Провадження № 2/679/629/2025
Справа № 679/833/25
27 листопада 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Сопронюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гомілко К.Е.,
представника позивачки - адвоката Романової Н.І.,
представників третіх осіб - ОСОБА_1 , Василевської Г.Г.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Позивачка ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - батьки малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинили фактичні подружні сімейні стосунки, ще до його народження.
З народження малолітній ОСОБА_6 проживав з матір'ю ОСОБА_4 та її рідними в м.Славута Хмельницької області. Однак, після того як з'ясувалося, що вона неналежним чином опікувалася ним, малолітній ОСОБА_6 став проживати разом з батьком ОСОБА_3 та позивачкою, яка є матір'ю останнього. Поки вони проживали разом, позивачка допомагала ОСОБА_3 доглядати та виховувати сина. Однак, з часом відповідач забрав малолітнього ОСОБА_6 і став проживати з ним у приватному будинку в с.Старий Кривин. Тоді вона стала бачити онука рідко, а коли вони бачилися, то дитина не була доглянута належним чином.
Відповідачка ОСОБА_4 не надавала батьку матеріальну допомогу на утримання сина, а сам ОСОБА_3 не мав постійного місця роботи. Як наслідок, рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради №111/2022 від 03.03.2022 малолітнього ОСОБА_6 відібрали у його батьків, а позивачка, як рідна бабуся, погодилася тимчасово опікуватися ним. Відтак, відповідно до наказу начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради №20 від 03.03.2022 малолітнього ОСОБА_5 було тимчасово влаштовано в сім'ю позивачки.
В подальшому, рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31.08.2022 було задоволено позов органу опіки та піклування Нетішинської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_5 та відібрано його у батьків без позбавлення їх батьківських прав. 10.11.2022 виконавчий комітет Нетішинської міської ради прийняв рішення №419/2022, №420/2022, якими надав малолітньому ОСОБА_5 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, встановив над ним опіку та призначив його опікуном позивачку ОСОБА_2 .
Позивачка зазначила, що з 03.03.2022 року і в подальшому батьки малолітнього ОСОБА_6 матеріально не допомагали їй утримувати дитину, тому вона змушена була звернутися до суду з вимогами про стягнення з них аліментів в примусовому порядку.
Відтак, судовим наказом Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01.12.2022 та судовим наказом Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.01.2023 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кожного в розмірі по 1/4 частці заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаних судових наказів, 12.12.2022 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_3 , а 28.11.2023 - відносно боржника ОСОБА_4 .
Так як з лютого 2022 року відповідачі не цікавилися сином ОСОБА_6 , не приділяли йому уваги, не займалися його вихованням, не виконували своїх батьківських обов'язків, коштів на його утримання не надавали і фактично були відсутні в житті дитини, а догляд і піклування про нього забезпечувала позивачка, вона змушена була звернутися до органу опіки та піклування Нетішинської міської ради із заявами про невиконання батьками своїх батьківських обов'язків щодо їх малолітнього сина ОСОБА_6 .
Окрім того, у 2023 році позивачка подала заяву про надання висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , однак засідання комісії з питань захисту прав дитини неодноразово переносилися у зв'язку з неявкою відповідачів. Після таких дій ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_4 подала до органу опіки та піклування Нетішинської міської ради заяву про повернення їй на виховання малолітнього сина ОСОБА_6 , у зв'язку з чим розгляд звернення позивачки про надання висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав було зупинено. Відповідач ОСОБА_3 із заявою про повернення йому на виховання сина до органу опіки та піклування не звертався.
Орган опіки та піклування Нетішинської міської ради у своєму висновку №12/02-02-08/24 від 09.02.2024 вважав за доцільне повернути малолітнього сина ОСОБА_6 на виховання матері ОСОБА_4 . Проте відповідачка жодних дій направлених на виконання батьківських обов'язків так і не здійснювала, а з позовом про повернення сина ОСОБА_6 звернулась до суду лише через 3 місяці. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.06.2024 позов ОСОБА_4 про повернення дитини на виховання матері було задоволено і ухвалено допустити негайне виконання рішення.
