17 грудня 2025 р.Справа № 520/23885/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/23885/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 третя особа Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати бездіяльність та зобов'язати уповноважених осіб в/ч НОМЕР_2 або НОМЕР_3 -Н здійснити наступні виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 :
у розмірі мінімальної одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту у 2022 році;
грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, передбачену наказом Міністерства оборони України від 17.06.2018 за № 260;
матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022 рік, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704;
грошову компенсацію за не відбуту щорічну основну відпустку за 2022 рік;
одноразову грошову допомогу за наслідком отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, яка передбачена п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону № 2011;
грошову компенсацію за відсутність забезпечення речовим майном, а саме бойовим єдиним комплектом; бойовим спеціальним комплектом; повсякденною формою одягу військовослужбовців Збройних Сил України; інвентарним та іншим майном, яке передбачено за посадою ОСОБА_1 у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 за № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту».
- визнати бездіяльність та зобов'язати уповноважених осіб в/ч НОМЕР_2 або НОМЕР_3 -Н здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць у період часу із червня по жовтень 2022 року;
- визнати бездіяльність та зобов'язати уповноважених осіб в/ч НОМЕР_2 або НОМЕР_3 -Н здійснити виплати додаткової винагороди у зв'язку із здійсненням заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період часу із квітня по травень 2022 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період часу із червня по жовтень 2022 року.
Визнано бездіяльність та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплати додаткової винагороди у зв'язку із здійсненням заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період часу із квітня по травень 2022 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 520/23885/23 - скасовано в частині визнання бездіяльності та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період часу з серпня 2022 року по жовтень 2022 року.
Прийнято в цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.24 у справі № 520/23885/23 залишено без змін.
У жовтня 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю, в якій просить суд вжити всіх можливих заходів для судового контролю за виконанням двох рішень по справі №520/23885/23, оскільки позивачу зобов'язано виплатити грошові кошти, які на даний час становлять 159 999 грн 84 коп із яких сплачено 9 147 грн 36 коп.
В обґрунтування заяви зазначив, що внаслідок не виконання рішень у справі № 520/23885/23, представником заявника проведено особисті розрахунки на підставі витягу із журналу бойових розпоряджень та направлено заяву про видачу виконавчого документу. Представник заявника стверджує, що ОСОБА_1 приймав участь у виконанні бойових завдань з 02.04.2022 по 21.04.2022 (20 днів), із 03.05.2022 по 11.05.2022 (9 днів) та із 13.05.2022 по 31.05.2022 (19 днів). Про те, йому сплачено лише 9147 грн 36 коп (згідно квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 31.01.2025 о 11 год 42 хв). Вважає цю оплату як не виконання в повному обсязі вищевказаних рішень суду. Із врахуванням додаткової винагороди 100000 грн, за один день виконання бойових завдань сума до оплати має бути 3333 грн 33 коп (100000 грн/30 днів), що в сукупності за 48 днів до виплати підлягає = 159999 грн 84 коп. (48х3 333 грн 33 коп).
11.06.2025 ОСОБА_1 отримано нарочно виконавчий документ, який направлено на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що за адресою: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, телефон (044) 294-63-74, vpvr_kio@ukr.net, оскільки відповідач, а саме Військова частина НОМЕР_2 (на даний час в/ч НОМЕР_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), розташовується за адресою АДРЕСА_1 .
В результаті чого, 16.06.2025 ВДВС відкрито виконавче провадження № 78375305, однак на протязі місяця ОСОБА_1 так і не отримано «бойові виплати» на загальну суму 159999 грн 84 коп. Внаслідок бездіяльності головного державного виконавця відділу Костенко Оксани Михайлівни у виконавчому провадженні № 78375305, 16.07.2025 направлено заяву про зміну способу і порядку виконання рішення.
Наступного дня надійшла відповідь ОСОБА_2 про те, що виконавче провадження закінчено, оскільки військова частина сплатила наявну заборгованість.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 третя особа: Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати цю ухвалу повністю та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, оскільки позивачу зобов'язано виплатити грошові кошти, які на даний час становлять 159999 грн 84 коп та з яких сплачено всього 9147 грн 36 коп.
Доводи апеляційної скарги зводяться до твердження апелянта про невиконання рішень у справі № 520/23885/23, у зв'язку з чим він особисто провів розрахунки на підставі витягу із журналу бойових розпоряджень та нарахував відповідачеві суму боргу у розмірі 159999 грн 84 коп. Про те, йому сплачено всього 9147 грн 36 коп. Вважає цю оплату як не виконання в повному обсязі рішення суду. Із врахуванням додаткової винагороди 100000 грн, за один день виконання бойових завдань сума до оплати має бути 3333 грн. 33 коп (100000 грн/30 днів), що в сукупності за 48 днів до виплати підлягає = 159999 грн 84 коп (48х3333 грн 33 коп). Стверджує, що відповідь військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 № 222/8ц/2016 та доданої довідки від 07.07.2025 № 222/1/4/162/373/1349 про нараховану та виплачену додаткову винагороду, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/23885/23 про те, що боржником нараховано та виплачено стягувачу 156 881,72 грн, не відповідає дійсності, оскільки така виплата відбулася у квітні та травні 2022 року та вони не відносяться до виплат, що передбачені рішеннями у справі № 520/23885/23.
Вказує, що звертався до органів державної виконавчої служби за примусовим виконанням судового рішення. Державним виконавцем 16.06.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78375305, нічого не здійснено для примусового стягнення та фактично 17.07.2025 винесено протиправну постанову про закінчення виконавчого провадження, яка у подальшому була скасована, а виконавче провадження відновлено. Повідомив, що звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про злочин, вчинений уповноваженими особами органу ВДВС та військових частин стосовно невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Військова частина НОМЕР_2 не погодилася з доводами апеляційної скарги та подала відзив на неї. Просила в задоволенні скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Повідомила, що ОСОБА_1 , який з 01.04.2022 по 02.11.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 додаткова винагорода у зв'язку із здійсненням заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період часу із квітня по травень 2022 року була нарахована та виплачена, на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 № 32ДСК від 04.08.2022 та 46ДСК від 24.09.2022. Військова частина НОМЕР_2 не має власного фінансового органу та здійснює лише нарахування грошового забезпечення відповідно до наказів командира військової частини, а виплату здійснює інша військова частина, відтак інших доказів, що підтверджують факт здійснення спірних виплат у військовій частині НОМЕР_2 немає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для встановлення судового контролю, оскільки рішення суду у цій справі було виконано, що підтверджено відповіддю Військової частини НОМЕР_1 , довідкою та скріншотом банківського рахунку ОСОБА_1 . Крім того, наявна постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 78375305 від 17.07.2025.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20.06.2018 по справі №800/592/17 визначилась, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й задоволене судом вже після ухвалення рішення у справі.
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.
Питання, пов'язані зі здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтями 382-383 КАС України.
Відповідно до статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Вказаний висновок враховує те, що виплата спірної додаткової винагороди стосується грошового забезпечення позивача, а не обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, - у яких встановлення судового контролю є обов'язком суду.
Вказане є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що за змістом ст. 382, 382-1 КАС України у заяві заявник має право просити про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у певний строк.
Як вбачається із заяви про встановлення судового контролю Блохін І.О. просив вжити всіх можливих заходів для судового контролю за виконанням двох рішень суду, оскільки йому зобов'язано виплатити грошові коти, які на даний час становлять 159 999 грн 84 коп із яких сплачено 9 147 грн 36 коп.
Як вбачається з постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про виплату збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з квітня по травень 2022 року з огляду на ненадання відповідачем розрахунково-платіжних відомостей щодо фактичної виплати такої додаткової винагороди, яка мала бути нарахована та виплачена позивачеві на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 №46ДСК від 24.09.2022 та №32ДСК від 04.08.2022 (т. 1 а.с. 145-146).
Аналіз висновків цієї постанови свідчить, що розмір спірної додаткової винагороди не був предметом спору та судами не досліджувався, а тому надання оцінки розрахунку представника позивача, виходить поза межі інституту судового контролю.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заяви про встановлення судового контролю щодо виконання рішень суду по справі №520/23885/23 з вище зазначеного.
Стосовно висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача з огляду на ухвалення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження, та посилань апелянта на відновлення виконавчого провадження, колегія суддів зазначає таке.
Аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення).
Отже, вказані доводи апелянта та висновки суду першої інстанції не мають значення при вирішені питання про встановлення судового контролю.
Зважаючи на зазначене колегія суддів прийшла до висновку, що заява позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає з мотивів та підстав зазначених в цій постанові.
З огляду на вказане, вимоги апеляційної скарги є такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а ухвала суду І інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні заяви позивача.
Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року по справі №520/23885/23 змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст виготовлено 19.12.2025