Справа № 334/4335/25
Провадження № 2/331/2502/2025
05 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 21.02.2019 р. між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00406.004945221, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 91 392,00 грн. та зобов'язався повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору. На виконання умов договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у повному обсязі для погашення заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання. 25.07.2023 р. між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно розранку заборгованості по кредитному договору № Z62.00406.004945221 від 21.09.2019 р., заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» складає 233 155,25 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказані суми заборгованості та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 02.07.2025 року провадження по справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 05.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду, у судове засідання не з'явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 21.02.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00406.004945221, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 91 392,00 грн., включаючи витрати на страховий стаж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (п.1.1. кредитного договору).
Відповідно до п.1.2. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 60 місяців з дня підписання договору.
Згідно із п.1.3., 1.4. кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення кредитного договору становила 9,5% річних, а разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%.
Відповідно до п.2.1. кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках згідно Графіку щомісячних платежів.
Згідно із до п.2.5. кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту, базою для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості є початкова сума кредиту.
Одночасно з укладенням кредитного договору ОСОБА_1 уклав з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» договір добровільного страхування життя № Z62.00406.004945221 від 21.02.2019 р. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 11920,70 гривень. Вигодонабувачем за цим договором страхування є АТ «Ідея Банк».
Після укладення кредитного договору банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 91 392,00 гривень, з яких був сплачений на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» страховий платіж від імені позичальника в сумі 11920,70 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку позичальника, а також відповідним ордером-розпорядженням № 1 про видачу кредиту від 21.02.2019 р.
Позичальник зобов'язання з повернення суми кредиту разом з процентними платежами виконав не в повному обсязі, лише частково.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, сформованої АТ «Ідея Банк», заборгованість відповідача становить 233 155,25 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 88414,92 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 39509,23 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 105 231,10 грн.
25.07.2023 року між AT «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступив ТОВ «Росвен Інвест Україна» право вимоги до боржників за договорами, зокрема до ОСОБА_1 за договором № Z62.00406.004945221 від 21.02.2019 р.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25.03.2024 р. змінено назву товариства на ТОВ «Свеа Фінанс».
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00406.004945221 від 21.02.2019 р.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якшо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором № Z62.00406.004945221 від 21.02.2019 р., суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості у розмірі 127 924,15 грн., яка складається з: 88 414,92 грн. - заборгованість за основним боргом, 39 509,23 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями, проте позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 740/4328/14.
Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
З урахуванням вимог ст.ст. 549-552, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, належить зробити висновок, що наслідками укладення договору позики є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд прийшов до висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки банком у кредитному договорі була встановлена плата послуги (кредитне обслуговування), які повинні надаватися безоплатно, то з відповідача не підлягає стягненню заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 105 231,10 грн. за договором № Z62.00406.004945221 від 21.02.2019 р.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2797,86 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 492 від 01.05.2025 р.
На підставі ст.141,142 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно частці задоволених позовних вимог, в сумі 1535,09 грн.
Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість за кредитним договором № Z62.00406.004945221 від 21.02.2019 року в розмірі 127 924 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) гривні 15 копійок, яка складається з: 88 414,92 грн. - заборгованість за основним боргом; 39 509,23 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6) судовий збір у розмірі 1535 гривень 09 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.М. Світлицька