17 грудня 2025 р.Справа № 520/11789/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/11789/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене розрахунком/розпорядженням від 05.03.2025 № 963290176870, в частині визначення розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 5,65405 замість 16,21622;
- визнати протиправними та скасувати рішення (розпорядження) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963290176870 від 05.03.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2022 та № 963290176870 від 05.03.2025 про перерахунок пенсії з 01.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити обчислення пенсії ОСОБА_1 у розмірі, який був визначений на момент вступу рішення по справі № 520/12804/24 в законну силу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 20.03.2024 на підставі Рішення 963290176870 (Дата-час розрахунку: 27.02.2024 23:53) та Рішення 963290176870 (Дата-час розрахунку: 27.02.2025 10:02), без обмеження максимальним розміром пенсії, відповідно до Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 та Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 520/12804/24, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою від 27.05.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року провадження у справі №520/11789/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрито.
Роз'яснено позивачу про право на звернення до суду в порядку приписів статей 382-383 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати зазначену ухвалу від 21 листопада 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, із посиланням на обставини справи, зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив предмет спору у справі, провадження в якій закрито (№ 520/11789/25), з предметом попередньо розглянутої справи (№ 520/12804/24). Предметом нового позову є не вимога повторно зняти максимальне обмеження, а вимога про скасування нового протиправного адміністративного акту (Розпорядження від 05.03.2025), яким Відповідач, на виконання внутрішньої вказівки, самовільно змінив базовий показник (КСЗП), що застосовувався для розрахунку пенсії. Внаслідок цих дій розрахункова сума пенсії була зменшена більш ніж в три рази. Зміна бази нарахування пенсії (КСЗП) є новою, самостійною адміністративною дією, а не технічним виконанням попереднього рішення суду. Відповідно, вона створює новий публічно-правовий спір, який не є тотожним попередньому та підлягає розгляду за загальними правилами адміністративного судочинства.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року у справі № 520/12804/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року по справі №520/12804/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24 змінено в частині мотивів та підстав часткового задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 - залишено без змін.
Рішення Харківського окружного адміністративного від 02 грудня 2024 року по справі №520/12804/24 набрало законної сили 02.12.2024.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного від 26 травня 2025 року по справі №520/12804/24 було відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.05.2025 р. № 2000-0804-7/75030 про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24. Проте суд змінив інший спосіб захисту прав позивача, а саме змінив спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 по справі № 520/12804/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині виплати заборгованості по перерахованій пенсії, а саме: "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по перерахованій пенсії за період з 20.03.2024 по 31.03.2025 на загальну суму 93256, 30 грн. (дев'яносто три тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 30 копійок)».
Під час надання звіту про виконання судового рішення у справі № 520/12804/24 Відповідачем було надано копію листа від 17.12.2024 № 2000-0306-5/219853 до центрального органу ПФУ «щодо надання дозволу на макетну обробку» для виконання рішення суду.
На виконання вищезазначеного рішення Харківського окружного адміністративного суду, рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2025 року № 96329017687 проведено відповідний перерахунок пенсії.
В листі ПФУ № 2800-030203-9/13116 від 26.02.2025, Відповідач вирішив не застосовувати для розрахунку пенсії довідку про заробітну плату від 17.05.2008 № 01-18/759, яка використовувалась раніше і на підставі якої індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (КСЗП) становив 16,21622. Замість неї, Відповідач застосував довідку від 01.07.1991 року, що призвело до зменшення КСЗП до 5,65405.
Відповідач зазначає, що після проведення ретельної перевірки пенсійної справи було встановлено, що довідка про заробітну плату від 17.05.2008 р. № 01-18/759 Богодухівської районної державної адміністрації, на підставі якої було проведено розрахунок пенсії, видана без дотримання положень законодавства про оплату праці за роботу в зоні відчуження, яке діяло у 1987 році, зокрема, заробіток за роботу в зоні відчуження розраховано виходячи з підвищеної на 100 % тарифної ставки з урахуванням показника кратності 4, збереженого заробітку за основним місцем роботи. Крім того, премія у розмірі 60% не підтверджена документально.
Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги у справі № 520/11789/25 спрямовані на виконання іншого судового рішення у справі № 520/12804/24, а тому даний спір має вирішуватися в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Так, зазначена у пункті 4 частини першої статті 238 КАС України підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.
Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя має правові підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 06.02.2023 по справі № 140/559/22 предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення тотожності підстав та предмету позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 809/487/18.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору в даній справі є неправомірність дій відповідача вчинені на виконання рішення суду у справі № 520/12804/24, оскільки розрахунки які, хоче оскаржити позивач, були зроблені на виконання зазначеного рішення.
Отже, фактично позивач не погоджується з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 520/12804/24.
Згідно з частинами 1, 2 статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (частина 2 стаття 382 КАС України).
Положеннями частини 1 статті 382-3 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу (частина 9 статті 382-3 КАС України).
За приписами частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 381-1, 381-2, 381-3, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).
Колегія суддів наголошує, що питання, які виникають у зв'язку з виконанням судового рішення в одній справі не можуть становити окремий/самостійний предмет спору в іншій справі, адже в такий спосіб фактично нівелюється авторитет судового рішення, яке набрало законної сили. Понад те, як роз'яснив Конституційний Суд України, реалізація судового рішення є продовженням судового розгляду справи, що з урахуванням наведеного вище дає підстави вважати, що ця стадія не може становити окреме/самостійне позовне провадження.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими статті 382, 381-1, 381-2, 381-3 КАС України пов'язують наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Отже, спір у даній справі № 520/11789/25 у відповідних частинах є тотожним, тому, що був предметом розгляду у справі № 520/12804/24 виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Отже, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/11789/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 19.12.2025 року