Справа № 209/958/25
Провадження № 2/209/798/25
Іменем України
18 грудня 2025 року Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого - судді Юрченко Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» Городніщевої Єлизавети Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла позовна заява, в якій вона просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 90892,13 грн., а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4372101 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Так, укладення кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт або Мобільний застосунок «Credit 7». Електрона ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки правильності введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду, що є електронним підписом клієнта. Згідно умов, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки згідно умов договору. Сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000,00 грн. (п.1.2. Договору), строк кредиту - 360 днів: з 09.02.2024 року по 03.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3. договору). ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів. 25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу ані на рахунок первинного кредитора, ані позивача. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає в загальному розмірі 57600,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - нараховані проценти первісним кредитором, 47600,00 грн. - нараховані позивачем проценти за 94 календарних днів. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна » на нове найменування ТОВ «ФК « Фінтраст Капітал». Позивач також зазначає, що у зв'язку з розглядом даної справи, позивач поніс наступні витрати: сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн..
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 лютого 2025 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 85).
Відповідно до ч. 6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
04 лютого 2025 року згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
27 лютого 2025 року надійшла відповідь з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.86)
Ухвалою судді від 27 лютого 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.87).
Ухвалою суду від 24 липня 2025 року витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 а також підтвердження факту зарахування коштів 09.02.2024 року на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк» у сумі 10000,00 грн. (а.с.171).
На виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 24.07.2025 року, 13.08.2025 року на електронну пошту суду надано інформацію щодо надання платіжної картки № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , в тому числі зарахування 09.02.2024 року платіж на суму 10000,00 грн. (а.с.179).
Представником відповідача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд», 22.08.2025 року подано відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого зазначив, що позивачем не підтверджено факту отримання саме від ТОВ «Лінеура України» коштів в сумі 10000,00 грн., оскільки наданий розрахунок заборгованості нічим не обґрунтований, не має підтверджень первинними бухгалтерськими документами та позивачем завищено процентну ставку за кредитним договором. Крім того, просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на правову допомогу, оскільки вони є явно безпідставними, завищеними, непоґрунтованими та їх співмірність не підтверджена (а.с.180-188).
Від представника позивача ОСОБА_4 через систему «Електронний суд», 22.08.2025 року подано відповідь на відзив, на обґрунтування якого зазначив, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. 09.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4372101 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10000 грн.; згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 09.02.2024 року по 03.02.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Так, на підтвердження укладання Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «25492», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений ОСОБА_1 для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6, 8 ст. 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що ОСОБА_1 ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір. Крім того, ОСОБА_1 на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок Кредитора, що підтверджується розрахунком заборгованості. А тому, жодних сумнівів в тому, що 09.02.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір № 4372101 про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виникає. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». Зарахування кредитних коштів на платіжну карту ОСОБА_1 відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № 210222-1 про організацію переказу коштів від 21.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА». За інформацією в листі ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА", відповідно до зазначеного договору № 4372101 від 09.02.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10000 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 . Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , та підтверджується копією довідки платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», а також відповіддю АТ «Універсал Банк» від 13.08.2025 року. Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: п. 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,63 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. За даними розрахунку заборгованості за Договором № 4372101 від 09.02.2024 року у період з 09.02.2024 року по 25.10.2024 року включно, Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 58789.64 грн.. У зазначений період ОСОБА_1 здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту розмірі 100.01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 1062.50 грн.. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4372101 строк кредиту 360 днів: 09.02.2024 року по 03.02.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.10.2024 року № 25/10/2024, строк дії Договору № 4372101 від 09.02.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 26.10.2024 року по 27.01.2025 року (94 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 23265 грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» додано до позовної заяви): 9899,99 грн * 2,5% = 247,5 грн*94 календарних дні = 23265 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 4372101 від 09.02.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 80992,14 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 57727,14 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 23265 грн.) (192-199).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з відповіддю на відзив просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти винесення рішення по справі не заперечував.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце слухання справи. Згідно з довідкою про доставку електронного документу від 24.11.2025 року, цього ж дня о 19:57:08 судова повістка про виклик до суду ОСОБА_3 доставлена в його електронний кабінет, що в розумінні п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням особі судової повістки.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Обов'язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов'язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Судом встановлено, що 09.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 4372101 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 38-48).
Відповідно до п.п. 1.1 Договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаного при вході, та/або шляхом перевірки правильності ведення пароля до особистого кабінету.
Відповідно до умов договору відповідачу був наданий кредит у сумі 10000,00 грн., строком на 360 днів, з встановленою стандартною процентною ставкою у розмірі 2.5% в день (п.п. 1.2., 1.3., 1.4.1.), що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» (а.с.30).
Сторони узгодили орієнтовну реальну процентну ставку - 99923,40 % річних та орієнтовну загальну вартість кредиту у розмірі - 100000,00 грн (п.п. 1.5.1., 1.6.1. Договору).
Відповідно до п.п.2.1.Договору,Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 .
Згідно до п.п. 2.2. Договору, дата надання кредиту 09.02.2024 року по 10.02.2024 року.
Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами Договорі.
Пунктом 5.1.3. Договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
До матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування, аналогічно викладеним у Договорі № 4372101 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.02.2024 року (а.с. 50-54).
Сторонами також підписано Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4372101 від 09.02.2024 року, згідно якого погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 48 оберт).
Підписання вказаних документів здійснено ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 25492.
25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (Фактор) укладений договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору (а.с. 119-123).
25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» складений Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 25/10/2024, в якому зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 6091, після виконання фактором вимог пункту 1.2. Договору Факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей. Реєстру Боржників передано у повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу 25/10/2024 від 25.10.2024 року, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с. 128).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу 25/10/2024 від 25.10.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4372101 у розмірі 72627,13 грн., з яких: 9899,99 грн. - сума заборгованості за основою сумою боргу, 57727,14 грн. - сума заборгованості за процентами та 5000,00 грн.-сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с. 75).
Позивачем в межах строку дії договору у період з 26.10.2024 року по 27.01.2025 року (94 календарних дні) нараховані проценти за стандартною процентною ставкою у сумі 23265,00 грн.: 9899,99 грн. * 2.5% = 247,50 грн. *94 календарних дні = 23265,00 грн., що передбачено п.1.4. Договору № 4372101 від 09.02.2024 року.
10.12.2024 року відбулась державна реєстрація позивача та змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Договір № 4372101 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.02.2024 року підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем Договору № 4372101 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.02.2024 року з ТОВ «Лінеура Україна» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
З наданої відповіді АТ «Універсал Банк» від 30.07.2025 року, отриманої судом 13.08.2025 року на виконання ухвали суду від 24.07.2025 року, картка № 5375411411724250 належить ОСОБА_1 .. Також згідно з інформацією, яка міститься у відповіді банку 09.02.2024 року, на платіжну картку № НОМЕР_2 через платіжну систему був зарахований платіж у сумі 10000,00 грн..
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами. Відповідач не виконав своїх зобов'язань та не погасив кредитну заборгованість.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінстаст Капітал» до боржника ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.
Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення вказаного кредитного договору та розміру заборгованості за кредитом.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом суд приходить до наступних висновків.
Суд не може погодитися з вимогами позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 09.02.2024 року по 03.02.2025 року за ставкою 2,5%, зазначаючи наступне.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки Договір про надання кредитних коштів укладений 09.02.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення договору п.1.4.2 щодо встановлення денної процентної ставки 2,344 % чи зниженої 0,63% є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд розраховує заборгованість по відсоткам за укладеним між сторонами договором про надання грошових коштів від 09.02.2024 року, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
З наведеного слідує, що оскільки протягом 30 днів (в межах строку дії Договору) позику не повернуто, то нарахування процентів здійснюється за процентною ставкою 1, % на день від суми позики.
Таким чином, виходячи із суми кредиту у розмірі 10000,00 грн., процентної ставки у розмірі 1% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 360 днів, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по відсоткам за Договором надання грошових коштів на умовах споживчого кредиту № 4372101 від 09.02.2024 року становить: 10000,00 грн. *1%*360 днів = 36000,00 грн..
В тому числі, суд розраховує заборгованість нарахованих процентів між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26.10.2024 року по 27.01.2025 року (94 календарних днів): 9899,99 грн.*1%*94 днів=9305,99 грн..
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з оглядну на вищенаведене.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Також представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу.
Розглянувши вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Городніщевою Є.О., рахунку на оплату по замовленню № 6466/01-2025 від 27.01.2025 року, з яких вбачається, що витрати на правову допомогу склали 10000,00 грн., акту № 6466 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року.
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (фактично представником позивача складено тільки позовну заяву, по справі було два судових засідання, у яких представник позивача участі не приймав), суд, керуючись принципами розумності, співмірності, справедливості та верховенства права, дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн..
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у справі, пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 1471,31 грн. (55205,98*2422,40/90892,13)
Керуючись ст. 525, 526, 530, 611, 625, 638, 640, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-284, 288-289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» Городніщевої Єлизавети Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03150, місто Київ, вул. Загородня, 15, оф.118/2) заборгованість загальною сумою 55205 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ять) гривень 98 копійок, яка складається з: заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9899,99 грн., сум заборгованості за процентами, які нараховані первісним кредитором, у розмірі 36000,00 грн., та які нараховані позивачем за 94 календарних дні у розмірі 9305,99 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03150, місто Київ, вул. Загородня, 15, оф.118/2) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03150, місто Київ, вул. Загородня, 15, оф.118/2) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 18 грудня 2025 року.
Суддя Я.О.Юрченко