19 грудня 2025 р. Справа № 520/20712/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/20712/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене 04.02.2022 Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 3749-2415-2034, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 91193,40 (дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто три) грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене 04.02.2022 Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 3746-2415-2034, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 91193,40 (дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто три) грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене 04.02.2022 Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 3874-2415-2034, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 91193,40 (дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто три) грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене 11.02.2022 Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 4576-2415-2034, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 39482,41 (тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене 11.02.2022 Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 4579-2415-2034, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 39482,41 (тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене 11.02.2022 Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 4578-2415-2034, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 39482,41 (тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене 30.06.2023 Головним управлінням ДПС у Харківській області за № 6866321-2405-2031-UA-63120270000028556, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 115 347,00 (сто п'ятнадцять тисяч триста сорок сім) грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи. Зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодного доказу особистого отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 . Також зазначає, що ППР від 04.02.2022 за № № 3746-2415-2034, 3874-2415-2034, 3749-24152034 були направлені ОСОБА_1 не за адресою її місця реєстрації, а за іншою адресою: АДРЕСА_1 , про що безпосередньо вказано в самих оскаржуваних ППР за № № 3746-2415-2034, 3874-2415-2034, 3749-2415-2034. Позивач стверджує, що фактичне отримання ОСОБА_1 . ППР від 04.02.2025 за № № 3746-2415-2034, 3874-2415-2034, 3749-2415-2034 відбулося 07.02.2025 - коли адвокат позивачки отримала відповідь відповідача на адвокатський запит, в якому містилось повідомлення про вручення поштового відправлення за № 6130121695165 та інформація про ППР (дата, номер, сума нарахувань).
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові). Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що підстави пропуску строку звернення до суду в даній справі є неповажними, за наслідками розгляду заяви про поновлення строків звернення до суду від 02.11.2025р. та позовної заяви судом вбачається, що позивачка отримала податкові повідомлення-рішення № 3746-2415-2034, 3874-2415-2034, 3749-2415-2034 30.01.2025р., внаслідок чого строк звернення до суду з позовом про їх скасування сплив 30.07.2025р., а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
За правилами пунктів 2, 3, 4 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 846), податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється, зокрема, працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення,- у разі надіслання податкового повідомлення-рішення листом з повідомленням про вручення.
Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження обставин щодо направлення податкового повідомлення-рішення відповідач до матеріалів справи долучив копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, із зазначенням причини повернення - "за закінченням терміну зберігання", які підтверджують надсилання на адресу позивачу певних документів.
Позивач зазначає, що датою отримання ППР від 04.02.2022 за № 3746-2415-2034, 3874-2415- 2034, 3749-2415-2034 є 07.02.2025 - дата отримання адвокатом Розумною О.О. відповіді на адвокатський запит в якому містилось копія повідомлення про вручення поштового відправлення за № 6130121695165.
Так,частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 сформулював правову позицію, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів".
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), визначено ст. 56 Податкового кодексу України, яка встановлює, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п.п. 56.1).
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п.п. 56.2). Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п.п. 56.3).
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення не відбулась. Будь-яких обґрунтованих заперечень у зв'язку з зазначеним сторонами не надано.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другій статті 122 КАС України твердження "особа повинна була дізнатися" слід розуміти як презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний підхід до тлумачення поняття "повинен був дізнатися", що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року (справа № 805/4179/18-а), від 26 травня 2021 року (справа № 320/1778/20), від 28.05.2021 (справа №521/21455/16-а), від 31 березня 2021 року (справа № 240/12017/19), від 21.02.2020 (справа №340/1019/19).
В свою чергу, позивач стверджує, що датою отримання ППР від 04.02.2022 за №3746-2415-2034, 3874-2415- 2034, 3749-2415-2034 є 07.02.2025 - дата отримання адвокатом Розумною О.О. відповіді на адвокатський запит в якому містилось копія повідомлення про вручення поштового відправлення за № 6130121695165.
Суд першої інстанції обмежившись викладеними відомостями у позові, зазначив, що на аркуші 3 абзац 3 позовної заяви вказано: " І лише після того, як ОСОБА_1 отримала акт опису майна в податкову заставу та дізналася про існування кількох податкових повідомлень-рішень щодо неї, її чоловік згадав про той лист і передав його позивачці." На аркуші 2 абзац 2 позовної заяви вказано: "Так, 30.01.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку було отримано лист від ГУ ДПС у Харківській області, в якому містився Акт опису майна за №155/20-40-13-10- 16 від 23.01.2025,". Співставляючи ці тези цілком очевидним є те, що 30.01.2025р. позивачка дізналася про оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Разом з цим, колегія суддів зазначає про недостатність поданих відповідачем документів для встановлення того, які саме документи направлені позивачу поштою, у зв'язку з чим неможливо встановити беззаперечний факт направлення оскаржуваних повідомлень - рішення.
Аналогічний підхід до оцінки факту направлення податкових повідомлень-рішень викладений у постанові Верховного Суду від 22.03.2024 у справі № 380/13865/22 та від 10.04.2025 по справі №140/2600/24, що враховуються судом відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України.
Судова колегія відмічає, що беззаперечливим є факт, що 30.01.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку було отримано лист від ГУ ДПС у Харківській області, в якому містився Акт опису майна за №155/20-40-13-10- 16 від 23.01.2025. Проте, належних доказів, що разом з цим листом ГУ ДПС, позивачем отримано ППР від 04.02.2022 за №3746-2415-2034, 3874-2415- 2034, 3749-2415-2034, матеріали справи не містять, як і не містить посилань на такі докази спірна ухвала.
Таким чином, отримання позивачем листа 30.01.2025 від ГУ ДПС у Харківській області, в якому містився Акт опису майна за №155/20-40-13-10-16 від 23.01.2025, з якого позивачу стало відомо про існування податкового боргу, суперечить встановленим обставинам у спірній ухвалі про обізнаність позивача саме 30.01.2025 про оскаржувані податкові повідомлення-рішення, як і помилковим є сплив 30.07.2025 строку звернення позивачем до суду з позовом про їх скасування.
В подальшому, на адвокатський запит в якому зазначалось про можливість надання відповіді на електронну адресу, лише 07.02.2025 о 14:16 год. представнику позивача на електронну адресу вказану в запиті надійшла відповідь відповідача. У вказаному листі містились копії ППР від 11.02.2022 за №№ 4576-2415-2034, 4579- 2415-2034, 4578-2415-2034 та від 30.06.2023 за № 6866321-2405-2031-UА-63120270000028556, а також копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №6130121695165, згідно якого ППР від 04.02.2022 за № 3746-2415-2034, 3874-2415-2034, 3749-2415-2034 були вручені 16.02.2022.
Стосовно підпису на рекомендованому повідомленні про вручення 16.02.2022 поштового відправлення за № 6130121695165, позивачка заперечує, вказує що підпис на повідомленні їй не належить.
Як вбачається з копії поштового відправлення за № 6130121695165, підпис проставлено в графі отримано згідно договору. Разом з цим, доручень для отримання кореспонденції ОСОБА_1 іншими особами, матеріали справи не містять.
Водночас, заперечуючи щодо належності підпису ОСОБА_1 про вручення поштового відправлення за №6130121695165, позивач до суду першої інстанції звернулась з клопотанням в якому, зокрема, вважає доцільним призначити у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області судову почеркознавчу експертизу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за №6130121695165, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», котре є не вирішеним.
Колегія суддів відмічає, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом, із урахуванням поведінки особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів, досліджуючи питання поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вважає за необхідне врахувати, що у ході судового розгляду не підтверджено безумовне отримання ОСОБА_1 оскаржуваних повідомлень-рішень.
Натомість встановлено, що після отримання Акту опису майна за №155/20-40-13-10-16 від 23.01.2025 позивачем почали вчинятися активні дії, направлені на оскарження наявного податкового боргу, який виник на підставі спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області, зокрема здійснено оскарження рішення в адміністративному порядку, направлення відповідних звернень до податкового органу, у тому числі адвокатського запиту.
При цьому, в подальшому, отримавши лист Головного управління ДПС у Харківській області від 07.02.2025 у відповідь на адвокатський запит, у якому викладено обставини прийняття податкового повідомлення-рішення, та до якого додані відповідні додатки, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про поновлення строку звернення, суд не повинен вдаватися до надмірного формалізму, упередженості або формального підходу щодо позивача та його доводів, якими він обґрунтовував свою позицію, враховуючи, що доказів зловживання своїми правами матеріали справи не містять, а зазначений вище пропуск строку не є співмірним з таким наслідком, як позбавлення особи конституційного права на доступ до правосуддя.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Враховуючи беззаперечливе і належно підтверджене отримання позивачем 07.02.2025 листа ГУ ДПС у Харківській області котрим направлено оспорювані копії ППР, з позовом позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 03.08.2025 за допомогою системи «Електронний суд», тобто в межах строку, передбаченого вимогами ст. 122 КАС України.
За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 по справі №520/20712/25 - скасувати.
Справу №520/20712/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич