Номер провадження: 22-ц/813/6450/25
Справа № 947/26635/24
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Кострицький В. В.
16.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
представники відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Івашиної Олени Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2025 року, ухвалено у складі судді Бескровного Я. В., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
установив:
Короткий зміст позовних вимог.
28 серпня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з нього аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 20000 гривень, починаючи з дати звернення до суду до досягнення дитиною повнолітття.
Позов вмотивовано тим, що 6 квітня 2016 року між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. У даному шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки дитина мешкає разом з нею, просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задоволено.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що судом встановлено, що відповідач за спеціальністю є моряком (книжка моряка НОМЕР_1 ) та працює на судах іноземних судновласників, що підтверджується індивідуальним трудовим договором від 02 березня 2023 року між відповідачем та крюінговою компанією Bark Manning Agency, яка діяла від імені та за дорученням «Samos Steamship (Cyprus) LTD», з місячним заробітком більше 11000 доларів США. Враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає, що дані факти свідчать про професійну діяльність відповідача в якості моряка, а також постійного отримання ним заробітку. Суд вважає, що ним отримана достовірна інформація щодо матеріального становища відповідача, який має нерегулярний, але достатній дохід, щоб утримувати дітей. При цьому, суд не бере до уваги відомості щодо перебування відповідача на обліку в Центрі зайнятості, оскільки дана обставина не може свідчить про відсутність працевлаштування у якості моряка.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи доходи сторін, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 20000 гривень, щомісячно, і вважає дану суму обґрунтованою, справедливою і розумною.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.03.2025 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_4 , аліменти в розмірі 8000 (вісім) тисяч гривень щомісячно, на утримання дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд в рішенні правомірно послався на ст. ст. 12 та 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог але суд не дотримався цих вимог закону і порушив його.
Суд безпідставно указав в рішенні, що відповідач працює на даний час на судах при цьому суд як на доказ послався на «трудовий договір» від 02.03.2023 в той час, як сам по собі договір не є доказом, що відповідач працює. Посилання на трудовий договір, як на доказ є неправомірним, так як він викладений на іноземній мові і його текст не має перекладу на українську мову, що суперечить діючому законодавству по цьому питанню і не може бути доказом по справі, тому посилання суду на цей «Договір» є незаконним.
Тому вказівка в судовому рішенні, що суд встановив матеріальний дохід відповідача явно не відповідає дійсності.
Не встановив суд і матеріальне положення позивачки.
Позивач посилається на те, що свого житла в місті Одеса не має, тому вимушена винаймати квартиру, щомісячна оренда плата якої складає -10500 грн.
Згідно даних вказаних позивачем у своїй позовній заяві, адреса фактичного місця проживання вказана: АДРЕСА_1 , що суперечить інформації, яка зазначена в довідці переселенця №5106-5000801836, де вказана адреса проживання/перебування : АДРЕСА_2 .
Після розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем було поділено майно, де відповідно за відповідачем у його власності лишилась квартира в м.Одесі, а у позивачки у власності лишилась квартира в м.Києві.
З квітня місяця 2022 року позивачка разом з донькою проживала у квартирі, яка належала відповідачу за адресою: АДРЕСА_3 . Користувалась та проживала в квартирі позивачка разом з донькою до травня 2024 року.
Також, позивач не надала суду доказів того, що вона дійсно на даний час винаймає квартиру у оренду, саме за 10500 грн. в місяць, тобто немає копії офіційного договору оренди квартири та квитанцій, виписок з банку про сплату такої суми за оренду житла. Це є голослівне твердження позивачки.
Окрім, того позивач вказує, що немає власного житла постійного доходу, однак позивач вводить суд в оману, оскільки має у власності квартиру у Києві, що підтверджується витягом, реєстраційний номер нерухомості 2525960032224, номер запису про право власності: 45575243, яку здає в оренду та має дохід.
Позивач не надала медичної карти амбулаторного хворого, історію розвитку дитини, що б дійсно було підтверджено діагноз того, що дитина хворіє вже продовж тривалого часу
Також консультативний висновок спеціалісті №29/2022 був виданий та проводився останній раз 19.04.2022 року, такий документ дійсний в продовж одного року з моменту отримання, тому не є відповідним доказом.
Позивачка вказує, що дитина відвідує приватний заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) «YULA», що підтверджується довідкою 15 серпня 2024 р, відповідно до якої щомісячна оплата становить -15000 гривень. Довідка без печатки без штампу, є неналежною і не може бути доказом.
Згідно довідки, яка видана ФОП ОСОБА_7 , Приватний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «YULA» від 15.08.2024 р., вказано, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнята у заклад з 09.05.2022 року, відповідно Угоди між матір'ю дитини та директором закладу, однак копії такого договору не додано до позову , де має бути викладено умови навчання та перебування дитини у закладі та умови оплати , окрім того позивачем не надано офіційних квитанцій, виписок з банківських установ про сплату саме такої суми за відвідування вище зазначеного закладу.
