Справа № 367/12500/25
Провадження №2-н/367/3375/2025
Іменем України
11 грудня 2025 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину,
установив:
до Ірпінського міського суду Київської області представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Частинами першою та другою статті 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з підпунктами 4 та 5 частини другої статті 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (пункт 4 частини третьої статті 163 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відтак, суть стягнення аліментів у наказному провадженні полягає в тому, що суд не викликає стягувача та платника аліментів до суду, не відбувається судових засідань. Стягувач аліментів подає до суду відповідну заяву, із визначенням розміру аліментів відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, та додає докази про наявність спільних дітей, їх проживання разом зі стягувачем.
З метою встановлення зареєстрованого місця проживання боржника направлено запит до Ірпінської міської ради Київської області - органу місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_2 , зазначеним у заяві. Згідно відповіді відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 відсутні. Додатково через підсистему «Електронний суд» сформовано запити до Єдиного державного демографічного реєстру України та направлено запит до Державної міграційної служби, однак установити зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 не вдалося.
Таким чином, актуальні відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 у суду відсутні.
Частиною дев'ятою статті 165 ЦПК України визначено, що у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Судом зауважується, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржників на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Водночас, суддя звертає увагу заявниці, що відповідно до частини першої статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених підпунктами 1, 2, 2-1, 8 та 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків, або в порядку спрощеного позовного провадження, за правилами розгляду якого передбачено порядок виклику осіб, зареєстроване місце проживання яких не установлено.
Керуючись статтями 165, 166, 352, 353, 354, 355 ЦПК України, суддя -
постановив:
у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя О.О. Білогруд