Справа № 355/1921/25
Провадження № 2-а/355/31/25
09 грудня 2025 року Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.,
секретаря судового засідання Верби Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Баришівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Баришівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що Постановою відповідача серії ЕHA № 5631482 від 02.09.2025 року на нього, ОСОБА_1 , було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за ч.1 ст. 121 КУпАП.
У оскаржуваній постанові зазначено, що він керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ. Actros 3360 н.з. НОМЕР_1 , шини якого мають місцеві пошкодження та порізи, а також що не працює боковий ліхтар, чим порушив п.31.4.5.6 ПДР.
Позивач не згодний із встановленими фактичними обставинами та висновками, зазначеними в постанові, виходячи з наступних підстав: так, предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дай суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Досліджуючи питання правомірності застосування до нього, адміністративної відповідальності у вказаних спірних правовідносинах, суд повинен перевірити, чи були в відповідача підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Незважаючи на те, що автомобіль перебував у технічно справному стані, при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, не була дотримана процедура розгляду справа, а саме: не пред'явлено жодного доказу, правопорушення не зафіксовано у передбачений законодавством спосіб.
Позивачу відомо, що відповідно до ст. 9. КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинених дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно, 6) розсудливо, 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення: 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів). шо обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів; показаннями свідків.
Позивач заперечую факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження його вчинення.
Таким чином відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в силу вимог частини 2 ст. 77 КАС України, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та особу правопорушника.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з'ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 280 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості (ч. Іст. 9 КАС України).
Враховуючи вищевказане, висновок службової особи Управління патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, щодо вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є безпідставним, а отже й незаконним, оскільки не ґрунтується на будь-яких належних та допустимих доказах на підтвердження правомірності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення. Сама ж по собі оскаржувала постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки формулювання в рішений лише адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення.
Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже належним чином зафіксованого та доведеного правопорушення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18).
Зважаючи на вищевикладене, належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП у справі відсутні, а усі сумніви щодо доведеності вини позивача в силу приписів ст. 62 Конституції України тлумачаться на його користь.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-pu/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності гуртуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Крім того, принцип 7 Рекомендації № R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо адміністративних санкцій від 13.02.1991 р. передбачає обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення як складову презумпції невинуватості, і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєного правопорушення.
Слід зазначити, що свого часу Україна офіційно визнала кримінально-правовий характер КУпАП у розумінні ч. 2 статті 6 Конвенціі, тим самим погодившись з поширенням презумпції невинуватості на розгляд справ про правопорушення, передбачені КУпАП, що і було зафіксовано у рішенні Європейського суду з прав людини «Надточій проти України» від 15.05.2008 року (пункти 17 та 21).
Враховуючи те, що, на думку позивача, під час розгляду справи відповідачем належним чином не було доведено, в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою від 12.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Семиряко О.М. в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позову наполягали.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства, про причини неявки не повідомив. Надали відзив на позовну заяву та відеозапис з боді-камери.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 5631482 від 02.09.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн. Згідно вказаної постанови, 02.09.2052 року о 16:30 год. позивач, керував вантажним автомобілем MERCEDES-BENZ. Actros 3360 н.з. НОМЕР_1 , шини якого мають місцеві пошкодження та порізи, а також що не працює боковий ліхтар, чим порушив п.31.4.5.6 ПДР України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП, за « керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів,» - настає адміністративна відповідальність у вигляді штрафу штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).
Згідно з п. 1ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 2 ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно ч.ч. 2, 4ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису не можливо встановити, чи дійсно позивач порушив п.31.4.5.6. Правил дорожнього руху України, а саме - керував вантажним автомобілем, на якому були встановлені шини, які мають пошкодження та порізи, не працює боковий ліхтар. Крім того, вказаний факт також спростовується наданими позивачем фотографіями, на яких зафіксовані шини його автомобілю без зазначених у оскаржуваній постанові пошкоджень та порізів.
З урахуванням викладеного, долучений працівником поліції відеозапис, не може нести жодного доказового навантаження та не відображає відомостей про вчинення правопорушення.
Окрім того, відповідно до ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель. номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати: правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізит та можливих способів адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Так, в оскаржуваній постанові, в порушення ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб (пристрій), на який проводилась відео фіксація. Зокрема, а постанові не вказана марка технічного пристрою, за допомогою якого здійснювався Запис правопорушення, відсутні відомості про його сертифікацію, де саме він був розміщений,
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, и фото, надане відповідачем відео не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічний правовий висновок денний у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року (справа N 337/3389/16-а), та від 31.01.2019 року (справа № 464/2309/17).
Сама по собі оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення. При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18). Так, в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року № К/9901/1403/17 (справа 24/5536/17) йдеться, зокрема, про таке: «суди попередніх інстанцій вірно зазначили про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Аналогічна позиція зафіксована в іншій постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року K/9901/33555/18 (справа №524/9716/16-а) з тексту якої вбачається, що «приписами ч.3 ст. 283 КУпАП чітко, передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанов по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою яким здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 KAC України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказам вчинення адміністративного правопорушення».
В інших постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року (справа № 337/3389/16-а), від 31.01.2019 року (справа 464/2309/17) колегії суддів вказують на таке: у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, чи фото, надане відповідачем відео не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.»
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинений та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобі, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця у галузі права, який за законом мне право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 14 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів , на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23- /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріплений в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Еропейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" Avsar v. Turkey). п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка э предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протокол (постанов) про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що оскаржувана постанова винесена із порушенням вимог діючого законодавства, відсутні належні та допустимі докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд вважає, що вина позивача не доведена, отже постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,9,77,241-246,257-262,295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 5631482 від 02.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. скасувати та справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП , закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київської області код ЄДРПОУ 40108616 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РОНКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений ним при подачі адміністративного позову судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Шостого адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Баришівського
районного суду Тетяна ЧАЛЬЦЕВА