Справа № 766/10565/24
н/п 2/766/6282/25
26 листопада 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.
Секретар судового засідання Кошева А.П.
Справа №766/10565/24; провадження №2/766/6282/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за
позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», поданої директором Ткаченко Марією Миколаївною в порядку самопредставництва (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306)
до
відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 )
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
03 липня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №2108460210979 від 25.03.2021 року у розмірі 30 764,00 грн.; здійснити розподіл судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 25.03.2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем укладено договір про надання фінансових послуг № 2108460210979. Договір укладений в електронній формі для кредитів, де передбачена сплата процентів з першого дня користування кредитом.
В обґрунтування позову, щодо набуття позивачем права вимоги за кредитним договором № 2108460210979 від 25.03.2021 року, позивач посилається на договір факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування», первісний кредитор, відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2108460210979 від 25.03.2021 року.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», позивачу по справі, на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 року, в тому числі за кредитним договором № 2108460210979 від 25.03.2021 року, що укладений між відповідачем та ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
У порушення умов договору про споживчий кредит № 2108460210979 від 25.03.2021 року, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на дату подачі позову загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості, становить 30 764,00 грн., з яких:
3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
27 764,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Відповідач відзиву на позов не подав, був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.
ІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. У справі призначено судове засідання, яке неодноразово відкладалось у зв'язку із неявкою відповідача та відсутністю у справі документально підтвердженого належного його повідомлення. Вчергове судове засідання у справі призначено на 26.11.2025 року.
Представник позивача у час призначений для розгляду справи не з'явився, у прохальній частині позовної заяви та окремо поданою заявою від 25.11.2025 року просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач повторно не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач будучи повідомленим належним чином про розгляд справи відносно нього, у судові засідання 29.10.2025 року та 26.11.2025 року повторно не з'явився, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи згоду представника позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
25.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2108460210979. Зазначений договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Відповідач підписав кредитний договір № 2108460210979 від 25.03.2021 року шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: G7.
Підписавши кредитний договір № 2108460210979 від 25.03.2021 року, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач погодився з умовами договору щодо отримання кредиту та сплату відсотків по кредиту.
Кредит було видано 25.03.2021 року у розмірі 3 000,00 грн. строком на 1 рік (п.1.9. кредитного договору).
Згідно п.1.4. кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту в наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а;
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б.
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в.
д) тип процентної ставки - фіксована.
Кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти на строк та у розмірі погодженому між сторонами, а позичальник взяв на себе обов'язок повернути гроші, сплатити комісію та проценти за користування кредитом на умовах та у строки визначені договором.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» умови договору виконав, надавши позичальнику грошові кошти, відповідач у відповідності до умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку із чим у останнього утворилась перед кредитодавцем заборгованість станом на 04.06.2024 року становить 51 341,40 грн., з яких:
3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
48 341,40 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимог;
0,00 грн. - Заборгованість за процентами(з моменту відступлення прав вимог по дату виготовлення розрахунку заборгованості.
01.12.2021 року між ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2108460210979 від 25.03.2021 року.
10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників на користь ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, в тому числі за кредитним договором № 2108460210979 від 25.03.2021 року, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем по справі.
Право грошової вимоги за кредитним договором № 2108460210979 від 25.03.2021 року позивачем набуто відповідно до укладених договорів про відступлення права вимоги, з додержанням норм чинного законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку заборгованості що доданий до позову, станом на 04.06.2024 року, розмір заборгованості за договором про споживчий кредит № 3748419 від 06.08.2021 року становить 51 341,40 грн., з яких:
3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
48 341,40 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимог;
0,00 грн. - Заборгованість за процентами(з моменту відступлення прав вимог по дату виготовлення розрахунку заборгованості.
Позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» у розмірі 30 764,00 грн., що складається із заборгованості за відсотками у розмірі 27 764,00 грн. та тіло кредиту у розмірі 3 000,00 грн.
ІV. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з кредитного договору № 2108460210979 від 25.03.2021 року.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа № 263/3470/20) викладені висновки стосовно доказів у правовідносинах (зокрема щодо перерахування коштів), що виникли у зв'язку з укладення кредитного договору в електронній формі.
Відповідно до пункту 1 статті 13 ЗУ «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Відповідно до змісту кредитного договору № 2108460210979 від 25.03.2021 року, що підписаний шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач був ознайомлений і погодився з його умовами, а також з відповідальністю, яка наступає в разі невиконання узгоджених умов кредитного договору.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина перша статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв'язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов'язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 не оскаржувала договори факторингу в частині відступлення права вимоги за її кредитним зобов'язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину, суд вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить статті 514 ЦК України, з огляду на що права позивача є порушеними та наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України та ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази мають відповідати ознакам достовірності, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, своєчасно ТОВ «Служба миттєвого кредитування» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом не повернула, чим порушила ст. 526 ЦК України та умови Договору, разом з тим, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» своє право вимоги до відповідача за договором відступлення передало ТОВ «Вердикт Капітал», яке у подальшому передало своє право вимоги позивачу, у якого відповідно виникло право стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за користування кредитними коштами. На спростування позовних вимог відповідач позицію не висловив та іншого розрахунку не надано, з урахуванням чого у позивача виникло право вимоги до відповідача про стягнення суми заборгованості за кредитними зобов'язаннями у заявленому розмірі.
За викладених обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
V. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно платіжної інструкції №0442380094 від 21 червня 2024 року позивачем сплачено 3 028, 00 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000, 00 грн., суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000, 00 грн., позивачем до матеріалів справи долучено: прайс лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 року; договір №07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»; Витяг з акту №1 прийому-передачі виконаних робіт на суму 9 000, 00 грн. від 10.06.2024 року; заявку на надання юридичної допомоги №382 від 07.06.2024 на суму 9 000, 00 грн., яка є додатком до Договору №07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024 року. Платіжну інструкцію №0440660000 від 11.06.2024 року про перерахування грошових коштів ТОВ «Коллект Центр» отримувачу АО «Лігал Ассістанс» на суму 55 000,00 за надання правової допомоги згідно договору №07-06/2024 від 07.06.2024 року.
Документу, що свідчить про оплату гонорару АО «Лігал Ассістанс», який підтверджує сплату витрат позивачем та їх отримання (оприбуткування) АО «Лігал Ассістанс», в порядку визначеному законодавством України, витрат на правову допомогу у сумі 9 000,00 грн., суду не надано та до матеріалів справи не долучено.
Враховуючи, що документ про сплату витрат на правову допомогу на користь адвоката є одним із обов'язкових платіжних документів на підтвердження обґрунтованості відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відсутність такого доказу свідчить про відсутність понесення витрат позивачем, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення, у зв'язку із чим у задоволенні вимог про стягнення витрат понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги слід відмовити.
На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором № 2108460210979 від 25.03.2021 року у розмірі: 30 764,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 000,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 27 764,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) в рахунок відшкодування судового збору 3 028, 00 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації зазначене позивачем як останнє відоме: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено в межах строків визначених положенням ч. 6 ст. 259 ЦПК України.
СуддяЄ. М. Булах