахисного стосовно набуття ними чинності, що вона обгрунтовувала аналогічно викладеному вище, зазначала про упередженість колегії суддів, зокрема і внаслідок обрання обвинувального нахилу, внаслідок не витребовування оригіналів цих Законів, що не є підставами для відводу судді (колегії суддів) згідно з нормами Кримінального процесуального закону.
При цьому, у вказаному клопотання захисник ОСОБА_7 вказувала про те, що вона є ОСОБА_26 з власним ім'ям ОСОБА_9 , як і ОСОБА_11 , які наділені Богом природними правами з моменту народження - є носіями суверенного права, уособленням українського народу, який є джерелом влади в Україні відповідно до ст. 5 Конституції України, а не якісь фізичні особи, та змушені захищатись від свавілля обумовленого оманою всіма можливими засобами, в тому числі й поза волею вступати у правовідносини із владою, за для відновлення справедливості та законів світобудови, зокрема вказуючи представникам влади, а в даному випадку суддям, на порушення ними ж прописано та нав'язаного нечинного законодавства.
Викладені адвокатом твердження у своїх клопотаннях та заявах є категоричними декларативними висновками без посилань на доказову базу або відповідні рішення компетентного органу, що свідчить про спроби ввести суд в оману та використання процесу для поширення недостовірної інформації, для політичної агітації або дискредитації державних інститутів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, такі систематичні твердження адвоката в її клопотаннях та заявах спрямованих до суду, в яких адвокат систематично іменує державні акти «нікчемними», заперечує законність воєнного стану та мобілізації без посилання на рішення КСУ або інші процесуально допустимі джерела, є не юридичним аргументом у кримінальному провадженні, а є політичною або пропагандистською заявою.
Такі заяви адвоката знижують якість процесу та можуть створювати підстави для спотворення розуміння фактичних обставин, й такі висловлювання, що ставлять під сумнів легітимність державних органів і законів, дискредитують професію адвоката у сприйнятті суду та суспільства.
До того ж, клопотання адвоката ОСОБА_7 містять вислови, спрямовані не на захист конкретного клієнта (в даному випадку обвинуваченого ОСОБА_6 ), а на дискредитацію державних рішень у загальному - що виходить за межі захисту його інтересів.
Відтак, такі дії адвоката мають ознаки використання судового процесу як «трибуни» для поширення політичних висловлювань та дискредитації державних інституцій, що суперечить приписам Правил адвокатської етики.
Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що адвокат ОСОБА_7 у своїх клопотаннях та заявах використовує нестандартні шрифти, багаторазове та надмірне застосування жирного шрифту, курсиву, CAPS LOCK, підкреслення, нестандартні відступи, хаотичні абзаци, довільну зміна регістру букв в словах, які призводять до нечитабельності тексту в цілому та є не лаконічними, емоційними, не структурованими та незрозумілими.
Таке оформлення адвокатом процесуальних документів, які спрямовуються, зокрема і до суду, є проявом неповаги до суду, порушенням культури юридичного письма, професійної етики адвоката, й також може бути розцінене як вплив на суд через емоційне оформлення тексту.
Також, слід наголосити і на тому, що в судовому засіданні апеляційного суду 11.12.2025 року при розгляді її апеляційної скарги на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні заяви про виправлення описки в судовому рішенні, адвокат ОСОБА_7 крім іншого вказувала про те, що з відкритих джерел їй стало відомо, що пан ОСОБА_27 , який обвинувачується в державній зраді, заперечив той факт що судді надавали присягу народу України, а вони надавали присягу виключно судді. Також вона вказувала, що вона та її підзахисний народилися та є громадянами СРСР, є носіями влади в України, а судді ігноруючи вказаний факт, не тільки порушили присягу, а також і виконують її вимоги, як носія влади.
Крім того, колегія суддів звертає увагу і на поведінку адвоката в судових засіданнях, яка виявляє нестриманість, збудженість, перебиває головуючого суддю та членів колегії, підвищує тон, не підкоряється законним розпорядженням головуючого, виходить за межі захисту свого клієнта, й більшість процесуального часу наголошує на власній особі та її значущості в процесі, її небажанні та вимушеність вступати, зокрема із судом у правовідносини, через що суд був вимушений обмежувати її в часі у виступах та зупиняти її виступи, внаслідок виходу за межі кримінального провадження.
При цьому, з поведінки її підзахисного ОСОБА_6 в судовому засіданні чітко прослідкується його нерозуміння змісту та суті заяв та клопотань адвоката, про, що він повідомляв і суду, однак за вимогою адвоката, відмовлявся від надання будь-яких пояснень, посилаючись на ст. 63 Конституції України.
Слід також зауважити і на тому, що саме за порадою адвоката ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_6 відмовився від отримання пам'яток про його права та обов'язки.
На переконання колегії суддів, така поведінка адвоката є неприпустимо та підриває довіру до професії, адвоката й свідчить про використання адвокатом ОСОБА_7 кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 та суду як «майданчика» для політичних заяв, введення суду в оману, внаслідок подачі недостовірної або маніпулятивної інформації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що репутація адвокатури має суспільне значення, а порочні дії окремого адвоката можуть спричинити довгострокову шкоду довірі до всієї професії.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що адвокатом ОСОБА_7 грубо порушено ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики, що відповідно до п. 2, 3, 5, 7 ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить про вчинення нею дисциплінарного проступку та як наслідок, необхідність притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з приписами статей 369 КПК суд, за наявності відповідних підстав, має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
Відповідно до правової позиції щодо застосування норм процесуального права, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 686/9636/18, Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.
Керуючись ст.ст. 369, 372 КПК, ст. 33, 34, 36 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», колегія суддів,
Постановити окрему ухвалу, якою порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області питання про притягнення адвоката ОСОБА_7 у межах наданих повноважень, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 2, 3, 5, 7 ч. 2 ст. 34 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Копію ухвали надіслати до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Раді адвокатів Дніпропетровської області, для вжиття заходів у межах наданих повноважень та адвокату ОСОБА_7 для відома.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4