Справа №705/5656/25
2/705/3385/25
16 грудня 2025 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Остропольської О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та просила визнати за нею ОСОБА_1 право власності на частину гаража АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що 02.05.2009 вони з відповідачем уклали шлюб. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.11.2018 вони за спільні сімейні кошти придбали гараж № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі -продажу від 12.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 3924. Даний договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1691498571108. Даний гараж являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто ОСОБА_2 та її, ОСОБА_1 .
На сьогоднішній день вони не проживають разом, оскільки це вже не можливо. Мають абсолютно різний погляд на життя.
У добровільному порядку між ними згоди не досягнуто стосовно поділу даного нерухомого майна, тому вона вважає за необхідне звернутися з даним позовом до суду про захист своїх порушених прав.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, 16.12.2025 подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності. Вказала, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, письмово подав заяву від 16.12.2025, в якій просить справу слухати без його участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що визнання відповідачем позову закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що 02 травня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області.
Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 04.11.2014.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 3924, ОСОБА_2 придбав гараж № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_2 .
Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1691498571108.
Сторони на даний час однією сім'єю не проживають.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
За змістом ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
При цьому, при поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відзначив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.
У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Норми ст. ст. 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Однак ч. 1 ст. 358 ЦК України зазначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу в натурі, спір може бути вирішений судом, зокрема, шляхом визначення їх ідеальних часток у ньому.
Із матеріалів справи встановлено, що гараж № НОМЕР_1 , розташований по АДРЕСА_2 , був придбаний під час перебування сторін у шлюбі, а питання про його поділ в натурі сторони не порушували.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи факт набуття спірного нерухомого майна у період шлюбу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах закону, та їх належить задовольнити та визнати за позивачем право власності на 1/2 частку спірного нерухомого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 11, 12, 13, 49, 76, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину гаража АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя О.І.Єщенко