Справа № 953/10673/25
н/п 2-адр/953/22/25
/додаткова/
"19" грудня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі судді Єфіменко Н.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат,
встановив:
08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернувся до ДПП НПУ (далі: відповідач) з позовом про скасування постанови серії ЕНА №5850452 від 02.10.2025, закриття провадження у справі.
27.10.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова провадження відкрите, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.11.2025 відповідачем подана заява про закриття провадження у справі за відсутності предмету спору.
06.11.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова провадження у справі закрите, зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
10.11.2025 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що ініціюючи судовий розгляд внаслідок протиправного рішення відповідача він поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 11 500 грн.
27.11.2025 відповідач проти ухвалення додаткового рішення заперечував, зазначивши, що витрати на правничу допомогу відповідно до ч.2 ст.134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами та відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що передбачений ст.139 КАС України КАС України. Однак, зі змісту цієї норми, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України. Стаття 140 КАС України також незастосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача про відмову від позову в означеній частині позовних вимог. Водночас, ч.8 ст.139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. З урахуванням обставин, що склались, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. За таких обставин вважаємо за можливе і необхідне на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов'язок їх відшкодування на іншу сторону.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд зазначає:
Так, у силу ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання ухвалення додаткового судового рішення в КАС України унормовані положеннями ст.252 Кодексу.
Так, відповідно до п.2 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи з викладеного, додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.
Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частино 3 ст.252 КАС України передбачено, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., докази будуть надати у відповідності до положень ч.7 ст.139 КАС України.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Загальний порядок розподілу судових витрат визначений ст.139 КАС України.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.5, ч.6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
06.11.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова провадження у справі закрите на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.
Підставою для закриття провадження стало виправлення суб'єктом владних повноважень порушень прав позивача вже після подання позову до суду.
Разом з тим, вказана норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.
Власної заяви про відмову від позову позивач не подавав, що виключає можливість застосування положень ст.140 КАС України щодо присудження на його користь всіх понесених ним судових витрат, на що посилається представник позивача.
З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли. Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача поновлені і без завершення судового процесу. За таких обставин, суд вважає за можливе і необхідне на підставі ч.8 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов'язку їх відшкодування на іншу сторону.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 09.12.2020 у справі №1.380.2019.001303, від 27.04.2023 у справі №260/3162/22, від 05.03.2025 у справі №160/17422/23, від 08.08.2025 у справі №751/9810/23, від 20.08.2025 у справі № 580/532/25.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 134,139, 140, 295 КАС України, суд,
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Суддя Н.В. Єфіменко