16.12.2025 Справа №607/15293/25 Провадження №2/607/4469/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника відповідача Юркевич І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача в свою користь заборгованість за Договором № 462184-КС-001 про надання кредиту від 22.03.2023, що становить 28312,33 грн.
Позов мотивовано тим, що 22.03.2023 ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 уклали Договір № 462184-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 16000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало. До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 458064-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, утворилась заборгованість у розмірі 28312,33 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12667,09 грн; суми прострочених платежів по процентах - 15645,24 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні повідомила, що її довіритель перебуває на військовій службі, а тому не повинен платити відсотків.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 22.03.2023 в електронній формі уклали Договір № 462184-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 16000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором, строк, на який надається Кредит: 16 тижнів - до 12.07.2023.
Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором UA--0129, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 22.03.2023 16:31:21.
Як видно підтвердження ТОВ «ПрофілГід» (а.с. 81), інформації АТ «Універсалбанк» від 12.08.2025 та банківської виписки, 22.03.2023 здійснене успішне зарахування коштів на карту, яка належить позичальнику НОМЕР_2 на суму 16000 грн за договором №462184-КС-001.
З довідки про стан заборгованості від 19.03.2025 видно, що станом на 19.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 462184-КС-001 про надання кредиту від 22.03.2023, становить 28312.33 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 16000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 15645,24 грн.
Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 22.03.2023 уклали Договір № 462184-КС-001 про надання кредиту у розмірі 16000,00 грн.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_2 , що підтверджується банківською випискою.
Вирішуючи питання стягнення комісії, суд виходить із такого.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Також Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Позивачем за умовами кредитного договору нарахована комісія у розмірі 2400 гривень, в тому числі, як видно із розрахунку заборгованості, позивачем зараховано як оплату комісії 2400 грн.
Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Тому, слід зменшити розмір відсотків на суму сплачених відповідачем 2400 грн, які позивачем безпідставно зараховано як сплату комісії, оскільки умова договору про сплату комісії є нікчемною.
Отже, розмір заборгованості за відсотками буде становити 13245,24 (15645,24-2400) грн.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).
Суду не надано доказів повернення відповідачем отриманих коштів та процентів, які нараховані в межах строку кредитування, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 12 667,09 грн та відсотків у розмірі 13245,24 грн, разом - 26912,33 гривень.
Суд відхиляє покликання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати відсотків, оскільки він є військовослужбовцем, через те, що не надано жодних доказів того, що на період кредитування відповідач був військовослужбовцем, брав та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, що є підставою для списанню в силу вимог частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсотків за користування кредитом.
Надана копія довідки (а.с. 99) лише підтверджує перебування відповідача на військовій службі станом на день видачі довідки - 13.06.2024.
Позивач поніс витрати судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
Судом задоволено позов на суму 26912,33 грн із 28312.33 грн, що становить 95,05 %.
В силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 2302,49 (95,05 % 2422,40) гривень судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 26912 гривень 33 копійки заборгованості за Договором № 462184-КС-001 про надання кредиту від 22.03.2023 у розмірі та 2302 гривні 49 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ел. пошта office@bizpozyka.com, тел. НОМЕР_4, адреса: 01133, місто Київ, Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк