Справа № 128/767/25
21.11.2025 м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли із Відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №256620 від 26.02.2025, ОСОБА_1 26.02.2025 біля 09-09 год. в с-щі Березина Вінницького району Вінницької області, на а/д «М-21», 312 км, керував автомобілем марки «Peueot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Однак, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інспектором ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Бойком І.М. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ..
Захисником ОСОБА_1 - адвокатом Бойко Ю.О. подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дане клопотання обгрунтовано наступним. Захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи є необгрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Зокрема, огляду на стан сп'яніння підлягають водії щодо яких у поліцейських є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння за такими ознаками: запах алкоголю з рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Наголошує, що ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння працівники поліції у ОСОБА_1 не встановили, а лише зазначили їх у протоколі. ОСОБА_1 поводив себе належним чином. Відтак, у патрульного були відсутні підстави для огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння згідно п.2 розділу 1 Інструкції, адже даний пункт передбачає наявність декількох ознак. Беручи до уваги вищевикладене, дії патрульних поліцейських по відношенню до ОСОБА_1 були упередженими, безпідставними, незаконними, адже фактично по відношенню до останнього підстави для огляду на стан наркотичного сп'яніння були відсутні.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, вважає за доцільне зауважити таке.
Пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі Інструкція) визначені ознаки наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 256620 вбачається, даний протокол був складений 26.02.2025 о 09 год 37 хв про те, що 26.02.2025 року о 09:09 год водій ОСОБА_1 керував т/з «Пежо 301» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'янінні «вираженим тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло». Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я КНП ЦТЗ «Соціотерапія» у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки, чим порушив п.2.5 ПДР відмова особи яка керує т/з від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
На підтвердження зазначеної обставини суду надані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Направлення), рапорт поліцейського (далі Рапорт) та диск із записами з нагрудних камер поліцейських (далі Запис).
ОСОБА_1 та його захисник заперечують правову підставу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наголошуючи на тому, що ОСОБА_1 не були названі ознаки наркотичного сп'яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та Рапорті.
Зауважує, що його підзахисний ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленої законом процедури. Зазначені твердження узгоджуються відеозаписом, з якого випливає, що ОСОБА_1 висловив бажання пройти огляд на стан сп'яніння, однак працівниками поліції була оформлена відмова від проходження такого огляду. У подальшому при ознайомленні ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення останній знов наголосив на тому, що від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся.
Крім того, на спростування відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 надав суду довідку КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зі змісту яких випливає, що за результатами медичного огляду спростований факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння та відповідь з Національної поліції Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування щодо звернення ОСОБА_1 26.02.2025 року о 12.01 за номером 102 до ГУНП у Вінницькій області де заявник просив направити наряд поліції до КНП «ЦТЗ «Соціотерпія» ВОР» для проходження ним освідування на стан сп'яніння за самозверненням за участі працівників поліції.
Також зауважує на тому, що порядок направлення ОСОБА_1 на огляд на стан сп'яніння, визначений статтею 266 КпАП, дотриманий не був. Тому, на переконання відомості, надані суду, в частині твердження про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, відповідно до частини п'ятої статті 266 КУпАП судом не можуть бути прийняті до уваги.
Отже, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, вважає, що твердження у протоколі про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння саме у встановленому законом порядку не ґрунтуються на наданих суду матеріалах справи.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слід дійти до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі просить закрити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що не мав жодних ознак наркотичного сп'яніння та не відмовлявся від проходження огляду, про що одразу зазначив письмово в протоколі в графі «пояснення». Також зазначив, що йому не пояснили, які ознаки наркотичного сп'яніння у нього виявлені і чому до нього підійшли, а довгий час його розпитували «які історії у вас були з наркотиками», що чутно з відеозапису, оскільки на відео відеозапис відсутній - є лише дорога та його автомобіль.
Захисником ОСОБА_1 - адвокатом Бойко Ю.О. в судовому засіданні підтримано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бойко Ю.О., дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до вимог п. 2.9а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому орган (посадова особа) за змістом статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Таки чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.
До матеріалів справи долучено диск із відеозаписами з нагрудної камери поліцейських №.800176 та №796142.
Оглядом даних відеозаписів встановлено, що відеозаписи розпочинаються 26.02.2025 о 09:08:22 год. з моменту, коли працівник поліції підходить до автомобіля, який стоїть та пояснює, що водій порушив правила ПДР. Хоча згідно протоколу автомобіль був зупинений о 09:09:35 год. З відеозаписів не видно, а лише чутно, що водій надав документи та на пропозицію вийти з автомобіля вийшов. З відеозаписів чутно, що при встановленні особи, працівники поліції одразу ж, без виявлення будь яких ознак наркотичного сп'яніння, почали вести тривалу розмову, які саме і коли у ОСОБА_1 були проблеми з наркотиками, чим закінчились судові справи, тощо. Відеозаписи не є безперервними, не містять момент зупинки водія та не містять відео, хто саме з ким спілкується. Також не містять відео з поясненням причини зупинки, виявлення саме яких ознак наркотичного сп'яніння виявлено у ОСОБА_1 ..
Додані до матеріалів справи відеозаписи періодично містять відео дороги та автомобіля, який стоїть. Чутно також, що працівники поліції роз'яснюють, що є дві години для самозвернення до лікаря для встановлення стану сп'яніння, оскільки працівниками поліції відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що відеозаписи, які додано до протоколу про адміністративне правопорушення, як доказ вини ОСОБА_1 не є безперервними, не містять відеофіксації події, зазначеної в протоколі серії ЕПР1 №256620 від 26.02.2025 та на них не зафіксовано факт відмови саме ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
З огляду на вказане, суд не бере до уваги в якості доказу вини ОСОБА_1 відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, оскільки даними доказами не доводиться факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Тобто, не доводиться, що ОСОБА_1 , 26.02.2025 біля 09-09 год. в с- щі Березина Вінницького району Вінницької області, на а/д «М-21», 312 км, керував автомобілем марки «Peueot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніннята від проходження в установленому законом порядку огляду відмовився. Адже за диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за існування одночасно двох обставин: факт керування особою транспортним засобом та факт відмови такої особи від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім джерелом доказу вини особи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказування, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
При цьому, суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 «не відмовляюсь від огляду у лікарні», оскільки вони ставлять під сумнів доведеність його вини у тому, що він відмовився пройти медичний огляд для встановлення стану наркотичного сп'яніння чи його відсутності у закладі охорони здоров'я.
Крім протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на проходження огляду наркотичного сп'яніннята відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, які не є безперервними та не містять відеозапису події, інших належних доказів, які підтверджували обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано не було.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція) якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до частини першої статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
В матеріалах адміністративної справи не міститься доказів відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобів, натомість є інформація про вилучення посвідчення водія та видачу йому тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом.
Суд не бере до уваги довідку, яку надав ОСОБА_1 , в якій зазначено, що він звернувся до КПН ЦТЗ «Соціотерапія» та пройшов огляд на стан сп'яніння в присутності інспектора взводу № 2, роти № 3 старшого лейтенанта ОСОБА_2 аналіз сечі на швидкий тест - негативно, оскільки інспектором ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Бойком І.М. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Згідно з статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію прозахист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та, керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, суд приходить до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 256, 276, 278, 283, 284, 287, 289, 294 КпАП України, суд -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Суддя Л.П. Шевчук