Справа № 591/10440/25
Провадження № 2-а/591/575/25
19 грудня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 591/10440/25 про визнання протиправними дій та скасування рішення
Сторони та інші учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - Джепа Григорій Володимирович
відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_1
вимоги позивача:
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № Х 02/25-179 від 16.02.2025 складену у відношенні ОСОБА_2 за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, накладення стягнення у вигляді штрафу 17 000.00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
та установив:
Історія справи
15.09.2025 позивач через представника подав до суду вказаний адміністративний позов. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_3 № X 02/25-179 від 16.02.2025 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000.00 грн за ч. 3 ст.210-1 КУпАП оскільки не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення такою, що підлягає закриттю через відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що по суті правопорушення в протоколі зазначено, що Позивач нібито не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом по повістці (розпорядженню) 24.10.2024 року для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документа, проходження ВЛК. Наголошує, що позивач не отримував жодних викликів, повісток, розпоряджень щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він є членом Добровольчого формування № 5 Сумської міської територіальної громади Сумської області. Всі дані ним були вчасно оновлені. Військово-лікарську комісію Позивач пройшов 10.06.2024 в МПК ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи те, що 16.02.2025 Позивач повинен був заступити на чергування в складі МВГ ДФТГ № 5 він разом зі своїм ротним командиром 15.02.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення непорозуміння. Відповідальним працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 було перевірено документи та дані Позивача. За результатами йому повідомили про відсутність порушень з його боку та видано оновлений військово-обліковий документ (дата видачі - 15.02.2025 року). Лише більш ніж через півроку Позивач дізнався, що 16.02.2025 у його відношенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення № Х 02/25-179 про накладення адміністративного стягнення за частиною 3 ст. 210 1КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн. Як вбачається зі змісту постанови було встановлено, що Позивач нібито порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині неявки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом по повістці (розпорядженню) 24.10.2024 року для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документа, проходження ВЛК. Проте, жодних розпоряджень, повідомлень, повісток, направлень на проходження медичного огляду не отримував. В самій постанові та в усіх інших наступних документах (в тому числі виконавчих) невірно зазначено адресу Позивача. При розгляді питання про притягнення його до відповідальності Позивач присутній не був за обставин вказаних вище, а тому пояснити з чого виходив Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не знає. Таким чином, оскаржувана постанова ґрунтується на недостовірних даних, що є самостійною та достатньою підставою для її скасування.
19 вересня 2025 року Ухвалою суд поновив ОСОБА_2 строк для оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відкрив провадження у справі з розглядом справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 копію ухвали отримав 25.09.2025, правом на подання відзиву не скористався.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 в системі «Електронний Суд» 03.10.2025 подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке обґрунтовує тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тому, ІНФОРМАЦІЯ_4 критично ставиться до розрахунку заявлених до відшкодування витрат і просить відмовити у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат, понесених на правову (правничу) допомогу адвоката по справі № 591/10440/25, в розмірі 4 000,00 грн. чи зменшити їх розмір у відповідності до принципів розумності, співмірності та необхідності.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 в системі «Електронний Суд» 03.10.2025 подав до суду клопотання про залишення заяви без розгляду. Зазначає, що за змістом ст. 289 КУпАП, в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Тобто, єдиною безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду зі скаргою на рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності є поважність причин пропуску вказаного терміну. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19). Посилання позивача про обізнаність з існуванням оскаржуваної постанови лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 08.09.2025, зважаючи на наявність відкритого провадження у справі про адміністративне правопорушення і призначений розгляд справи на 16.02.2025, не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли той почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 07.02.2025 № Х 02/25-179 ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про наступний розгляд справи, призначений на 14 год. 30 хв. 16.02.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , каб. 102. Даний факт підтверджується особистим підписом у відповідних графах протоколу. Оскільки позивач був обізнаний із датою розгляду справи - 16.02.2025, тому він повинен був мати правомірні очікування відносно того, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянута саме 16.02.2025 і з цієї дати мав об'єктивну можливість дізнатися про порушення свого права; жодних перешкод, котрі б унеможливлювали отримання копії оскаржуваного рішення раніше, не наведено. Позивачем не обґрунтовано і не надано доказів на підтвердження неможливості отримання копії оскаржуваної постанови раніше, не зазначено про дії, які ним вживалися для її отримання до 08.09.2025, зважаючи на обізнаність про наявність провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього. Відтак, наведені підстави пропуску процесуального строку не обумовлені об'єктивно непереборними обставинами і не являються такими, що пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а виникли внаслідок триваючої пасивної поведінки, оскільки жодних дій, котрі свідчили б про готовність ОСОБА_2 брати участь під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що стосується його, останнім не вчинялося. Тому просить, застосувати наслідки спливу строку позовної давності, Позовну заяву ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 в системі «Електронний Суд» 06.10.2025 подав до суду відзив.
19.12.2025 Ухвалою суду відзив на позовну заяву №591/10440/25 повернуто відповідачу з підстав невідповідності відзивом вимог ст. 121 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Щодо доводів представника відповідача про звернення позивача до суду з пропуском строку, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.
Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду.
Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З системного аналізу зазначеної норми видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У відповідності до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно положень ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду в позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.02.2025, яке обґрунтовує тим, що він не був присутній при її складанні і отримав її копію лише 08.09.2025.
При цьому достовірних відомостей про вручення позивачу копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 16.02.2025 раніше ніж 08.09.2025 (як стверджує позивач) суду не надано.
За таких обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного в ухвалі Зарічного районного суду м. Суми від 19.09.2025 висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, відсутні підстави стверджувати про доведеність наявності факту пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, який виявлено після відкриття провадження.
Що стосується суті позовних вимог.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі про адміністративне правопорушення № Х 02/25-179 від 16.02.2025 позивача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за те, що 16.02.2025 о 14 год 30 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено факт порушення громадянином ОСОБА_2 під час особливого періоду під час дії правового режиму воєнного стану законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці (розпорядженю) звернення в поліцію 24.10.2024 року для уточнення персональних даних, звірки даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення без поважних причин, визначених Переліком поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673. Зазначених вище є порушенням абзацу першого частини першої та абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України " Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію " та кваліфікується як вчинення правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. (ас 7-8).
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Положеннями ч.3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
За приписами вимог абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6 частини третьої вказаної норми, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Приведені вище положення, зокрема, абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції Закону №3633-ІХ від 11.04.2024, набрали свою силу 15 травня 2024 року.
Поряд з цим, за положеннями пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX(надалі - Закон № 3633-IX), зокрема, визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX:
- громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16 липня 2024 року.
За приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII(далі по тексту Закон № 1951-VIII).
Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Відповідачем не надано доказів неможливості отримання відомостей щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до положень частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від, зокрема:
1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону;
2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону;
10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону;
15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону;
17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону;
При цьому, як передбачено пунктами 7, 7-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать місце проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У контексті зазначеного, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.
При цьому, приміткою до ст. 210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.
Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачами не надано.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування постанови №Х 02/25-179 від 16.02.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності із закриттям провадження у справі.
Щодо клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 132 КАС).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 134 КАС України та керуватися тим, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на надання правничої допомоги надано договір про надання правової допомоги № 10/09/25 від 10.09.2025.
Згідно п. 4.3. вказаного договору сторони погодили, що розмір винагороди за цим Договором є фіксованим та підлягає сплаті в безготівкому порядку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прийняття на користь Клієнта судового рішення по суті спору зазначеного в п. 1.1. цього Договору.
Тому, суд вважає, що вказані витрати підлягають стягненню з відповідача.
За матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір на суму 605,60 грн, про що свідчать Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. Таким чином, оскільки суд першої інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення позову та скасування постанови, то керуючись статтею 139 КАС, слід стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 257-262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № Х 02/25-179 від 16.02.2025 складену у відношенні ОСОБА_2 за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, накладення стягнення у вигляді штрафу 17 000.00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати понесені позивачем при поданні адміністративного позову до суду у виді судового збору в розмірі 605.60 грн . та витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 4000.00 грн.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: http://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Представник позивача: адвокат Джепа Григорій Володимирович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса:вул. Революції Гідності, 15, м. Суми, Сумська область, Україна.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:07695365, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:08269552, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_4 .
Суддя А. І. Косар