Справа № 594/1529/25
Провадження №2-а/594/28/2025
19 грудня 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Чир П.В.
за участі: секретаря Козій Я.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати постанову про адміністративне правопорушення № 4379 від 17 листопада 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було винесено постанову про адміністративне правопорушення № 4379, у якій його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Вищевказана постанова була направлена шляхом надсилання засобами поштового зв'язку, та отримана ним 22.11.2025, і саме у цей момент він дізнався про її існування. Так, у постанові про адміністративне правопорушення № 4379 вказано, що ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав. Однак, виходячи зі змісту Акту подвірного обходу № 161 від 26 вересня 2025 року, цього ж дня, на підставі розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2/7246 від 26.09.2025 року щодо оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку Борщівської територіальної громади, т. в. о. старости Шупарського старостинського округу С.Ромашенком було проведено подвірний обхід та встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на реабілітації після травми хребта. Протокол щодо позивача був складений 14.11.2025, а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 беззаперечно на момент складення протоколу володів інформацією про те, що позивач проходить реабілітацію. В іншому випадку, якщо ж ІНФОРМАЦІЯ_3 не був належним чином повідомлений про результати проведеного оповіщення 26.09.2025 року, то суб'єктом відповідного адміністративного правопорушення був би т. в. о. старости Шупарського старостинського округу С.Ромашенко, а не позивач. ОСОБА_1 , який перебував на стаціонарному лікуванні 25.09.2025 - 02.10.2025, а відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, датою вчинення правопорушення є 29.09.2025 року. Позивач не мав жодної фізичної можливості повідомити ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість прибути у ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою для уточнення даних, адже станом на 29.09.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Заліщицька ЦМЛ» ЗМРЄ і на той момент він не мав можливості самостійно пересуватись. Просить звернути увагу на розбіжності між протоколом та постановою.
Ухвалою Борщівського районного суду від 02.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
08.12 2025 представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що позивач був належним чином оповіщений працівниками органів місцевого самоврядування про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на встановлену дату та час - на 11.00 29.09.2025. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні до 02 жовтня 2025 року, що підтверджується копією виписки № 8578/1218. Останній мав обов'язок повідомити ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом трьох діб від дати, визначеній у повістці. Перебування на лікуванні не унеможливлює, наприклад, відправлення листа засобами електронного поштового зв'язку, здійснення повідомлення засобами телефонного зв'язку. Однак, позивачем було проігноровано його обов'язок. Також, він був зобов'язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 у семиденний строк від належної дати повідомлення про поважність причини неприбуття за повісткою. Вказану вимогу закону позивач теж порушив, не з'явившись до ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом строку, встановленого законом, після закінчення стаціонарного лікування. Таким чином, позивач порушив норми законодавства України про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, про що і була винесена оскаржувана постанова. Стосовно розбіжностей в сімейному стані позивача, зазначив, що по-перше, сімейний стан зазначається в протоколі чи постанові, зазвичай, зі слів особи, що притягається до адміністративної відповідальності. По-друге, якщо особа повідомила свій дійсний статус, а працівник ТЦК та СП допустив технічну описку, то така описка жодним чином не впливає на кваліфікацію правопорушення, не відміняє його, не обтяжує відповідальність особи, не впливає на суму накладеного штрафу. Тож, наявність такої неточності не має впливати на визначення законності винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Також, відповідачу не зрозуміло з яких саме формулювань в протоколі та постанові вбачається “примусове доставлення» позивача працівниками ТЦК та СП, на чому акцентує увагу представник позивача. І в протоколі про адміністративне правопорушення і в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач “прибув» до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також не впливає на суть справи. У задоволенні позовних вимог просить- відмовити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в зал судового засідання не прибув.
Представник позивача адвокат Мороз І.М. подала до суду заяву, в якій просить справу слухати у її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зал судового засідання не прибув у поданому відзиві просить справу слухати у його відсутності .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2025 року такий складений старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_4 , про те, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці о 11:00 годині 29.09.2025 року для уточнення даних, чим порушив правила військового обліку та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17.11.2025 р., винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 , позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Як вбачається із змісту спірної постанови від 17 листопада 2025 року, ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі-відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на бори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,- за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно пп. 2 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
У відповідності до вимог абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, приходить до переконання про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в ході якого обставини справи були досліджені неповно, адже як встановлено в судовому засіданні, останній не був належним чином сповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про надсилання та вручення повістки (запрошення) на 11.00 год. 29.09.2025, для прибуття до 2 відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних, як це зазначено в оскаржуваній постанові.
Крім цього слід зазначити, що суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно дост.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто ОСОБА_1 мав знати, що його викликають до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак свідомо не з'явився, при цьому обов'язок довести вказану обставину в силу ст. 77 КАС України покладається на відповідача, що ним не доведено.
Як вбачається із адміністративного позову, ОСОБА_1 не отримував сповіщення та повістки за адресою місця проживання, перебував на стаціонарному лікуванні з 25.09.2025 по 02.10.2025, що стверджується випискою №8578/1218 із медичної карти стаціонарного хворого, тому не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаний у повістці час.
Таким чином, на переконання суду, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначеній у повістці місце та строк. Отже, умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».
Окрім того про відсутність умислу ОСОБА_1 щодо неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних свідчить і те, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК, за висновком якого він не придатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, група інвалідності 2-га внаслідок загального захворювання до 01.12.2027, про що свідчить долучений до матеріалів справи витяг із застосунку «Резерв+», а також йому надано відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації на підставі п. 2 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. При цьому суд керується положеннями ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Крім того при задоволенні позову суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь держави підлягає стягненню сума судового збору, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 241-246, 286, 293 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 17.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі закрити.
Стягнути в користь держави з ІНФОРМАЦІЯ_4 за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що становить 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Головуючий