Справа № 939/2340/24
Провадження №2/367/1872/2025
Іменем України
12 грудня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Третяк Я.М.,
за участі секретаря с/з - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року у розмірі 33172,21 грн., витрати на правову допомогу та судовий збір.
В обґрунтування позову зазначено, що 13.08.2014 року між Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб № CCNG-630191150, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 75000,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 13.08.2016 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 36 %.
АТ «АЛЬФА-БАНК» належним чином виконало свої зобов'язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору.
Звертає увагу, що відповідно до Протоколу № 2/2022 від 18.08.2022 року Позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на наступне: повне найменування Банку українською мовою - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»; скорочене найменування Банку українською мовою - АТ «СЕНС БАНК».
17.05.2021 року між Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630191150.
18.05.2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 18-05/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630191150.
10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023 відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630191150.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року.
У порушення умов договору, відповідач не виконав свого обов'язку, в результаті чого, станом на день формування позовної заяви, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року, що підлягає стягненню з позичальника становить 33172,21 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 30321,57 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 123,66 грн.; інфляційні збитки - 2024,19 грн.; 3 % річних - 702,79 грн.
06 січня 2025 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху. У встановлений строк позивач усунув виявлені недоліки.
Ухвалою суду від 09 травня 2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.06.2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що сам договір з АТ «АЛЬФА-БАНК» про відкриття кредитної лінії діяв лише з 13.08.2014 року по 13.08.2016 рік. При цьому, відповідач зауважує, що вже не пам'ятає, що і як відбувалося, а також де наразі знаходиться банківська картка. Наголошує, що ніяких претензій та повідомлень від банку він не отримував, а аналіз позову і додатків до нього свідчить, що за період дії договору по картці було проведено біля 10 операцій, всього на суму 5814,57 грн. Відповідач припускає, що хтось з Банку вже після закінчення Договору якимось чином прив'язався до його рахунку і здійснював операції по картці. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позову. Тому, просить суд відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
01.07.2025 року від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач вважає відзив його необґрунтованим та таким, що не підлягає взяттю до уваги, з огляду на наступне. Звертає увагу, що відповідач здійснював часткові погашення заборгованості до 2021 року та продовжував користуватися кредитом, що підтверджується наданими платіжними документами. Такі дії відповідача є визнанням боргу, що призводить до переривання перебігу позовної давності. Крім того, між сторонами було погоджено пролонгацію (подовження) строку дії Договору, внаслідок чого зобов'язання відповідача продовжили свою дію після первинного строку виконання. Таким чином, позивач вважає, що термін позовної давності щодо заявлений вимог про стягнення заборгованості за таким Договором не минув. Зауважує, що твердження відповідача про те, що «хтось із Банку вже після закінчення Договору якимось чином прив'язався до рахунку і здійснював операції по картці» є голослівними та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. У зв'язку з наведеним, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Своїм право на подання відзиву відповідач скористався.
Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи вимоги даної норми закону, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 13 серпня 2014 року між Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб № CCNG-630191150, що підтверджується копією Анкети-заяви від про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Альфа-Максі», про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про участі в Програмі лояльності Махі/Програмі Махі, а також копією Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 13.08.2014 за підписами відповідача ОСОБА_1
Положеннями Анкети-заяви визначено, що підписанням цієї заяви відповідач: підтверджує акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» в розумінні ст. 642 ЦК України, а також беззаперечно підтверджує те, що приймає пропозицію Банку на оформлення «Альфа-Максі» (надалі - Картка) і йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення всі умови Договору.
Відповідно до п. 2.2 Анкети-заяви відповідач виявляє бажання (1) відкрити в банку Рахунок ЕПЗ та отримати Картку, (2) отримати від Банку кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії з лімітом в межах 75000 грн. по його рахунку ЕПЗ (надалі - Кредит) на умовах, що вказуються в Договорі та Додатку до Договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Альфа-Максі» з урахуванням умов Публічної Пропозиції. Всі реквізити, необхідні для відкриття Рахунку ЕПЗ та виготовлення Картки, надані ним в цій Анкеті-заяві про акцепт Публічної пропозиції.
Відповідно до п. 2.6 Анкети-заяви відповідач підтверджує, що (1) із змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), яка оприлюднена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою www.alfabank.com.ua, Правилами користування банківською платіжною карткою, Порядком участі та обслуговування у Системі електронних грошей «Максі», Тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які с невід'ємною частиною Договору, ознайомлений та цілком згодний та беззаперечно підтверджує те, що свій примірник Договору разом із усіма додатками, що підписується в рамках обслуговування продукту «Альфа-Максі», він отримав в день укладення Договору, (2) отримав банківську платіжну картку та ПІН-конверт до неї в неушкодженому стані; (3) до моменту укладення Договору відовідач попередньо ознайомлений у письмовій формі з основними умовами надання Кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією щодо Кредиту надання якої передбачено нормами чинного в країні законодавства, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами HБУ, які йому роз'яснені, зрозумілі та не потребують додатковою тлумачення.
