19.12.2025 Справа № 756/3656/25
Справа № 756/3656/25
Провадження № 2/756/3154/25
19 грудня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021 у розмірі 197 478,70 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16.06.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 225921-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
16.01.2021 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 225921-КС-003 про надання кредиту, яку 16.09.2021 відповідач прийняла на умовах, визначених офертою.
Таким чином, 16.09.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 225921-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором, який попередньо було направлено відповідачу на її мобільний номер телефону, зазначений останньою в анкеті.
Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у фіксованому розмірі за кожен день користування кредитом.
Позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконав, перерахувавши на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн.
Крім того, 21.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 252 днів, термін дії договору продовжено до 22.02.2022.
24.12.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 318 днів, термін дії договору продовжено до 29.04.2022.
24.01.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 377 днів, термін дії договору продовжено до 27.06.2022.
26.02.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 407 днів, термін дії договору продовжено до 27.07.2022.
26.05.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 583 днів, термін дії договору продовжено до 19.01.2023.
13.07.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 701 день, термін дії договору продовжено до 17.05.2023.
30.03.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 7 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 1 199 днів, термін дії договору продовжено до 26.09.2024.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим у останньої утворилась заборгованість у сумі 197 478,70 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 22 236,30 грн., суми прострочених платежів по процентах у сумі 175 242,40 грн.
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.04.2025 відповідачем подано відзив на позовну та клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 45 місяців із щомісячним платежем не бульше 500,00 грн. У відзиві зазначила, що частина нарахувань за кредитом відбулася у період перших трьох місців війни - лютий-квітень 2022 року, коли згідно з Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ було заборонено нараховувати штрафи, пеню та інші санкції. Враховуючи, що вона вже сплатила більше ніж 200% тіла кредиту, сума зобов'язань за кредитним договором має бути зменшена.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до такого висновку.
16.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено Договір про надання кредиту № 225921-КС-003, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», шляхом обміну електронними повідомленнями.
Так, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 16.06.2021 було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 225921-КС-003 про надання кредиту.
16.06.2021 відповідач прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 225921-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом надсилання позивачу одноразового ідентифікатору UA-3380, який попередньо було направлено відповідачу на його мобільний номер телефону, зазначений останнім в анкеті.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, 11.09.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено Договір № 225921-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту та Правил надання споживчих кредитів.
Умовами договору передбачено, що строк кредиту складає 24 тижні, термін дії договору до 01.12.2021, денна процентна ставка - 0,86588198%, комісія за надання кредиту - 4 500,00 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 66 000,00 грн., орієнтована реальна процентна ставка.
Пунктом 3 Договору кредиту встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Вказаний договір кредиту у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та переказав відповідачу грошові кошти на загальну суму 30 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується платіжним дорученням № 29138 від 16.06.2021.
Крім того, з листа АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-250328/72158-БТ вбачається, що банківська картка емітована на ім'я ОСОБА_1 , на який 16.06.2021 було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 30 000,00 грн., що додатково підтверджується випискою з карткового рахунку.
Крім того, 21.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 252 днів, термін дії договору продовжено до 22.02.2022.
24.12.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 318 днів, термін дії договору продовжено до 29.04.2022.
24.01.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 377 днів, термін дії договору продовжено до 27.06.2022.
26.02.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 407 днів, термін дії договору продовжено до 27.07.2022.
26.05.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 583 днів, термін дії договору продовжено до 19.01.2023.
13.07.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 701 день, термін дії договору продовжено до 17.05.2023.
30.03.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду № 7 до Договору про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021, відповідно до якої строк дії кредиту змінено на 1 199 днів, термін дії договору продовжено до 26.09.2024.
Проте, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, та, як вбачається з наданого представником позивача розрахунку, заборгованість відповідача станом на 02.10.2024 становить 197 478,70 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 22 236,30 грн., суми прострочених платежів по процентах у сумі 175 242,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.1,3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 197 478,70 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 22 236,30 грн., суми прострочених платежів по процентах у сумі 175 242,40 грн.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання № 225921-КС-003 від 16.06.2021 у розмірі 197 478,70 грн.
Щодо посилання відповідача на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ суд зазначає наступне.
Дійсно, вказаним законом доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пункт 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Разом з тим, позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, штрафів та пені, а відстоки які просить стягнути позивач є відсотками за користування кредитними коштами, що передбачені умовами договору, оскільки кредитний договір наданий на умовах строковості, поворотності та платності.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
Як на підставу для розстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на свій скрутний матеріальний стан.
Так, з наданої форми ОК- 5 вбачається, що за 2024 рік дохід відповідача склав 93 300,00 грн., за три місяці 2025 року - 24 000,00 грн.
Враховуючи матеріальний стан відповідача, суму боргу за судовим рішенням, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, дотримуючись балансу інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення у даній справі строком на 10 (десять) місяців, шляхом сплати щомісячних платежів протягом десяти місяців рівними частинами у розмірі 19 747,87 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 267, 273, 279, 354, 355, 435 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором про надання кредиту № 225921-КС-003 від 16.06.2021 у розмірі 197 478 (сто дев'яносто сім тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 70 копійок, яка утворилася станом на 02.10.2024; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Розстрочити виконання рішення строком на 10 (десять) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати щомісячних платежів протягом десяти місяців рівними частинами у розмірі 19 747 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок сім) гривень 87 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ - 41084239, місцезнаходження: м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Тиха