Провадження № 11-сс/803/2236/25 Справа № 185/13362/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , поданої в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Павлограда Дніпропетровської області, громадянки України, вдови, на утриманні малолітніх осіб та осіб похилого віку не маючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.302, ч.2 ст.303 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Епізод 1.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у невстановленому місці, у точно невстановлений час, але не пізніше 05 листопада 2024 року, виник злочинний умисел направлений на створення та утримання місць розпусти, з метою наживи, тобто особистого збагачення за рахунок вчинення злочину проти громадського порядку та моральності, а також здійсненні сутенерства, вчиненого щодо кількох осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на створення та утримання місця розпусти з метою наживи та сутенерство вчинене щодо кількох осіб, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому місці, у точно невстановлений час, але не пізніше 05 листопада 2024 року, з метою створення місця розпусти для постійного вчинення розпусних дій ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , тобто для забезпеченння умов заняттям проституцією, підшукала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та у невстановлений час, але не пізніше ніж 05 листопада 2024 року, отримала її у користування, де організувала місце розпусти та почала його утримувати, тобто сплачувати грошові кошти за користування вказаною квартирою, організувала її прибирання, утримання в належному стані, розмішувала у ній осіб, які займаються проституцією, здійснювала пошук клієнтів, які будуть отримувати послуги інтимного характеру за вказаною адресою, з метою отримання за це грошових коштів.
Такі умисні дії ОСОБА_7 , які виразилися у створенні та утриманні місць розпусти, вчинені з метою наживи, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК.
Епізод 2.
Також, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 18.07.2025, приблизно о 18:09 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення сутенерства щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , діючи повторно, прийняла телефонний дзвінок від ОСОБА_17 , який виявив бажання отримати послуги сексуального характеру від проститутки, та повідомила останньому, що дівчина знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та за вказаною адресою він може скористатись послугами проститутки, вартістю 4000 за годину.
В той-же день, приблизно о 19-28 годині ОСОБА_17 прибув до вищевказаної адреси розташування місця розпусти, де у вказаній квартирі ОСОБА_17 було повідомлено, що послуги сексуального характеру коштують 3000 гривень за 30 хвилин, та ОСОБА_17 сплатив вказану суму грошових коштів у готівковій формі, за сексуальні послуги, які передав ОСОБА_16 . Після чого, ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_2 , були надані ОСОБА_16 послуги сексуального характеру у вигляді статевого акту.
Такі умисні дії ОСОБА_7 , які виразилися у сутенерстві, вчиненому щодо кількох осіб, повторно, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК.
06.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) було внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.303, ч.2 ст.302 КК.
12.11.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.303, ч.2 ст.302 КК.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_18 , погоджене прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_6 , задоволено та застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 (за винятком необхідності отримання екстреної медичної допомоги, а також за виключенням періоду часу переміщення до/з захисних споруд за необхідності забезпечити свою безпеку на період повітряної тривоги у м. Павлограді), в межах строку досудового розслідування, на строк 2 місяці, тобто до 14 січня 2026 року.
Відповідно до ч.5 ст.194 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) на підозрювану ОСОБА_7 покладені обов'язки: не покидати квартиру АДРЕСА_3 , де підозрювана проживає, цілодобово (за винятком необхідності отримання екстреної медичної допомоги, а також за виключенням періоду часу переміщення до/з захисних споруд за необхідності забезпечити свою безпеку на період повітряної тривоги у м. Павлограді) без дозволу слідчого, прокурора чи суду; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Роз'яснено підозрюваній ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в житло, під домашнім арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
В обґрунтування зазначає, що суд не роз'яснював підозрюваній права, передбачені ч.2 ст.193 КПК, після вислуховування думки сторін видалився до нарадчої кімнати не досліджуючи докази, не з'ясовуючи питання про доповнення та не надаючи слово в судових дебатах, чим фактично позбавив сторону захисту надати заперечення по суті доданих до клопотання документів. Тобто суд допустив процесуальні порушення, які призвели до грубого порушення права на захист.
Також вказує, що йому не зрозуміло в чому полягають дії ОСОБА_7 , передбачені ст.ст.302,303 КК.
Наголошує, що твердження прокурора про відсутність у підозрюваної міцних соціальних зв'язків не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_7 є вдовою, так як її чоловік ОСОБА_19 загинув приймаючи участь у захисті України, рідний син ОСОБА_20 з 09.06.2023 року є військовим в/ч НОМЕР_1 Центрального оперативно-територіального об'єднання, отримав захворювання пов'язані із захистом Батьківщини, підозрювана працює приватним підприємцем та сплачує податки, особисто виховує онука, який проживає із нею, водить його до садочку та лікаря. Проте перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом позбавлена такої можливості.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року та визначити підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 22-00 години до 06-00 години ранку.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення підозрюваної та її захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою визначити підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час з 22-00 години до 06-00 години ранку, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.
За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно вимог ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Положеннями ч.3 ст.194 КПК передбачено, що слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
За змістом положень частини першої та другої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.302, ч.2 ст.303 КК та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, доведені прокурором та встановлені слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюються стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряються.
На переконання колегії суддів, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує підозрюваній ОСОБА_7 у разі доведеності її винуватості в інкримінованих злочинах, та даних про особу підозрюваної, віку та стану її здоров'я, майнового стану, яка є вдовою, утриманців не має, має зареєстроване та постійне місце проживання, раніше не судима, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, є достатнім для запобігання встановленим ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК та покладені на неї згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки в сукупності із встановленими конткретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідають практиці ЄСПЛ та статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає обрання відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту законним, обґрунтованим, мотивованим та єдино можливим запобіжним заходом щодо даного конкретного випадку, що цілком відповідає визначеної ч.1 ст.177 КПК меті застосування запобіжного заходу.
Доводи захисника щодо допущення слідчим суддею процесуальних порушень при розгляді клопотання є неспроможними, оскільки вони не свідчать про незаконність прийнятого рішення та не спростовують висновку суду про те, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_7 строком на два місяці, тобто до 14 січня 2026 року, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4