Відповідно до п. 1 Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 13.08.2014 року, на підставі Анкети-заяви Банк відкрив рахунок № 26259002522917 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку Visa Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску (надалі - Картка).
Положеннями п. 2 Додатку передбачені основні умови кредитування, а саме: ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75000 грн.; процентна ставка складає 36% річних; розмір обов'язкового мінімального платежу складає 7% від суми Загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією та не може бути меншим 50 грн.
АТ «АЛЬФА-БАНК» (наразі - АТ «СЕНС БАНК») належним чином виконало свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в порядку, передбаченому умовами Договору, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 13.08.2014 по 04.03.2024.
17 травня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року, що підтверджується копією Договору факторингу, копією платіжного доручення та Витягом з Додатку 1-1 до Договору факторингу № 2 від 17 травня 2021 року.
Відповідно до Витягу з Додатку 1-1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 2 від 17 травня 2021 року, ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014.
18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 18-05/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року, що підтверджується копією Договору факторингу, копією платіжного доручення та Витягом з Додатку 1-1 до Договору факторингу № 18-05/2021 від 18 травня 2021 року.
Відповідно до Витягу з Додатку 1-1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 18-05/2021 від 18 травня 2021 року, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року.
10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014, що підтверджується копією договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, копією Акта прийому-передачі Реєстру Боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року та копією Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників (Додаток № 3) до Договору № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року на загальну суму 39904,52 грн.
У порушення умов Договору, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого, відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року, станом на 10.01.2023 року заборгованість відповідача становить 39904,52 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 30321,57 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 123,66 грн.; пеня - 6732,31 грн.; інфляційні збитки - 2024,19 грн.; 3 % річних - 702,79 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем до загального розміру заборгованості не було включено пеню у розмірі 6732,31 грн., тому підстави та обґрунтованість нарахування пені, з урахуванням положень ч. 2 ст. 264 ЦПК України, судом не перевірялися.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року складає 33172,21 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 30321,57 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 123,66 грн.; інфляційні збитки - 2024,19 грн.; 3 % річних - 702,79 грн.
Згідно ч. 1-3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) висловлена наступна правова позиція: «ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. За змістом частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04.07.2018 (справа № 14-154цс18)».
Разом з тим, суд, вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року, яка виникла за період починаючи з 13.08.2014 року по 10.01.2023 року, та була наявна у відповідача станом на 10.01.2023 року.
Окрім того, за змістом ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина третя статті 264 ЦК України).
В той же час, з матеріалів справи, а саме виписки по банківському рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 13.08.2014 по 04.03.2024 вбачається, що відповідач користувався відновлювальною кредитною лінією, оплачував товари та здійснював повернення кредитних коштів у строк до 27.02.2020 року. Надалі первісним кредитором відбувалося лише списання процентів за користування кредитом у строк до 17.05.2021 року, тобто до моменту передачі права вимоги за договором факторингу.
Тобто, у відповідності до ст. 257 ЦК України, та з урахуванням положень ч. 1 ст. 264 ЦК України, позивач повинен був звернутися до суду з позовом до відповідача за захистом свого порушеного права з вимогами про стягнення заборгованості, яка обліковувалася у відповідача станом на 10.01.2023 року (з урахуванням останньої операції відповідача по Договору 27.02.2020 року) у строк не пізніше 27.02.2023 року.
Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корон вірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06,09.2023 по справі № 910/18489/20 суд дійшов висновку, що спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року, в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.11.2023 по справі № 910/5188/22 зауважив, що відповідно до обставин справи трирічний строк позовної давності сплив 23.10.2020. Разом з цим Верховний Суд наголосив, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені. Станом на дату звернення Прокурора з позовом у цій справі (29.06.2022) режим надзвичайної ситуації продовжено до 31.08.2022. З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 29.06.2022, Верховний Суд погодився з висновками судів, що позовна давність щодо вимог про визнання недійсними договору про будівництво та договору про внесення змін не пропущена.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено, у тому числі станом на дату прийняття рішення посправі.
Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Відтак, враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки дані правовідносини, які склалися між сторонами витікають з договірних відносин, які є обов'язковими для виконання сторонами.
При цьому суд також враховує, що відповідачем не надано даних, що свідчать про причини несвоєчасного погашення заборгованості в добровільному порядку, а також про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Ст. 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини - заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року; заявку на дання юридичної допомоги № 592 від 30.07.2024 року, якою сторони погодили вартість надання юридичних послуг по вказаній справі на загальну суму 9000,00 грн.; витяг з акту № 4 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024 року на загальну суму 9000,00 грн.; копію платіжної інструкції від 13.08.2024 на оплату послуг з надання правової допомоги згідно договору № 01-07/2024 на загальну суму 108000,00 грн.
Таким чином, дослідивши, надані на підтвердження надання позивачу правової допомоги та її розміру, документи, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заявлених витрат, тому позивач має право на відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610-612, 629, 634, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306)заборгованість за Договором № CCNG-630191150 від 13.08.2014 року у розмірі 33172 (тридцять три тисячі сто сімдесят дві) грн. 21 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306)судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306)сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Копію рішення направити сторонам для відому.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я. М. Третяк