19 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7534/24 пров. № А/857/29845/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №460/7534/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандмоторс" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
суддя в 1-й інстанції - Гресько О. Р.,
дата ухвалення рішення - 12 вересня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 12 вересня 2024 року,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандмоторс" звернулося в суд з позовом до відповідача - Рівненської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28 травня 2024 року №UA204020/2024/000038/1.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 28 травня 2024 року №UA204020/2024/000038/1.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 19 квітня 2024 року №41109260425 зазначено особу, на яку зареєстровано транспортний засіб HEXAGON LEASING LIMITED, що не кореспондується з продавцем (FLEETCOM LTD) та покупцем (ТОВ «ГРАНДМОТОРС»); в гр.70 платіжної інструкції в іноземній валюті від 14 травня 2024 року б/н не вказано реквізити яких саме документів зазначені, що не дає можливості однозначно поширити зазначений документ на заявлений до митного оформлення товар; внаслідок перевірки додатково наданої копії митної декларації від 14 травня 2024 року №24GB5CHVNEX03YJAA0 встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій ЄС. Крім того, митницею було враховано наявність у митного органу цінової інформації щодо вищого рівня митної вартості на такий же товар. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості імпортованого товару є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Грандмоторс» зареєстроване як юридична особа 04 жовтня 2022 року; види діяльності за КВЕД: 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (основний), 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів, 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання, 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання, 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства, 28.92 Виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва, 29.10 Виробництво автотранспортних засобів, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення, 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання, 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
12 березня 2024 року між “FLEETCOM LTD» (Продавець) та ТОВ “Грандмоторс» (Покупець) укладено Контракт №GM-458 (далі також Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити нові автомобілі та автомобілі, що були у вжитку, сідельні тягачі, причепи, напівпричепи, що були у вжитку, нові i вживані трактори, навантажувачі, автобуси, комбайни, мотоцикли, промислове устаткування, автомобільні деталі, запчастини, пристосування і приналежності, в тому числі кузова для моторних транспортних засобів (далі іменований “Товар») на умовах DAP-Рівне, DAP-Zhytomyr, DAP-Bila Krynytsia, DAP-Lutsk згідно з інвойсом на кожну поставку (п.1.1. Договору). Відповідно до пункту 1.2. Договору, обсяг поставок за цим Договором визначається згідно з інвойсом на кожну поставку. Згідно з пунктом 1.3. Договору, Товар згідно з цим Контрактом поставляється партіями (далі - “Партія Товару»). Перелік найменувань кожного виду Товару в Партії Товару, одиниця виміру кожного виду Товару, ціна за одиницю найменування кожного виду Товару в Партії Товару, вартість кожного виду Товару і всієї Партії Товару, кількість кожного виду Товару в Партії Товару, вказується в інвойсах за одиницю Товару. Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна вартість цього контракту становить 100000,00 (Сто тисяч) GBP. Відповідно до пункту 2.2. Договору, загальна вартість контракту визначається на умовах DAP-Rivne, DAP-Zhytomyr, DAP-Bila Krynytsia, DAP-Lutsk згідно з міжнародними правилами тлумачення товарних термінів “Інкотермс-2000», і вказується по кожному виду Товару в інвойсах. Пунктом 2.3. Договору визначено, що ціна Товару включає вартість доставки і розвантаження Товару. Покупець оплачує вартість Товару шляхом післяоплати (п.3.1. Договору).
На виконання умов вказаного контракту Продавцем було поставлено Покупцеві товар: «Автомобіль вантажний IVECO модель DAILY 70С18, номер кузова НОМЕР_1 », за ціною договору 9300 фунтів.
14 травня 2024 року товар був відправлений, що підтверджується експортною митною декларацією MRN 24GB5CHVNEX03YJAA0.
Оплата підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 14 травня 2024 року на суму 9300 фунтів відповідно до рахунку №307 від 08 травня 2024 року, Контракту №GM-458 від 12 березня 2024 року (гр. 70).
24 травня 2024 року з метою митного оформлення товару “автомобіля вантажного марки “IVECO» модель “DAILY 70C18», ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 3, призначення: для використання по дорогах загального користування (для перевезення вантажів), номер двигуна (маркування) - не визначений, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 2998 см3, потужність - 132 кВт, вантажопідйомність - 2.936 т, маса в разі максимального завантаження - 7.200 т, бувший у використанні, колісна формула 4х2, тип кузова - пластиковий фургон з гідробортом, календарний рік виготовлення - 2019, модельний рік виготовлення - 2019» та його випуску у вільний обіг на території України, позивачем до митного органу було подано митну декларацію №24UA204020013815U9.
Декларантом обрано перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
Митну вартість товару заявлено у загальному розмірі 9300 GBP (472 985,91 грн) на умовах поставки DAP UA Рівне.
До митної декларації декларантом долучені наступні документи (гр. 44 МД): зовнішньо- економічний контракт №GM-458 від 12 березня 2024 року; митну декларацію країни відправлення MRN 24GB5CHVNEX03YJAA0 від 14 травня 2024 року, інвойс №307 від 08 травня 2024 року, технічний паспорт на автомобіль від 19 квітня 2024 року №41109260425, платіжну інструкцію від 14 травня 2024 року про оплату товару згідно з інвойсом №307 від 08 травня 2024 року, довідкове повідомлення експерта №9069 від 21 травня 2024 року.
28 травня 2024 року за результатами аналізу поданої митної декларації та доданих до неї документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000038/1.
Рішення від 28 травня 2024 року №UA204020/2024/000038/1 містить опис підстав для коригування митної вартості:
“І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи містять неточності:
- в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 19 квітня 2024 року № НОМЕР_2 зазначено особу, на яку зареєстровано транспортний засіб HEXAGON LEASING LIMITED, що не кореспондується з продавцем (FLEETCOM LTD) та покупцем (ТОВ “ГРАНДМОТОРС»);
- в гр. 70 платіжної інструкції в іноземній валюті від 14 травня 2024 року б/н не вказано реквізити яких саме документів зазначені, що не дає можливості однозначно поширити зазначений документ на заявлений до митного оформлення товар;
- внаслідок перевірки додатково наданої копії митної декларації від 14 травня 2024 року №24GB5CHVNEX03YJAA0 встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu).
Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
II. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про рівень митної вартості аналогічного за технічними характеристиками транспортного засобу, митна вартість якого визнана митним органом за митною декларацією від 08 травня 2024 року №24UA204020012182U9, від 02 травня 2024 року №24UA205100003813U8 - 21000 EUR.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) банківські платіжні документи, що стосуються заявленого до митного оформлення товару; 5) копію митної декларації країни відправлення.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення якого здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 08 травня 2024 року №24UA204020012182U9 - 21000 EUR.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 17884,60 GBP, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 909587,51 грн (21000 EUR * 43,3137 грн/1EUR/50,8587грн/1GBP)».
За наслідками прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості товарів складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА204020/2024/000389.
Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 28 травня 2024 року №24UA204020014156U9 із використанням положень частини 7 статті 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 141177,81 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Ч.4 ст.54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: “ Автомобіль вантажний IVECO модель DAILY 70С18, номер кузова НОМЕР_1 ».
Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандмоторс" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: зовнішньо-економічний контракт №GM-458 від 12 березня 2024 року; митну декларацію країни відправлення MRN 24GB5CHVNEX03YJAA0 від 14 травня 2024 року, інвойс №307 від 08 травня 2024 року, технічний паспорт на автомобіль від 19 квітня 2024 року №41109260425, платіжну інструкцію від 14 травня 2024 року про оплату товару згідно з інвойсом №307 від 08 травня 2024 року, довідкове повідомлення експерта №9069 від 21 травня 2024 року.
При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме: “в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 19 квітня 2024 року № НОМЕР_2 зазначено особу, на яку зареєстровано транспортний засіб HEXAGON LEASING LIMITED, що не кореспондується з продавцем (FLEETCOM LTD) та покупцем (ТОВ “ГРАНДМОТОРС»); в гр. 70 платіжної інструкції в іноземній валюті від 14 травня 2024 року б/н не вказано реквізити яких саме документів зазначені, що не дає можливості однозначно поширити зазначений документ на заявлений до митного оформлення товар; внаслідок перевірки додатково наданої копії митної декларації від 14 травня 2024 року NS24GB5CHVNEX03YJAA0 встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu)».
Щодо зазначення відповідачем про те, що “в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 19 квітня 2024 року № НОМЕР_2 зазначено особу на яку зареєстровано транспортний засіб HEXAGON LEASING LIMITED, що не кореспондується з продавцем (FLEETCOM LTD) та покупцем (ТОВ “ГРАНДМОТОРС»)», то колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19 квітня 2024 року №41109260425 вбачається, що у такому містяться належні відомості про товар - транспортний засіб (вантажний автомобіль) “IVECO» модель “DAILY 70C18», номер шасі НОМЕР_1 . У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказано, що цей документ не є підтвердженням права власності, при цьому зазначено, який суб'єкт несе відповідальність за реєстрацію та оподаткування транспортного засобу, а тому покликання митного органу на те, що у даному документі мали бути вказані дані продавця - FLEETCOM LTD або покупця - ТОВ “ГРАНДМОТОРС», не відповідає змісту та формі такого документу, виданого компетентним органом Великої Британії.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, доводи митного органу про те, що “в гр. 70 платіжної інструкції в іноземній валюті від 14 травня 2024 року б/н не вказано реквізити яких саме документів зазначені, що не дає можливості однозначно поширити зазначений документ на заявлений до митного оформлення товар» не відповідають дійсності, оскільки гр.70 платіжної інструкції в іноземній валюті від 14 травня 2024 року містить інформацію про рахунок-фактуру №307 від 08 травня 2024 року та Контракт №GM-458 від 12 березня 2024 року, що свідчить про те, що платіжною інструкцією в іноземній валюті від 14 травня 2024 року підтверджується оплата на суму 9300 фунтів.
Даючи правову оцінку змісту поданих до митного оформлення Контракту №GM-458 від 12 березня 2024 року та інвойсу №307 від 14 травня 2024 року, то колегія суддів зазначає, що ці документи є взаємопов'язаними, підтверджують поставку транспортного засобу вантажного автомобіля “IVECO» модель “DAILY 70C18», номер шасі НОМЕР_1 та його вартість на рівні 9300 фунтів. Поданий до митного оформлення інвойс містить вичерпні відомості про ТЗ, інформацію щодо продавця та покупця, ціну транспортних засобів, модель та номер шасі транспортних засобів, тобто не містить розбіжностей із усіма іншими поданими до митного оформлення документами.
Щодо зазначення у спірному рішенні про те, що внаслідок перевірки додатково наданої копії митної декларації від 14 травня 2024 року №24GB5CHVNEX03YJAA0 встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій ЄС (www.ec.europa.eu), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларант не має жодного відношення до питання реєстрації (оформлення) митної декларації країни походження, відповідно не може відповідати за наявність чи відсутність експортних митних декларацій у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу (https://www.ec.europa.eu/), а також наявності відомостей щодо умов поставки.
Порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Європейського Союзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортними митними деклараціями є підтвердженням належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу. При цьому, суд враховує, що митна декларація від 14 травня 2024 року №24GB5CHH0A5401PAA0 оформлена у Нортгемптоні (Велика Британія), а з 31 січня 2020 року Велика Британія перестала бути членом Європейського Союзу.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Таким чином, наведені доводи апелянта не можуть бути підставою для коригування митної вартості ввезеного позивачем бувшого у використанні ТЗ.
Матеріалами справи стверджується, що Контрактом №GM-458 від 12 березня 2024 року передбачено, що Продавець зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити Товар на умовах, зокрема DAP-Рівне, згідно з інвойсом на кожну поставку (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.2.2. Договору загальна вартість контракту визначається на умовах, зокрема DAP-Rivne, згідно з міжнародними правилами тлумачення товарних термінів “Інкотермс-2000», і вказується по кожному виду Товару в інвойсах. Пунктом 2.3. Договору визначено, що ціна Товару включає вартість доставки і розвантаження Товару.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення, а тому зазначені митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, доказів наявності у поданих до митного оформлення документах неточностей відповідач не надав.
Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При цьому, при прийнятті спірного рішення відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон'юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв'язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №460/7534/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.