18 грудня 2025 р. Справа № 480/8726/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2025, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 23.09.25 по справі № 480/8726/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Запорізькій області) у якій просив суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та незарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.06.1993 до 11.10.1998 та з 20.10.1998 до 17.12.2003
- скасувати рішення відповідача від 05.09.2024 № 184250011930 та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу страховий стаж за період вказані періоди роботи та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, з дня звернення із заявою про призначення пільгової пенсії, відповідно до п. ''а'' ст.13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.25 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.09.2024 № 184250011930.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 05.06.1993 до 11.10.1998 та з 20.10.1998 до 17.12.2003.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №480/8726/24 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що у відповідності до чинного законодавства відповідач не має повноважень на здійснення будь - яких інших призначень позивачу, у тому числі за рішенням суду, оскільки позивач не перебуває на обліку у нього та проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. Також, звернув увагу, що вік заявника становить 53 роки, страховий стаж позивача становить 22 роки 05 місяців 06 днів, пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 08 років 04 місяці 28 днів. До страхового стажу роботи не зараховано періоди трудової діяльності з 05.06.1993 по 11.10.1998 та з 20.10.1998 по 17.12.2003 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 17.12.1991, оскільки записи оформлені з порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (надалі - Інструкція №58), а саме: відсутнє найменування підприємства куди прийнято на роботу позивача.
Позивач реалізував своє процесуальне право на подання відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві зазначив, що у нього є трудова книжка від 17.12.1991 р. серія НОМЕР_2 та в ній під № 6, №7; №8 та №9 маються наступні записи: 05.06.1993 року був прийнятий на посаду заступника начальника збуту Товариства з органічною відповідальність «Ником ЛД» (наказ № 32 від 05.06.1993 р.), де працював включно по 11.10.1998 року (наказ 71 від 11.10.1998 р.); « Стройгород» (наказ №48 від 20.10.1998 р.), де працював включно по 17.12.2003 року (наказ №17 від 17.12.2003 р.). Відповідно до абз. 3 п. 2.4. глави 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Як випливає з трудовій книжці від 17.12.1991 р. серія НОМЕР_1 вищевказані записи зроблені відповідними чорнилами, акуратно та записи про звільнення завірені відповідними печаткам товариств.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією у паспорті.
30.08.2024 позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що не заперечується сторонами.
За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Запорізькій області було прийнято рішення від 05.09.2024 № 184250011930 про відмову в призначенні позивачу пенсії, а саме у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 22 роки 05 місяців 06 днів, з них пільговий стаж за Списком № 1 - 08 років 04 місяці 28 днів. Також до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 05.06.1993 по 11.10.1998 та з 20.10.1998 по 17.12.2003 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 17.12.1991, оскільки записи оформлені з порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58, а саме відсутнє найменування підприємства куди прийнято на роботу позивача.
Позивач вважає, що йому протиправно не призначили пенсію. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що записами № 6-7 трудової книжки підтверджено період роботи позивача в ТОВ "Ніком ЛД" з 05.06.1993 до 11.10.1998, а записами №8-9 трудової книжки підтверджено період роботи позивача в ТОВ "Стройгород" з 20.10.1998 до 17.12.2003. Отже, періоди роботи позивача з 05.06.1993 до 11.10.1998 та з 20.10.1998 до 17.12.2003 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Також зазначає, що при прийнятті рішення щодо визначення права позивача на пенсію за Списком №1 застосуванню підлягають норми Закону про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012, а не норми Закону про пенсійне страхування. Проте відповідачем застосовано норми Закону про пенсійне страхування. Натомість у разі застосування норми Закону про пенсійне забезпечення, то у позивача наявне право на призначення пенсії за Списком № 1 з 03.02.2023, у віці 52 роки, за умови наявності страхового стажу більше 20-ти років та пільгового за Списком № 1 - більше 8 років. Враховуючи те, що при прийнятті рішення відповідач застосував норму, яка звужує право позивача на пенсійне забезпечення, то cпірне рішення від 05.09.2024 не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Частиною 3 ст. 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 п.п.1 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Апеляційний суд враховує, що на час прийняття позивача на роботу була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974р.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 Про трудові книжки працівників та службовців, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пп.2.2 п.2 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньокваліфікаційному рівні, на стажування.
Згідно з пп.2.11 п. 2 Інструкції №58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до пп. 2.4. п.2 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Щодо неврахування до страхового стажу періодів роботи з 05.06.1993 по 11.10.1998 та з 20.10.1998 по 17.12.2003 оскільки відсутні найменування підприємств куди було прийнято позивача колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з записів в трудовій книжці від 17.12.1991 р. серія НОМЕР_2 :
- під №6 та №7, позивач 05.06.1993 року був прийнятий на посаду заступника начальника збуту Товариства з органічною відповідальність « Ником ЛД» (наказ №32 від 05.06.1993 р.), де працював включно по, 11.10.1998 року (наказ №71 від 11.10.1998 р.).
- під №8 та №9, позивач 20.10.1998 року був прийнятий на посаду керівника виробництва Товариства з органічною відповідальність «Стройгород» (наказ №48 від 20.10.1998 р.), де працював включно по 17.12.2003 року (наказ №17 від 17.12.2003 р.).
У спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначено, що період з 05.06.1993 по 11.10.1998 та з 20.10.1998 по 17.12.2003 оскільки відсутні найменування підприємств.
Проте, з указаних записів чітко вбачається, що позивач у зазначені періоди працював на підприємствах «Ником ЛД» та «Стройгород». Відтак посилання відповідача на відсутність найменувань підприємств є необґрунтованим та не може слугувати підставою для неврахування цих періодів роботи до страхового стажу.
Колегія суддів також наголошує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача ( в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: відсутні найменування підприємств куди було прийнято позивача, не можуть бути самостійними підставами для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача.
Позивач не може нести відповідальності та бути позбавленим спеціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавців позивача.
У постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
За правовою позицією Верховного суду в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Колегія суддів, вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені й його трудовій книжці.
Формальні неточності в записах у трудовій книжці не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
В постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а визначено, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Колегія суддів враховує, що відсутність на думку відповідача у трудовій книжці певних відомостей не спростовують наявність у позивача стажу роботи, а отже, періоди роботи позивача з 05.06.1993 по 11.10.1998 та з 20.10.1998 по 17.12.2003 є підтвердженими належними та допустимими доказами.
Відтак з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відмова пенсійного органу у зарахуванні наведеного вище періоду трудової діяльності не базується на нормах закону, а тому правомірним є висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача від 05.09.2024 № 184250011930.
Щодо посилання відповідача на те, що ГУПФУ в Запорізькій області не є належним відповідачем, колегія суддів зазначає, наступне.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Враховуючи викладене, колегія суддів, погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту, та зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.09.2024 № 184250011930, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 05.06.1993 до 11.10.1998 та з 20.10.1998 до 17.12.2003, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 по справі № 480/8726/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова