Справа№ 953/9485/25
н/п 2-а/953/368/25
"11" грудня 2025 р. Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючої судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,-
встановив:
09.09.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий уповноваженим представником - адвокатом Керімовим А.З. в системі «Електронний суд», до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, яким позивач просить суд визнати протиправними дій Управління патрульної поліції в Харківській області щодо винесення постанови серії ЕНА №5621402 від 01.09.2025 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування поданого позову зазначає, що з оскаржуваною постановою не згоден, оскільки постанова про адміністративне правопорушення ЕНА № 5621402 від 01.09.2025 року не містять доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення ПДР.
Вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний TruCam прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Використання приладу TruCam з рук може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку. що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
Формулювання інкримінованого адмінправопорушення у винесеній постанові в загальній формі не відображає конкретної суті дій позивача, оскільки вони не містять усіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема змісту норм відповідно закону, в порушенні яких інкримінується, необхідних для вирішення справи.
01 вересня 2025 року під час зупинки працівниками патрульної поліції він наполягав про залучення до розгляду справи адвоката, проте адвокат наданий не був , що є порушенням права на захист.
Відповідач - ДПП у поданому в системі «Електронний суд» відзиві, проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що 01.09.2025 екіпажем патрульної поліції за адресою проспект Науки 60 у м. Харкові було виявлено рух транспортного засобу Korando д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача - ОСОБА_1 , який у населеному пункті допустив перевищення встановлених обмежень швидкості руху на 26 км/год, а саме рухався зі швидкістю руху 76 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Швидкість зафіксовано за допомогою приладу Тшсаш ТС000748.
Вказаний транспортний засіб було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Позивачу було роз'яснено причини застосування превентивних заходів, також роз'яснено положення ст. 63 Конституції України, ст. 307, 308 КУпАП, роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст. 287-289 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з нагрудного реєстратора поліцейського 472892.
Оскаржуваною постановою дії позивача кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КУпАП. До позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
В підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові представником відповідача до відзиву долучені відеозапис та документи.
Відповідь на вищевказаний відзив від позивача не надходило.
Суд дослідивши надані докази зазначає наступне.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5621402 від 01.09.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З постанови вбачається, що 01.09.2025 о 10:18 м.Харків, пр-т Науки, 60, водій ОСОБА_1 керуючи та рухаючись зі швидкістю 78 км/год у населеному пункті м. Харків, де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив обмежене встановлення швидкості на 28 км/год, чим порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС 000748. Чим порушив п. 12.4 ПДР - Порушення швид.режиму в населених пунктах та вчинив вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. До постанови додаються записи з бодікамер 472892 , 470722 та TruCam ТС 000748.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон 3353-XII) Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
За визначенням, наведеним у статті 14 Закону 3353-XII, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
У силу приписів статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху серед іншого зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Диспозиція ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Korando д.н.з. НОМЕР_1 , в м.Харкові, пр-т Науки, 60 та рухався зі швидкістю 78 км/год у населеному пункті, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР.
Склад правопорушення, відображений у оскаржуваній постані.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП України, відповідачем разом з відзивом на позов були надані відео файли, здійснені за допомогою TruCam ТС 000748. та нагрудних відеокамер поліцейських 472892 , 470722.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Вказані відеозаписи подані через підсистему «Електронний Суд» та мають електронний цифровий підпис уповноваженої особи.
Також інформація про використання вказаних відеореєстраторів відображена у п. 5 спірної постанови.
Твердження позивача про неправомірність використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam ТС000748 в ручному режимі є безпідставним з таких підстав.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
З наведеного вбачається, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, яка працює не в автоматичному режимі з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто вище зазначена правова норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними.
Слід звернути увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-MI/1 2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером.
При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32630, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 26.11.2024р. та чинного до 26.11.2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 ІІ № ТС000748 є придатним до застосування.
Також безпідставним є посилання позивача на не ознайомлення його з доказами, оскільки таке спростовується відеозаписами з нагрудної камери поліцейського № 472892.
Твердження позивача про відсутність знаку 5.70 спростовується листом КП «Харків- Сигнал» з якої вбачається, що у м. Харкові по проспекту Науки 60 наявний дорожній знак 5.76 «Автоматична фіксація Правил дорожнього руху».
На офіційному сайті Департаменту патрульної поліції було розміщено інформацію про те, що з 29 лютого 2024 року патрульні з приладом ТгиСАМ працюватимуть на 31 новій ділянці. У регіонах, де тривають активні бойові дії, зокрема в Донецькій та Луганській областях, прилади контролю за вимірюванням швидкісного режиму транспортних засобів тимчасово не використовуються, а в Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській та Херсонській - використовуються на окремих ділянках автомобільних доріг. Також на сайті є схеми розміщення приладів ТгиСат. Ця інформація є у відкритому доступі .
Стосовно не роз'яснення позивачеві його прав та порушення права на захист, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Суд зазначає, що аналіз вказаних приписів свідчить про наявність у суб'єкта владних повноважень - посадової особи органів Національної поліції, уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, законодавчо встановленого обов'язку з роз'яснення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП.
Факт роз'яснена позивачеві прав підтверджено дослідженими під час судового розгляду відеозаписами з нагрудної камери поліцейських, при цьому позивач зателефонував адвокату, проконсультувався із ним і поліцейські на прохання позивача чекали адвоката. Проте в подальшому позивач повідомив, що його адвокат приїхати не може, просив, що б поліцейський забезпечив його безоплатною правовою допомогою.
Положеннями КУпАП передбачено роз'яснень прав особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі право користуватися юридичною допомогою адвоката, що і було дотримано поліцейським. До повноважень поліцейського, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не входить забезпечувати особу, яка притягується до адміністративної відповідальності адвокатом.
Отже, суд вважає, що поліцейським була дотримана передбачена КУпАП процедура розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і відсутність порушення права на захист.
При цьому, суд зауважує, що посилання позивача про те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, - є хибним та спростовується матеріалами справи.
Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 79, 90, 159-163, 167, 242, 246, 255 КАС України, суд,-
ухвалив:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н.М. Бородіна