Відповідач постійно виконував свій обов'язок та надавав гроші на утримання та виховання дитини, що підтверджується самою позивачкою у її позовній заяві.
Позивач знала, що з грудня 2023 року та в продовж 2024 року відповідач захворів серйозним захворюванням, отримує лікування та не працює, навіть був вимушений продати свою квартиру в Одесі, що б сплатити за своє лікування, саме тому позивачка з дитиною проживали у квартирі відповідача до травня 2024 року.
Відповідач пояснював, що в зв'язку з перебігом хвороби та дороговартісним лікуванням, та скрутним фінансовим становищем не має можливості надавати грошову допомогу поки що, однак порозуміння не було досягнуто.
Позивач надала документи на іноземній мові у якості підтвердження роботи відповідача на даний час та місця його перебування, що не відповідає дійсності.
Вказує, що так дійсно відповідач за фахом є професійним моряком, однак на даний час не ходить у рейси.
Оскільки з 20.03.2023 року знаходиться на території Греції під міжнародним захистом. Відповідно до Європейської співдружності має статус тимчасового біженця. Отримує держані виплати на житло(оплата оренди та комунальних послуг), а також отримує виплати на своє утримання по безробіттю.
Окрім того, відповідач наразі не може виконувати свої професійні обов'язки за станом здоров'я та проходить довготривале лікування, оскільки має захворювання на гепатит.
На даний час відповідач не працевлаштований та отримує допомогу з безробіття, знаходиться на утриманні іноземної держави, перебуває на лікуванні.
Вважає, що позивачем не доведено належним чином та документально ті обставини на які вона посилається, тому її позовні вимоги є частково незаконними та необґрунтованими.
Сторона відповідача у своєму відзиві на позов надала в суд першої інстанції матеріали, як докази по справі на підставі ст. 182 ч.3 ЦПК України. Але як видно із змісту рішення, суд проігнорував ці документи і в рішенні вони зовсім не вказуються та не згадуються.
Щодо явки сторін.
Позивачка з'явилась до судового засідання та надала свої пояснення по справі, інші учасники належним чином повідомлені про місце, час та дату судового засідання до суду не з'явились, заяв про відкладення не подавали, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідач за спеціальністю є моряком (книжка моряка НОМЕР_1 ) та працює на судах іноземних судновласників, що підтверджується індивідуальним трудовим договором від 02 березня 2023 року між відповідачем та крюінговою компанією Bark Manning Agency, яка діяла від імені та за дорученням «Samos Steamship (Cyprus) LTD», з місячним заробітком більше 11000 доларів США. Враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає, що дані факти свідчать про професійну діяльність відповідача в якості моряка, а також постійного отримання ним заробітку. Суд вважає, що ним отримана достовірна інформація щодо матеріального становища відповідача, який має нерегулярний, але достатній дохід, щоб утримувати дітей. При цьому, суд не бере до уваги відомості щодо перебування відповідача на обліку в Центрі зайнятості, оскільки дана обставина не може свідчить про відсутність працевлаштування у якості моряка.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи доходи сторін, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 20000 гривень, щомісячно, і вважає дану суму обґрунтованою, справедливою і розумною.
Висновки суду першої інстанції в частині необхідності стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дитини підтверджуються матеріалами справи і відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки у розмірі 20000 грн. щомісячно, посилаючись на те, що відповідач є здоровою, працездатною особою.
Із апеляційної скарги вбачається, що відповідач просить зменшити розмір стягнутих з нього аліментів до 8000 грн.
Отже відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини, а рішення суду ним оскаржується лише в частині визначення розміру аліментів.
Апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваних з відповідача аліментів, виходячи з наступного.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до Закону України від 03 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилання захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, відповідно до якого виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 523/2927/18 (провадження № 61-13820св19), викладено висновок, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 09 квітня 2016 року.
За час шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживає разом з позивачкою.
Позивачка офіційно не працевлаштована. Батько дитини мешкає окремо.
Шлюб між сторонами розірвано 19 липня 2021 року.
Стороною відповідача суду не надано доказів утримання дочки ОСОБА_5 .
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідач за спеціальністю є моряком (книжка моряка НОМЕР_1 ) та працює на судах іноземних судновласників, що підтверджується індивідуальним трудовим договором від 02 березня 2023 року між відповідачем та крюінговою компанією Bark Manning Agency, яка діяла від імені та за дорученням «Samos Steamship (Cyprus) LTD», з місячним заробітком більше 11000 доларів США.
Враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає, що дані факти свідчать про професійну діяльність відповідача в якості моряка, а також постійного отримання ним заробітку. Суд вважає, що ним отримана достовірна інформація щодо матеріального становища відповідача, який має нерегулярний, але достатній дохід, щоб утримувати дітей. При цьому, суд не бере до уваги відомості щодо перебування відповідача на обліку в Центрі зайнятості, оскільки дана обставина не може свідчить про відсутність працевлаштування у якості моряка.
Однак колегія суддів встановила з матеріалів справи, що суд першої інстанції, правильно визначивши правову природу спірних правовідносин, не в повному обсязі з'ясував фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, та дійшов передчасного висновку щодо матеріального становища сторін.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача стабільного та значного доходу, пославшись на індивідуальний трудовий договір від 02 березня 2023 року, укладений між відповідачем та крюінговою компанією Bark Manning Agency, відповідно до якого передбачався місячний заробіток понад 11 000 доларів США.
Разом з тим апеляційний суд звертає увагу, що вказаний договір викладений іноземною мовою та не містить належного перекладу державною мовою, що суперечить вимогам статей 79, 95 ЦПК України; відсутні докази фактичного виконання умов цього договору, зокрема докази виходу відповідача у рейс, отримання заробітної плати, банківські виписки або довідки податкових органів; сам по собі факт укладення договору не може вважатися безумовним підтвердженням фактичного доходу, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої аліментні зобов'язання повинні ґрунтуватися на реальному, а не потенційному доході платника.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про встановлення достовірного матеріального доходу відповідача не підтверджується належними та допустимими доказами.
Із матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідач з березня 2023 року перебуває на території іноземної держави, має статус особи, що перебуває під міжнародним (тимчасовим) захистом, отримує соціальні виплати по безробіттю та перебуває на лікуванні у зв'язку з тривалим захворюванням.
Надані стороною відповідача документи на підтвердження цих обставин були долучені до матеріалів справи суду першої інстанції, однак не отримали належної оцінки у судовому рішенні, що свідчить про порушення судом вимог статей 89, 263 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Апеляційний суд враховує, що стан здоров'я платника аліментів є однією з істотних обставин, прямо передбачених статтею 182 СК України, та може впливати на можливість отримання доходу.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, фактично не дослідив належним чином матеріальне становище позивачки, обмежившись лише її поясненнями щодо відсутності доходу та необхідності понесення значних витрат на утримання дитини.
Водночас матеріали справи не містять: належних доказів укладення договору оренди житла та фактичної сплати орендної плати у заявленому розмірі; платіжних документів, які б підтверджували регулярну оплату приватного дошкільного закладу; актуальних медичних документів, що підтверджують тривале захворювання дитини та необхідність постійних додаткових витрат.
Крім того, з поданих відповідачем доказів вбачається, що позивачка має у власності нерухоме майно, що потенційно може приносити дохід, однак ці обставини судом першої інстанції належним чином не враховані.
Апеляційний суд виходить із того, що батьки несуть основну відповідальність за забезпечення належних умов життя дитини в межах своїх фінансових можливостей.
Колегія суддів зазначає, що розмір аліментів не повинен призводити до надмірного фінансового тягаря для платника, який об'єктивно не має можливості сплачувати визначену суму, оскільки це суперечить принципам розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В позовній заяві відсутнє зазначення про неможливість надання позивачем будь-якого доказу під час подання позовної заяви.
Отже позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано суду доказів того, що відповідач одержує більші доходи та має можливість, з урахуванням свого стану здоров'я, матеріального становища сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у зазначеному позивачем в позові розмірі 20000 грн.
Крім того, позивачка не позбавлена можливості звернутись до відповідача з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.
Водночас апеляційний суд звертає увагу сторін на положення статті 192 Сімейного кодексу України, відповідно до яких визначений судом розмір аліментів може бути змінений у разі зміни матеріального або сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану здоров'я чи з інших підстав, передбачених законом.
Враховуючи вік дитини, пояснення позивачки в суді апеляційної інстанції, що дитина вже ходить до школи а не до платного дошкільного закладу, мінімальні гарантії, встановлені частиною другою статті 182 СК України, матеріальний стан обох батьків, відсутність належного підтвердження значного доходу відповідача на момент розгляду справи, апеляційний суд вважає, що визначення аліментів у розмірі 10 000 гривень щомісячно є таким, що: забезпечує належне утримання дитини; відповідає реальним фінансовим можливостям відповідача; не порушує балансу прав та обов'язків сторін.
Отже, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 березня 2025 року підлягає зміні шляхом зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання їх дитини, до 10 000 (десяти тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Івашиної Олени Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2025 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_6 , з 20 000 гривень до 10 000 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко