12.12.2025 Справа № 756/1028/24
Справа № 756/1028/24
Провадження № 2/756/251/25
12 грудня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вони з відповідачем з 10.06.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2018.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.05.2018 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 21.112017 і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист, на підставі якого в Оболонському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.
Разом з тим, відповідач ухиляється від виконання рішення суду, внаслідок чого за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 72 997,27 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів, нараховану за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року у розмірі 71 760,00 грн.
Ухвалою від 29.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, справу призначено до розгляду.
05.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Зазначив, що відповідач не мав можливості своєчасно виконувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18.05.2018, яким з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини, оскільки деякий час мусив проживати зі своїми батьками на тимчасово окупованій території, у зв'язку з тим, що не мав іншого місця для проживання. Таким чином, прострочення сплати аліментів виникло не з вини відповідача. Після того, як у 2020 році ОСОБА_2 повернувся на територію, підконтрольну органам державної влади України, він почав поступово погашати заборгованість зі сплати аліментів та на сьогоднішній день вказана заборгованість повністю погашена. Наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 31.10.2023, на підставі якого здійснено нарахування пені, оскаржено відповідачем у судовому порядку.
Крім того, на думку сторони відповідача, підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини взагалі відсутні, оскільки остання позбавлена щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2022, а отже і відсутні підстави для нарахування пені на вказану суму заборгованості. На теперішній час дитина мешкає разом з дідом ОСОБА_5 , проте у провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 756/12611/23 за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, об'єднаним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Макарівської селищної ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення додаткових витрат на дитину та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа Служба у справах дітей Макарівської селищної ради, про визначення місця проживання дитини.
04.10.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій останній зазначив, що посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 не мав можливості погашати заборгованість по аліментам, у зв'язку з тим, що з 2018 року по 2020 рік перебував на окупованій території, не звільняє останнього від відповідальності, передбаченої за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, оскільки таке рішення було прийнято відповідачем свідомо на власний розсуд. Крім того, зазначив, що навіть після повернення відповідача на підконтрольну українській владі територію України, ним не здійснено повне погашення заборгованості та вона продовжує існувати й на день розгляду вказаної справи. Зазначив, що посилання відповідача на те, що дитина проживає не з позивачем, не відповідає дійсності та не підтверджено жодними об'єктивними доказами.
07.10.2024 на адресу суду надійшли письмові заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, в яких останній зазначив, що станом на жовтень 2023 року відповідач не має заборгованості по аліментам, у зв'язку з чим ним подано скаргу про визнання дій державних виконавців протиправними та скасування довідки-розрахунку зі сплати аліментів від 01.11.2023, на підставі якої позивачем нараховану пеню.
Ухвалою суду від 16.09.2025 провадження у справі зупинено до набрання законної сили ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31.03.2025 у цивільній справі №756/15702/17 за скаргою ОСОБА_2 про визнання дій державних виконавців протиправними та скасування довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01.11.2023; постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, суб'єкт оскарження: Оболонський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 12.11.2025 провадження у справі поновлено.
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні, призначеному на 11.12.2025, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, викладених у позові, подальший розгляд справи просила здійснювати за її відсутності.
Позивач та представник позивача - адвокат Колошкін П.І., у судове засідання не з'явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за його відстуності та відсутності позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 11.12.2025, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях, подальший розгляд справи через відключення у приміщенні суду електроенергії просив здійснювати за його відсутності.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02.09.2016.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.08.2018 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 500,00 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21.11.2017 до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист №2/756/2195/18 від 17.05.2019, який перебуває на примусовому виконанні в Оболонському відділі державної виконавчої служби у м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ВП № НОМЕР_4).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 01.11.2023, здійсненим державним виконавцем Іващенко Ю.М., заборгованість відповідача ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з листопада 2017 року по жовтень 2023 року складає 72 997,27 грн.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно, несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Отже, з урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
У п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 20 липня 2020 року в справі № 362/4462/16 та від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог стороною відповідача, зокрема, зазначено про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості по аліментам у період з 2018 року по 2020 рік, оскільки відповідач проживав у Донецькій області на тимчасово окупованій території і не мав об'єктивної можливості сплачувати аліменти на утримання доньки, здійснювати грошові перекази.
Суд не приймає до уваги як необгрунтовані вказані твердження відповідача на підтвердження відсутності його вини у несплаті аліментів з огляду на те, що відповідач був обізнаний про існування цивільної справи № 756/15702/17 за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів та приймав участь у даній справі, заперечуючи проти заявлених позовних вимог. Вказане підтверджується рішенням суду, ухваленим 15.05.2018 за результатами розгляду вказаної справи. Самим відповідачем не заперечується факт своєї обізнаності про обов'язок сплачувати аліменти на користь позивача, а перебування відповідача на тимчасово окупованій території у період з 2018 року по 2020 рік було наслідком його свідомого рішення, у зв'язку з чим він, будучи обізнаним про свій обов'язок сплачувати аліменти на утримання дитини, покладений на нього судовим рішенням, не виконував його. Крім того, надані стороною відповідача довідка ТЦ «Київ» від 24.10.2023 про проживання ОСОБА_2 з 06.08.2020 у гуртожитку у м. Полтава та довідка про взяття відповідача на облік як внутрішньо переміщену особу від 12.07.2021 не доводять факту його перебування у період з 2018 року по 2020 рік на тимчасово окупованій території Донецької області.
Крім того, під час розгляду справи стороною відповідача заперечувався сам факт існування заборгованості по аліментам, зокрема, станом на 31.10.2023 у розмірі 72 997,27 грн., як визначено державним виконавцем у довідці від 01.11.2023 та на підставі якої позивачем здійснено розрахунок пені та заявлено позовні вимоги.
Згідно з частиною 4 статті 71 цього Закону виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
У частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звертався до Оболонського районного суду м. Києва зі скаргою, у якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо складання довідки-розрахунку заборгованості від 01.11.2023 зі сплати аліментів у сумі 72 997,27 грн. за період з листопада 2017 року по 31.10.2023 та винесення постанови від 12 квітня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 та скасувати їх.
За результатами розгляду вказаної скарги ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31.03.2025, яка набрала законної сили 25.09.2025, у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
У вказаній ухвалі суд зробив висновок, що наведені скаржником доводи передбачають оцінку матеріально-правових підстав стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 , наявності (відсутності) обставин, які є підставою для звільнення від сплати заборгованості з аліментів. Втім, такий спір повинен розглядатися у позовному провадженні за результатом пред'явлення позову про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами, зміну розміру аліментів чи у інший передбачений законом спосіб.
З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 03.11.2023 убачається, що 01.11.2023 державним виконавцем Оболонського ВДВС у м. Києві проведено перерахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, за результатами якого з розрахунку виключені всі кошти, які сплачувалися боржником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в період з лютого 2021 року по грудень 2022 року включно (на загальну суму 85 812,00 грн.); відповідний розрахунок заборгованості направлений сторонам виконавчого провадження.
Таким чином, станом на час ухвалення рішення у даній справі довідка-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.11.2023 державного виконавця Іващенка Ю.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 не скасована, є дійсною, а тому приймається судом у якості належного доказу існування у відповідача заборгованості по аліментам у зазначений у позові період.
Суд не приймає до уваги рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі № 320/28116/24, оскільки правомірність розрахунку заборгованості по аліментам від 01.11.2023 не була предметом розгляду у даній справі.
Разом з тим, визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за несплачені аліменти у розмірі 71 760,00 грн., нараховану за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року включно.
Водночас, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2022 у цивільній справі № 756/9368/21, яке набрало законної сили 05.11.2022, відповідача ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У свою чергу, позбавлення батьківських прав тягне за собою правові наслідки, передбачені ст. 166 СК України, зокрема, особа, позбавлена батьківських прав, втрачає права, засновані на спорідненості з дитиною (пункт шостий частини першої вказаної статті).
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням, при цьому, потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що право отримувати аліменти має лише той з батьків, з ким проживає дитина та на утриманні якого вона перебуває, оскільки правовою природою аліментів є те, що це кошти, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, а не особи, на користь якої вони стягуються.
Водночас, особа, позбавлена батьківських прав, втрачає права, засновані на спорідненості з дитиною, зокрема право на отримання аліментів.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування пені за несплату аліментів після 05.11.2022, тобто після набрання рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2022 законної сили, яким позивача позбавлено батьківських прав щодо неповнолітньої доньки.
Крім того, під час розгляду цивільної справи № 756/9368/21 судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щонайменше з 25.05.2021 (дати складання Службою у справах дітей Макарівської селищної ради акту обстеження умов проживання) фактично проживає разом із родиною дідуся - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні, яким створені для дитини всі необхідні умови для проживання та її виховання. При цьому, ОСОБА_1 повністю визнала позовні вимоги та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки, надавши заяву про визнання позовних вимог, в якій зазначила, що у силу життєвих обставин, наразі у неї немає емоційного зв'язку з донькою та фінансових можливостей утримувати її належним чином, вважає, що правильно і краще для дитини жити в родинному затишку, який вона отримує від рідного діда та його дружини.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень».
У постанові від 02.11.2022 року у справі №140/6115/21 Верховний Суд узагальнив правовий висновок, відповідно до якого преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі; ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); ці обставини містяться у мотивувальній частині рішення, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (постанова ВС, провадження №К/990/16227/22).
З огляду на викладене, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, які були встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2022 у цивільній справі № 756/9368/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Макарівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.
Таким чином, оскільки під час розгляду цивільної справи №756/9368/21 судом встановлено, що станом на 25.05.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживала разом із родиною дідуся - ОСОБА_5 та знаходилася на його утриманні, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав також для нарахування пені за несплату аліментів у період з 25.05.2021 по 05.11.2022 (дату набрання законної сили рішенням суду у справі №756/9368/21), оскільки у вказаний період ОСОБА_1 фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків щодо своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що обгрунтованими є позовні вимоги лише в частині нарахування пені на суму заборгованості по аліментам, що утворилася у період з 01.09.2019 по 24.05.2021, виходячи з наступного розрахунку:
- жовтень 2019 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 631 день (з 01.09.2019 по 24.05.2021) = 9465,00 грн.;
- листопад 2019 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 601 день (з 01.10.2019 по 24.05.2021) = 9 015,00 грн.;
- грудень 2019 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 570 днів (з 01.11.2019 по 24.05.2021) = 8550,00 грн.;
- січень 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 540 днів (з 01.12.2019 по 24.05.2021) = 8100,00 грн.;
- лютий 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 509 днів (з 01.01.2020 по 24.05.2021) = 7635,00 грн.;
- березень 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 478 днів (з 01.02.2020 по 24.05.2021) = 7170,00 грн.;
- квітень 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 449 днів (з 01.03.2020 по 24.05.2021) = 6 735,00 грн.;
- травень 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 418 днів (з 01.04.2020 по 24.05.2021) = 6270,00 грн.;
- червень 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 388 днів (з 01.05.2020 по 24.05.2021) = 5820,00 грн.;
- липень 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 357 дні (з 01.06.2020 по 24.05.2021) = 5355,00 грн.;
- серпень 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 327 днів (з 01.07.2020 по 24.05.2021) = 4905,00 грн.;
- вересень 2020 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 296 днів (з 01.08.2020 по 24.05.2021) = 4440,00 грн.;
- жовтень 2020 року: відсутня заборгованість по аліментах, наявна переплата, тому пеня = 0,00 грн.;
- листопад 2020 року: відсутня заборгованість по аліментах, наявна переплата, тому пеня = 0,00 грн.;
- грудень 2020 року: відсутня заборгованість по аліментах, наявна переплата, тому пеня = 0,00 грн.;
- січень 2021 року: відсутня заборгованість по аліментах, наявна переплата, тому пеня = 0,00 грн.;
- лютий 2021 року: відсутня заборгованість по аліментах, наявна переплата, тому пеня = 0,00 грн.;
- березень 2021 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 112 днів (з 01.02.2021 по 24.05.2021) = 1680,00 грн.;
- квітень 2021 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 84 дні (з 01.03.2021 по 24.05.2021) = 1 260,00 грн.;
- травень 2021 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 53 дні (з 01.04.2021 по 24.05.2021) = 795,00 грн.;
- червень 2021 року: заборгованість по аліментах 1500,00 грн. х пеня (1%) х 23 дні (з 01.05.2021 по 24.05.2021) = 345,00 грн.;
Загальна сума пені за зазначений період становить 87 540,00 грн.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.196 СК України розмір неустойки (пені) по сплаті аліментів не може бути більшим 100 відсотків самої заборгованості по сплаті аліментів.
У постанові від 19.01.2022 у цивільній справі № 711/679/21 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
З наявного у матеріалах справи розрахунку від 01.11.2023 вбачається, що за період з вересня 2019 року по травень 2021 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 24 000,00 грн. (1 500,00 грн. х 16 місяців за виключенням періоду з вересня 2020 року по січень 2021 року), а отже розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не може перевищувати вказаної суми заборгованості.
З урахуванням наведеного, керуючись приписами ч.1 ст.196 СК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів з жовтня 2019 року по червень 2021 року у розмірі 24 000,00 грн.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 405,03 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2019 року по червень 2021 року у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір в розмірі 405 (чотириста п'ять) гривень 03 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, 2-д.
Суддя О.О. Тиха