Справа № 392/1619/25
Провадження № 6/392/43/25
09 грудня 2025 рокуМаловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:
Головуючої судді Кавун Т.В.,
секретар Стець Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Мала Виска заяву боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про визнання судового наказу виданого Маловисківським районним судом Кіровоградської області по справі № 392/1619/25 від 08.09.2025 року, таким що не підлягає виконанню,
28.11.2025 року заявник звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу виданого Маловисківським районним судом Кіровоградської області по справі № 392/1619/25 від 08.09.2025 року, таким що не підлягає виконанню Заявник подану заяву обгрунтовує тим, що з нього на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.08.2025 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 27.08.2026 року у розмірі 1/3 частки видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і до досягнення ним повноліття, тобто до 2030 року; з 27.04.2030 року у розмірі 1/4 частки видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Однак, стягувач ОСОБА_2 за ухилення від виконання батьківських обов'язків притягувалася неодноразово до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. Отже, стягувач життям дітей, їх вихованням, здоров'ям, фізичним та духовним розвитком, не займалася, та на момент стягнення аліментів, постановами суду була притягнута до адміністративної відповідальності за систематичне невиконання батьківських обов'язків.
Крім того, діти фактично утримуються та проживають з ним, а на час виконання ним бойових завдань з його матір'ю, їх бдабусею. наразі місце перебування стягувача- ОСОБА_2 йому не відомо. А тому, з урахуванням наданих актів обстеження та постанов суду, просить визнати судовий наказ таким, не підлягає виконанню.
Згідно приписів ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача та боржника не є перешкодую для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
08.09.2025 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі частки всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімумів для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Згідно з актом обстеження соціально-побутових умов проживання сім'ї від 14.10.2025 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та його неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час навчається у Волинському національному університеті ім. Лесі Українки на 1 курсі; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Маловисківській гімназії № 3 ім. Григорія Перебийніса; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відвідує комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Веселка». ОСОБА_1 проходить військову службу та самостійно здійснює виховання та утримання своїх неповнолітніх дітей. Діти під час відсутності батька, який проходить військову службу, проживають біля своєї рідної бабусі ОСОБА_6 . Дану інформацію підтверджують свідки.
На підставі встановлених обставин, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 дійсно утримує своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Згідно довідки виданої Маловисківською міською радою від 25.09.2025, до складу сім'ї ОСОБА_1 входять його діти- ОСОБА_5 , 2020 року народження, ОСОБА_4 , 2012 року народження, ОСОБА_3 , 2008 року народження.
Отже, вищезазначені документи підтверджують той факт, що неповнолітні діти перебувають на утриманні заявника ОСОБА_1 , який проходить військову службу, та при цьому,самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пп.4,5 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, згідно ч.1 ст. 170 ЦПК України.
Приписами ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Згідно статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Аналіз вказаної норми СК України свідчить, що право на звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів належить лише особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на те, що неповнолітні діти проживають з ним та перебувають на його утриманні. На підтвердження даних обставин подано акт обстеження соціально-побутових умов проживання від 14.10.2025 та довідка про склад сім'ї.
При цьому, зі змісту даних доказів вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу та самостійно здійснює виховання та утримання своїх неповнолітніх дітей, а його дружина участі у вихованні та утриманні не приймає, наразі місце перебування її невідоме.
Оскільки, батько в рівній мірі з матір'ю, зобов'язаний утримувати своїх дітей, до суду не надано належних доказів на підтвердження ухилення від виконання батьківських обов'язків стягувачем за судовим наказом, та в який саме період, не підтверджено факту утримання дітей лише батьком із зазначенням періоду, адже акт обстеження соціально-побутових умов носить інформаційний характер і не може бути належним та безспірним доказом, крім того, відсутні будь-які відомості щодо місця перебування стягувача, окрім слів самого боржника.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, що не спростовано заявником та мають на утриманні трьох спільних дітей. Однак, відсутні докази щодо проходження заявником військової служби та в цей період поєднання з вихованям та утриманням самостійно, як на то вказує боржник, своїх неповнолітніх дітей.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про визнання судового наказу виданого Маловисківським районним судом Кіровоградської області по справі № 392/1619/25 від 08.09.2025 року, таким що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 160, 173, 258, 260, 261, 432 ЦПК України,
У задоволенні заяви боржника: ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ виданий Маловисківським районним судом Кіровоградської області по справі № 392/1619/25 від 08.09.2025 року-відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Т.В. Кавун