Провадження № 11-кп/803/3576/25 Справа № 204/3932/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні заяви про виправлення описки в судовому рішенні, -
В провадженні Дніпровського апеляційного суду перебувають матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року.
Ухвалою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про виправлення описки в ухвалі Чечелівського районного суду міста Дніпра від 15 жовтня 2025 року.
09.12.2025 від захисника ОСОБА_7 надійшла заява в якій остання висловлює недовіру суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Обгрунтовуючи свою заяву захисник посилається на те, що 21.11.2025 колегія суддів при розгляді її клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали, порушила вимоги кримінального процесуального закону в частині ведення судового процесу, а саме в порушення вимог ст.ст. 336, 342 КПК України, всупереч тому, що стороною захисту не заявлялися клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, забезпечила участь обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ “Дніпровська установа виконання покарань №4», без ухвалення відповідного рішення та належним чином не встановила особу обвинуваченого. При цьому, захисник зазначає, що після того, як вона вимагала забезпечення безпосередньої участі обвинуваченого в судовому засіданні, шляхом його доставлення до приміщення суду, суддя ОСОБА_3 заявив, що покладене на захисника витрати на вчинення дій, з конвоювання обвинуваченого, що не передбачено жодними нормативно правовими актами. Вказані обставини, на переконання захисника, свідчать про особисту неприязнь колегії суддів до неї, яка до того ж викликана тим, що нею було скеровано до ВРП скарги Д-4577/3/7-25 та Д-5238/3/7-25 на цю колегію.
Крім того, захисник вказує і на незаконність відмови суддею ОСОБА_2 у безкоштовній видачі їй технічного запису всіх судових засідань апеляційної інстанції у цій справі.
Наголошує захисник і на тому, що суддею ОСОБА_2 в межах іншого провадження стосовно неї було скеровано скаргу до КДКА щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за обраний спосіб захисту, який є аналогічним у цій справі, а нею було скеровано скаргу до ВРП і до Офісу генерального прокурора заяву про скоєння злочину.
Наведені обставини, на переконання захисника, свідчать про неможливість неупередженого та виваженого розгляду суддями цієї апеляційної скарги, через особисте неприязне ставлення суддів до неї.
Вкотре наголошуючи на неможливості розгляду вказаною колегією суддів її апеляційної скарги, захисник зазначає і про те, що колегія суддів небажає витребовувати оригінали КПК та КК, з огляду на те, що за змістом інформаційних законодавчих баз вони не підписані обов'язковими підписантами - Головою Верховної ради і Президентом всупереч ст. 94 Конституції України і не містять скріплення Великою гербовою державною печаткою в зв'язку з її нестворенням в межах виконання указу Президента 1230/96.
Вказаним фактам колегією суддів не надано належного обґрунтування, не дивлячись на тому, що захисник наполягає на тому, що нормативно-правові реєстри є виключно інформаційними фондами і не можуть застосовуватись під час ухвалення рішень судом без перевірки їх підписання у визначений ст. 94 Конституції України спосіб відповідними посадовими особами, крім того вони беззаперечно підтверджують факт відсутності підписів кодексів і законів головою верховної ради, тобто законодавчого органу, який діє від імені народу - тобто від імені особисто ОСОБА_8 , виходячи з того, що Конституція України фактично є договором між державою і людиною, натомість її зміст, а саме розділ ІІ права, свободи та обов'язки людини і громадянина не містить жодного посилання на такого суб'єкта публічних правовідносин, як особа, що свідчить про неможливість застосування даних статусів до ОСОБА_8 до перевірки чинності КПК і КК України.
Також захисник констатує факт відсутності волевиявлення ОСОБА_8 на застосування відносно нього норм КК і КПК України, як наслідок набуття ним статусу фізичної осудної особи, обвинуваченого, підсудного, засудженого по цій справі, в зв'язку з введенням в оману фактом оприлюднення цих законодавчих актів для надання ознак чинності та обов'язковості.
Одночасно захисник наголошує на тому, що вона є ОСОБА_9 з власним ім'ям ОСОБА_10 , як і ОСОБА_11 , які наділені Богом природними правами з моменту народження - є носіями суверенного права, уособленням українського народу, який є джерелом влади в Україні відповідно до ст. 5 Конституції України, а не якісь фізичні особи , та змушені захищатись від свавілля обумовленого оманою всіма можливими засобами, в тому числі й поза волею вступати у правовідносини із владою, за для відновлення справедливості та законів світобудови, зокрема вказуючи представникам влади, а в даному випадку суддям, на порушення ними ж прописано та нав'язаного нечинного законодавства.
В судовому засіданні захисник підтримала заявлений нею відвід колегії суддів, з підстав зазначених в її заяві та додатково зазначила, що вона заявляє відвід колегії суддів, в тому числі і з тих підстав, що суд до неї звертається не як до людини ОСОБА_10 .
Обвинувачений відмовився надавати будь-які пояснення з приводу заявленого захисником відводу, посилаючись на ст. 63 Конституції України, та зазначив, що він нічого не розуміє.
Заслухавши думку учасників провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Статтею 75 КПК України визначений виключний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N 4785/02, рішення від 10 грудня 2009 року, п. 66, 67).
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п.44, ECHR 2000-XII, у справі «Газета «Україна-Центр» проти України», заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010року, п.31, «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989року, п.48).
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості.
Колегія суддів вважає, що викладені в заяві захисника про відвід підстави для відводу колегії суддів не є безумовними для відсторонення складу суду від участі у цьому кримінальному провадженні.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним є можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Крім того, зазначені у заяві захисника про відвід обставини є саме незгодою з процесуальними рішеннями колегії суддів й не свідчать про упередженість суддів та їх небезсторонність під час розгляду вказаного кримінального провадження, а відмова у задоволенні заявлених клопотань, не може слугувати доказом неприязного відношення членів колегії.
Так, суд зазначає, що прийняття рішень, які можуть викликати незадоволення однієї зі сторін, не є ознакою упередженості. Прийняття таких рішень має відбуватися відповідно до принципів судочинства та з урахуванням усіх вимог, що висуваються до судового рішення. Суддя при прийнятті рішення має врахувати усі обставини справи та дослідити усі докази (Рішення у справі Jasiсski проти Польщі від 20 грудня 2005 року, заява № 30865/96, параграфи 54-58).
Незгода з попередніми рішеннями не може бути підставою для відводу, оскільки не є об'єктивною обставиною, яка може вказувати на упередженість судді. Слід зазначити, що незгода з процесуальними рішеннями судді може бути втіленою у процедурі оскарження судового рішення до суду вищої інстанції, а нерозуміння правової позиції через механізм роз'яснення процесуальних рішень судді.
Отже заявляння відводу з цього питання є безпідставним, оскільки, по суті, є висловленням незгоди із процесуальними рішеннями колегії суддів.
Цього ж погляду дотримується Верховний Суд у справах кримінального судочинства (ухвала у справі № 357/6431/19 від 16.12.2019 року; ухвала у справі № 585/4879/17 від 02.10.2019 року).
Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, заявлений відвід не містить достатніх даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України, зокрема упередженого ставлення колегії суддів під час розгляду вказаного кримінального провадження.
Отже, заява захисника про відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не ґрунтується на вимогах закону, є безпідставною, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні заяви захисника ОСОБА_7 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4