Однак, відповідачка жодних дій направлених на відновлення стосунків із сином не здійснювала, тривалий час малолітнього сина ОСОБА_6 не забирала. Переживаючи за емоційний та психологічний стан онука ОСОБА_6 , який фактично налаштувався проживати разом із мамою та своїми меншими братами, позивачка в черговий раз змушена була звернутись до органу опіки та піклування Нетішинської міської ради з проханням посприяти вирішенню питання повернення дитини - матері. Окрім того, період літніх канікул закінчувався і потрібно було вирішувати питання не тільки про переїзд ОСОБА_6 до матері, а й про його подальше влаштування в школу для продовження навчання. За результатами розгляду такого звернення служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради 27.09.2024 направила відповідачці ОСОБА_4 попередження про те, що в разі продовження невиконання нею батьківських обов'язків, буде ініційовано питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Після направлення попередження та неодноразових нагадувань про ухвалене рішення суду як зі сторони позивачки, так і зі сторони сина ОСОБА_6 , який виявляв бажання жити з матір'ю, лише 04.01.2025 відповідачка ОСОБА_4 забрала сина до себе. Однак, не вирішивши питання про влаштування сина ОСОБА_6 до навчального закладу за своїм місцем проживання, відповідачка через тиждень повернула його назад позивачці.
Враховуючи несерйозне ставлення ОСОБА_4 до виконання своїх батьківських обов'язків та її відношення до сина ОСОБА_6 , позивачка повторно звернулася до служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, за зверненням якої до відділення поліції №3 Рівненського РУП (м.Острог) Рівненської області відносно відповідачки було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП, а також проведено профілактичну бесіду про наслідки невиконання нею своїх батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_6 .
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 рішення суду про повернення сина ОСОБА_6 для проживання з нею фактично так і не виконала, життям, навчанням та здоров'ям дитини не цікавилась, як і ОСОБА_3 , ставлення до нього вони не змінили, продовжували ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків, 18.02.2025 позивачка звернулася до органу опіки та піклування Нетішинської міської ради із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 .
За результатами розгляду звернення позивачки, 04.04.2025 орган опіки та піклування Нетішинської міської ради надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначила, що вищевказані обставини свідчать про те, що відповідачі тривалий час свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_6 , фактично нічого не зробили, щоб забезпечити йому здобуття повної загальної середньої освіти, нормальні умови для проживання та гармонійного розвитку, не проявляли свою любов до нього, не виконують обов'язки по утриманню дитини. Батьки фактично відсутні у житті сина на усі свята, не цікавляться його здоров'ям, чи є в позивачки гроші на ліки, коли він хворіє. Таке відношення відповідачів негативно впливає на психологічний стан ОСОБА_6 , адже в свої 11 років він не знає ні материнської, ні батьківської любові, а їхнє ставлення до нього та спосіб життя, які вони ведуть, свідчать про те, що він не зможе розраховувати на їх підтримку і в майбутньому.
Посилаючись на п.2 ч.1 ст.164 СК України, роз'яснення викладені в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позивачка вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_6 і це відповідатиме його інтересам.
На підставі наведеного позивачка просить позбавити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 батьківських прав щодо їх малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її користь судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на надання професійної правничої допомоги орієнтовно в розмірі 6000 грн., докази понесення яких будуть надані додатково.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17.07.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Романової Н.І. про виклик та допит свідків.
06.11.2025 відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відхилити позовну заяву ОСОБА_2 , та клопотання про повернення до підготовчого провадження.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27.11.2025 в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повернення до підготовчого провадження відмовлено. Відзив ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_2 - залишено без розгляду.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Романова Н.І. позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялася належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток про виклик за місцем її фактичного проживання. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Кейко Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав щодо їх малолітнього сина ОСОБА_5 від 04.04.2025. Вважає, що в судовому засіданні доведено наявність підстав для позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав.
Представники третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради ОСОБА_8 , Василевська Г.І. позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що задоволення позову відповідатиме інтересам дитини. Представник ОСОБА_8 в судовому засіданні 22.10.2025 пояснила, що 03.03.2022 малолітній ОСОБА_6 був відібраний від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав, оскільки його виявили замкненим в будинку, без дорослих, в антисанітарних умовах проживання. Після відібрання ОСОБА_6 влаштували в сім'ю його баби ОСОБА_2 , де він отримував належний догляд та піклування. В цей період ОСОБА_3 бачився та спілкувався з ОСОБА_6 , але це мало негативний вплив на дитину. Так, батько забирав сина у своє житло, де були антисанітарні умови, налаштовував дитину проти бабусі, його поради та дії шкодили дитині, суперечили його інтересам. Через певний час ОСОБА_4 звернулася з проханням повернути їй сина на виховання. Так як вона змінила своє ставлення до ОСОБА_6 , в неї були умови для проживання дитини, було вирішено дати їй шанс та повернути дитину на виховання. Однак, рішення суду про повернення їй ОСОБА_6 вона фактично не виконала, не забрала сина до себе за місцем свого проживання. ОСОБА_4 неодноразово заявляла, що ось - ось забере сина до себе, однак своїх обіцянок не виконувала. Лише після декількох звернень бабусі до служби у справах дітей з приводу невиконання нею рішення суду, вона на тиждень забрала сина до себе, але потім повернула його назад, до школи за своїм місцем проживання не влаштувала. Така безвідповідальна поведінка та негатив зі сторони батьків, погано вплинули на ОСОБА_6 , на його поведінку, на навчання, він став пропускати уроки, знецінювати свою бабусю. За таких обставин, бабуся дитини ОСОБА_2 звернулася із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав. Обставини виконання відповідачами батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_6 були ретельно перевірені і комісія з питань захисту прав дитини прийшла до висновку, що вони свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, хоча мають можливість їх виконувати.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представників третіх осіб, показання свідків, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим повторно 15.01.2020.
Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області від 03.03.2022 вирішено негайно відібрати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Наказом служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради №20 від 03.03.2022 вирішено тимчасово влаштувати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженяця м.Славута, в сім'ю рідної баби ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 .
З рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31.08.2022 вбачається, що у зв'язку із свідомим нехтуванням батьками виконанням своїх батьківських обов'язків та з метою захисту прав та законних інтересів дитини, малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано у його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без позбавлення їх батьківських прав.
Рішеннями виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області №419/2022, №420/2022 від 10.11.2022, малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлено над ним опіку та призначено ОСОБА_2 його опікуном.
Судовим наказом Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01.12.2022 з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 28.11.2022 до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного судового наказу 12.12.2022 головним державним виконавцем Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Занюк Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70525066.
Згідно з судовим наказом Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 09.01.2023, з відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , як законного представника малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду 26.12.2022 та до досягнення ним повноліття.
На підставі вказаного судового наказу 28.11.2023 старшим державним виконавцем Острозького ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечним Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73456025.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.06.2024, ухвалено повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виховання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки судом було встановлено, що відпали причини, які стали підставою для відібрання в неї дитини.
Після усного звернення ОСОБА_2 про те, що малолітній ОСОБА_5 продовжує проживати з нею та перебуває на її утриманні, 27.09.2024 служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради винесла попередження ОСОБА_4 №10/02-08-1595/24 щодо відповідальності за неналежне виконання нею батьківських обов'язків щодо малолітнього сина ОСОБА_5 . Зокрема, ОСОБА_4 рекомендовано виконати рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03.06.2024 та забрати дитину на виховання до себе, створити належні умови для проживання, виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_5 , вирішити питання щодо його влаштування до навчального закладу за її місце проживання. Роз'яснено, що у випадку невиконання нею належним чином батьківських обов'язків щодо малолітнього сина ОСОБА_6 , буде ініційоване питання щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.
26.12.2024 позивачка ОСОБА_2 повторно звернулася до служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради з проханням вплинути на ОСОБА_4 , оскільки вона неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки відносно малолітнього ОСОБА_5 , не забирає його на проживання, рідко телефонує сину, кошти на утримання не надає, не цікавиться його навчанням та здоров'ям.
За результатами розгляду вищевказаного звернення позивачки від 26.12.2024, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради листом №12/02-09-71/25 від 09.01.2025 повідомила ОСОБА_2 , що з ОСОБА_4 проведена робота щодо належного виконання нею батьківських обов'язків. За повідомленням ОСОБА_4 малолітній ОСОБА_5 проживає разом з нею. На даний час вона вирішує питання щодо влаштування ОСОБА_6 на навчання за їхнім місцем проживання.
13.01.2025 позивачка ОСОБА_2 знову звернулася до служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради з проханням вплинути на ОСОБА_4 , оскільки вона неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, а саме: 04.01.2025 ввечері забрала малолітнього ОСОБА_5 з собою, але через тиждень дитину повернула, нічого не сказавши. Внаслідок цього, ОСОБА_6 пропустив тиждень навчання, довідку в школу не надала, щоб забрати документи і перевести в іншу школу.
Для розгляду вищевказаного звернення позивачки від 13.01.2025, ОСОБА_4 запросили на комісію з питань захисту прав дитини, яка відбулася 04.02.2025, однак не вона з'явилася. Рішенням служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 04.02.2025 вирішено клопотати про притягнення відповідачки ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов'язків щодо малолітнього сина ОСОБА_5 . На виконання вказаного рішення, 07.02.2025 служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради направила до відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції (м.Острог) в Рівненській області клопотання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 .
З повідомлення відділення поліції №3 Рівненського районного управління поліції (м.Острог) в Рівненській області від 10.03.2025 вбачається, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, нахабно відноситься до трьох своїх малолітніх дітей, які проживають разом з нею, та оточуючих людей, схильна до обману. Станом на 27.02.2025 малолітній ОСОБА_5 не проживав з ОСОБА_4 . Відносно останньої складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.184 КУпАП.
Із характеристики наданої Нетішинським академічним ліцеєм станом на 13.02.2025 вбачається, що ОСОБА_5 , здобувач освіти 6-В класу, володіє середнім рівнем навчальних компетентностей, потребує постійного контролю з боку дорослих, до уроків готується не систематично. Систематично пропускає уроки без поважних причин. З однокласниками не конфліктує, проте і не виявляє активного бажання спілкуватися чи товаришувати. Правила поведінки у закладі освіти не порушує. Батьки ОСОБА_6 участі в його освітньому процесі не беруть, не підтримують зв'язок із класним керівником, не відвідують батьківські збори та не цікавляться навчанням дитини. Вони не контролюють виконання домашніх завдань, не забезпечують необхідну підтримку у навчанні.
З листа комунального некомерційного підприємства Нетішинської міської ради «Центр первинної медико - санітарної допомоги» №135 від 14.02.2025 вбачається, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був задекларований з лікарем-педіатром до вересня 2024 року, на даний час дитина не задекларована. 17.09.2024 ОСОБА_5 був на прийомі у лікаря-педіатра з приводу ГРЗ у супроводі батька. На даний час дитина проживає з бабусею за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів бабусі, мати не цікавиться дитиною, батько періодично навідує дитину. Медичний огляд не пройдений. Щеплення не проводяться, батько написав письмову відмову від проведення профілактичних щеплень.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного головним державним виконавцем Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м.Київ) №4530 від 20.02.2025, заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 28.11.2022 по 31.01.2025 складає 111 107,70 грн. З даного розрахунку вбачається, що відповідач жодного разу не сплачував аліменти на сина ОСОБА_6 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 18.02.2025, складеного спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з бабою - ОСОБА_2 та чоловіком баби - ОСОБА_9 . Умови для виховання та проживання дитини - створені. Стосунки між бабою та онуком - задовільні.
З листа відділу поліцейської діяльності №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області №40899-2025 від 07.03.2025 вбачається, що ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не притягувалася. ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності: за ч.1 ст.122 КУпАП - 23.08.2017; за ч.2 ст.44-3 КУпАП - 16.11.2020; за ч.1 ст.184 КУпАП - 22.04.2021.
Як вбачається з відповідей Острозького районного суду Рівненської області від 12.09.2025, наданих на запит адвоката Романової Н.І., копій постанов Острозького районного суду Рівненської області від 08.04.2025, від 15.07.2025 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_4 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184, ч.2 ст.184 КУпАП. Зокрема, за те, що ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_5 , так як не забезпечувала належний догляд за сином, не займалася його вихованням, навчанням та розвитком, не піклувалася про його здоров'я, харчування, не створювала належні умови для розвитку природніх здібностей, не забрала сина за місцем свого проживання. А також за те, що вона повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання свого малолітнього сина - учня 6-В класу Нетішинського академічного ліцею Нетішинської міської ради Шепетівського району Хмельницької області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який у період з 28.02.2025 по 23.05.2025 прогулював систематично уроки, з яких зафіксовано 259 пропущених уроків, так як матір участі у навчальному процесі не приймає, зв'язок з класним керівником не підтримує, батьківські збори не відвідує, не контролює виконання сином домашніх завдань, не забезпечує необхідну підтримку у навчанні малолітнього сина.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області №12/03-02-03/25 від 04.04.2025, визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони ухиляються від виховання та утримання малолітнього сина, свідомо нехтують своїми батьківськими обов'язками, хоча вони мають реальну можливість їх виконувати, але не вчиняють відповідних дій.
Допитана як свідок позивачка ОСОБА_2 показала, що вона є рідною матір'ю відповідача ОСОБА_3 та бабусею малолітнього ОСОБА_6 . ОСОБА_10 став проживати разом з нею, коли йому було 4,5 роки. Батько ОСОБА_3 то з'являвся, то зникав. Доглядом та утриманням дитини займалася лише вона. Матір дитини, яка на той час створила нову сім'ю, дитиною теж не цікавилася. Через деякий час відповідач забрав дитину проживати до себе в с.Старий Кривин. Коли вони іноді бачилися, то онук мав неохайний зовнішній вигляд, у нього не було повноцінного харчування. У березні 2022 року ОСОБА_6 було відібрано від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передано їй під опіку. З того часу і до сьогодні він проживає разом з нею. У 2024 році на підставі рішення суду ОСОБА_6 повернули на виховання матері. Однак вона рішення суду не виконувала, дитину до себе не забирала, незважаючи на те, що син телефонував їй, просив забрати його до себе. Лише після її неодноразових звернень до служби у справах дітей з приводу невиконання ОСОБА_4 рішення суду про повернення дитини, вона в грудні 2024 року пообіцяла забрати сина, однак фактично зробила це 04.01.2025 року і через тиждень повернула його назад. У червні 2025 року ОСОБА_4 ще раз забирала ОСОБА_6 до себе на декілька днів на його прохання. Через постійні невиконання матір'ю своїх обіцянок дитина відчуває себе непотрібною, засмучується, ображається.
Свідок зазначила, що за весь час проживання онука ОСОБА_6 разом з нею батьки матеріальну допомогу на його утримання не надають, аліменти не сплачують, його вихованням фактично не займаються, не уклали декларацію з педіатром. Так, батько спілкується з сином по телефону, 1-2 рази на тиждень з'являється до дитини, але після їхнього спілкування ОСОБА_6 веде себе агресивно, перестає відвідувати навчання, адже відповідач каже, що ходити в школу не обов'язково. Через вплив батька ОСОБА_6 перестав повноцінно харчуватися, бо той каже, що потрібно їсти лише овочі та фрукти, трохи меду, горіхи. Зі слів ОСОБА_6 , батько іноді дає йому невеликі суми грошей. Матір дитині нічого не купує, коштів на утримання не надає, спілкується з сином по телефону, але часто з його ініціативи. При спілкуванні і матір, і батько психологічно тиснуть на дитину. Зараз онук ОСОБА_6 подорослішав, хоче проживати разом з нею, бо бачить відношення своїх батьків до нього. Свідок пояснила, що може забезпечити дитині належний догляд, увагу та утримання.
Свідок ОСОБА_9 - чоловік позивачки, в судовому засіданні надав покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_2 з приводу невиконання відповідачами своїх батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_6 . Крім того показав, що в будинку в с.Старий Кривин, де проживає ОСОБА_3 , жахливі побутові умови, брудно, антисанітарія. Він не працює, вживає наркотичні засоби, якісь психотропні речовини, каже, що так лікує кісту, яку виявили в його голові. Коли ОСОБА_6 жив з батьком, то він не слідкував за його здоров'ям, харчуванням. Собі купляв нові речі, а дитині - вживані. Був такий випадок, що він бачив синці на руках і ногах ОСОБА_6 , які той пояснив наслідком ігор з батьком. ОСОБА_3 бачиться та спілкується з сином, коли це йому потрібно і вигідно, а в інший час - лише з ініціативи дитини.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно ст.9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частинами 1, 2, 4 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.2 ст.157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення положень п.2 ч.1 ст.164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні справи про позбавлення батьківських прав суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункти 54, 58 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/040).
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Відповідно до ст.81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання ним батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивачку.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_5 з березня 2022 року не проживає разом з батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З цього часу дитина проживає разом з бабусею - позивачкою ОСОБА_2 , яка піклується про нього, доглядає та утримує його.
Відповідач ОСОБА_3 після ухвалення 31.08.2022 рішення суду про відібрання в нього сина ОСОБА_6 без позбавлення його батьківських прав, із заявою про повернення йому дитини на виховання до суду не звертався, своє ставлення до дитини та виконання своїх батьківських обов'язків не змінив. ОСОБА_3 не виконує належним чином свої обов'язки щодо виховання сина, не проявляє інтересу до його життя, здоров'я і навчання в необхідному обсязі, не сплачує аліменти на його утримання, хоча іноді бачиться та спілкується з ним.
Відповідачка ОСОБА_4 рішення суду від 03.06.2024 про повернення їй на виховання малолітнього сина ОСОБА_6 не виконала, дитину на постійне проживання до свого житла не забрала. Малолітній ОСОБА_6 продовжує проживати з бабусею. Відповідачка не виконує належним чином свої обов'язки щодо виховання сина, не проявляє інтересу до його життя, здоров'я і навчання в необхідному обсязі, не сплачує аліменти на його утримання, хоча іноді бачиться і спілкується з ним.
Про байдуже ставлення відповідачів до свого малолітнього сина ОСОБА_6 і не бажання виконувати свої батьківські обов'язки вказали позивачка ОСОБА_2 - бабуся дитини та свідок ОСОБА_9 - чоловік позивачки, з якими дитина проживає з березня 2022 року. Свідченням цього є також те, що відповідачі, маючи об'єктивну можливість, не скористалися правом бути заслуханими комісією з питань захисту прав дитини, на якій розглядалося питання щодо доцільності позбавлення їх батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 . Крім того, відповідачка ОСОБА_4 не виявила бажання прийняти участь у розгляді справи судом особисто, чи через свого представника, відзив із запереченнями щодо позовних вимог не подала, що також оцінюється судом, як її небажання налагодити стосунки з сином, брати участь у вихованні дитини та її мовчазну згоду на позбавлення батьківських прав.
Фактів створення перешкод з боку позивачки ОСОБА_2 - баби малолітнього ОСОБА_6 , у здійсненні батьками своїх прав щодо дитини судом не встановлено.
Отже, під час розгляду справи судом встановлені незаперечні факти винних дій відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо ухилення від належного виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, так як протягом тривалого часу вони не турбуються про фізичний та духовний розвиток сина, стан його здоров'я, його підготовку до самостійного життя, а саме: не цікавляться його життям, здоров'ям, навчанням, не спілкується з ним належним чином, не виявляють інтересу до його внутрішнього світу, що негативно впливає на його виховання. Дитиною опікуються бабуся ОСОБА_2 , яка займається його вихованням, утриманням та лікуванням. Вказані обставини в сукупності свідчать про умисне ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина, свідоме нехтування ними своїми обов'язками.
Будь-яких доказів того, що батьківські обов'язки не виконуються відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з поважних причин, як того вимагають ст.ст.10, 60 ЦПК України, вони суду не надали, хоча мали таку можливість, обставин та доводів, наведених позивачкою, не спростували.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки переконаний, що позбавлення відповідачів батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини, сприятиме її повноцінному фізичному та духовному розвитку.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідачів на користь позивачки слід стягнути в рівних частинах судовий збір, а саме: по 605,60 грн з кожного.
Окрім того, згідно вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Представник позивачки в судовому засіданні зазначила про те, що нею будуть подані додатково докази про розмір судових витрат, які позивачка ОСОБА_2 понесла у зв'язку з розглядом справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 133, 141, 150, 155, 157, 164, 166 СК України, ст.ст.11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.2, 5, 10-13, 66, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно їх малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі по 605,60 грн. з кожного.
ОСОБА_2 протягом п'яти днів після ухвалення рішення надати суду докази щодо розміру понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 08.12.2025.
Сторони у справі:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивачки: адвокат Романова Наталія Іванівна, адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідачі:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .
Треті особи:
- орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 05399231, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, вул.Шевченка, буд.1;
- служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 26381614, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, вул.Шевченка, буд.1.
Суддя: Сопронюк О.В.