19 грудня 2025 р. Справа № 440/2441/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 (суддя Бевза В.І.; м. Полтава) по справі № 440/2441/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України у відмові ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 08 квітня 2024 року, внаслідок поранення, так, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 січня 2025 року за №1/в;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності з 08 квітня 2024 року внаслідок поранення пов'язаного, так, із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, право на отримання якої у нього є відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII. Підставою відмови у призначенні допомоги вказано, що ОСОБА_1 звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 23.07.2024, а первинна інвалідність другої групи йому встановлена 22.12.2017, тобто понад трьохрічний термін, та під час чергового переогляду в 2024 році друга група інвалідності залишена без змін, у зв'язку із чим не має права на призначення одноразової грошової допомоги. Із таким рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки друга група інвалідності встановлена за нового причинного зв'язку, внаслідок захисту Батьківщини та поранення отриманого 01.05.2023. Дата огляду останньої медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) 08.04.2024, якою підтверджена друга група інвалідності, після первинного встановлення другої групи інвалідності 22.12.2017, у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби, але за нових обставин.
Рішенням від 05 травня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 .
Визнав протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю другої групи з 08.04.2024 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ №540039 від 08.04.2024, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.01.2025 №1/в.
Зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю другої групи з 08.04.2024 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ №540039 від 08.04.2024, з урахуванням висновків цього рішення суду.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, висловленим у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі №336/2660/17, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року по адміністративній справі №440/2441/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0564520 від 22.12.2017 року, ІІ групу інвалідності при огляді МСЕК первинно було встановлено позивачу саме з 22.12.2017 року, а тому при вирішенні питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із визнанням його при повторному огляді з 08.04.2024 року особою з інвалідністю ІІ групи необхідно керуватися законодавством, що діяло станом на цей день, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на 22.12.2017 року.
Вказує, що оскільки днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу при повторному огляді інвалідності ІІ групи внаслідок поранення є - 22.12.2017 року, а звернувся останній із заявою про виплату одноразової грошової допомоги 23.07.2024, тобто після спливу трирічного строку, то виходячи з норми пункту 8 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є законні підстави для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.
З огляду на викладене відповідач вважає, що при таких обставинах позивач втратив право на отримання одноразової грошової допомоги через сплив трирічного строку, встановленого пунктом 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для реалізації права на призначення одноразової грошової допомоги.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Міністерства оборони України, а судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду в справі № 440/2441/25 від 05 травня 2025 року - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий періоду та був звільнений з військової служби з 18.06.2024.
З 07.12.2015 за результатами первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю третьої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0188145 від 07.12.2015.
У зв'язку із зазначеним визнанням позивача особою з інвалідністю ІІІ групи йому була виплачена одноразова грошова допомога у сумі 206700 грн., що підтверджується змістом копії витягу з протоколу засідання комісії Міноборони від 17.01.2025 року №1/в (пункт 12).
Під час повторного огляду органами МСЕК позивача 22.12.2017 визнано особою з інвалідністю другої групи, також внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0564520 від 22.12.2017.
Підвищення до другої групи інвалідності позивача відбулось більше ніж через два роки після встановлення первинної третьої групи інвалідності позивачу.
У зв'язку із введенням воєнного стану та оголошення мобілізації, позивач призваний на військову службу 08.04.2022.
Під час проходження військової служби в умовах воєнного стану отримав поранення.
За результатами повторного огляду МСЕК позивача 08.04.2024 визнано особою з інвалідністю другої групи, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААГ № 540039 від 08.04.2024.
Позивач звернувся із заявою від 23.07.2024 про виплату одноразової грошової допомоги саме у зв'язку із визнанням його особою з інвалідністю другої групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини (08.04.2024).
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом засідання комісії від 17 січня 2025 року №1/в (пункт 12), позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі пункту 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
У рішенні зазначено, що молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 18.06.2024 звільнено з військової служби та 07.12.2015 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, на підставі довідки МСЕК серія АВ № 0188145 від 07.12.2015, а 22.12.2017 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, на підставі довідки МСЕК серія АВ № 0564520 від 22.12.2017 та 08.04.2024 під час чергового переогляду визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААЕ № 540039 від 08.04.2024. Ураховуючи, що ОСОБА_1 звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 23.07.2024, а інвалідність йому встановлена 22.12.2017 тобто понад трирічний термін, та під час чергового переогляду в 2024 році групу інвалідності залишено без змін, ОСОБА_1 не має права на призначення одноразової грошової допомоги.
Вважаючи, що відповідачем прийнята протиправна відмова у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу встановлена (підтверджена) МСЕК повторна друга інвалідності 08.04.2024, але внаслідок іншого причинного зв'язку - отриманого 01.05.2023 поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, відмінного від первинного встановлення другої групи інвалідності 22.12.2017, що дає право на встановлення інвалідності другої групи саме із 08.04.2024, та є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в одноразовій грошовій допомозі, діяв протиправно.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (Закон № 2011-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Згідно з частинами 2-3 статті 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 (Порядок №975).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (тут і далі в редакції, чинній станом на момент звернення позивача із заявою) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Підпунктом 1 пункту 17 Порядку № 975 передбачено, що у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до абзацу 1 пункту 19 Порядку № 975 якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, з 07.12.2015 за результатами первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю третьої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0188145 від 07.12.2015.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдат ОСОБА_1 14 січня 2015 року одержав контузію головного мозку під час несення служби на території аеропорту Донецьк за обставин обстрілу незаконно створених збройних формувань.
У зв'язку із зазначеним визнанням позивача особою з інвалідністю ІІІ групи йому виплачена одноразова грошова допомога у сумі 206700 грн., що підтверджується змістом копії витягу з протоколу засідання комісії Міноборони від 17.01.2025 року №1/в (пункт 12).
Під час повторного огляду органами МСЕК позивача 22.12.2017 визнано особою з інвалідністю ІІ групи, також внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0564520 від 22.12.2017.
Підвищення до другої групи інвалідності позивача відбулось більше ніж через два роки після встановлення первинної третьої групи інвалідності позивачу, коли частина 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачала, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Позивач у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності з 22.12.2017 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, із заявою про отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі не звертався.
У свою чергу, вимога п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ зі змінами щодо повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності втратила чинність з 06.04.2022, у зв'язку з ухваленням рішення Конституційним Судом України від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20). Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 29 липня 2022 року № 2489-IX (набрав чинності 25.08.2022) п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакцій, яка не містить часових обмежень щодо можливості виплати одноразової допомоги в разі встановлення вищої групи інвалідності, в залежності від дати первинного встановлення інвалідності.
У зв'язку із введенням воєнного стану та оголошення мобілізації, позивач призваний на військову службу 08.04.2022 та під час виконання бойового завдання в н.п. Бахмут Донецької області 01.05.2023 отримав бойове ураження внаслідок дій противника, а саме: вогнепальне уламкове поранення лівого стегна, відкритий перелом верхньої третини лівого стегна, вогнепальне уламкове поранення правого стегна, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2023.
Відповідно до відомостей із свідоцтва про хворобу № 899 ОСОБА_1 (п. 12 свідоцтва), стан після (01.05.2023) вогнепального уламкового поранення лівого стегна з від з відкритим переломом верхньої третини лівої стегнової кістки, вогнепального уламкового поранення правого стегна, лікований в АЗФ на основі стержнів (01.05.2023-06.07.2023) та зануреним МОС (06.07.2023) у вигляді сповільнено консолідуючого вогнепального перелому лівої стегнової кістки з наявністю металоконструкції, сторонніх тіл (металеві уламки), посттравматичної нейропатії лівого сідничного нерва з легким парезом лівої стопи при тимчасовому порушенні функцій. Травма тяжка. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
За результатами повторного огляду МСЕК позивача 08.04.2024 визнано особою з інвалідністю другої групи, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААГ №540039 від 08.04.2024.
Відтак, встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 22.12.2017, причина: "травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби" [згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0564520 від 22.12.2017], та ІІ групи інвалідності з 08.04.2024, причина: "поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини" [згідно з довідкою МСЕК серії 12ААГ №540039 від 08.04.2024], відбулося з різних підстав та внаслідок різних ушкоджень здоров'я.
Тобто, в першому випадку мала місце обставина отримання ОСОБА_1 14.01.2015 травми під час виконання обов'язків військової служби (контузії головного мозку), а в другому випадку йдеться про одержання останнім 01.05.2023 вогнепального уламкового поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Таким чином, ІІ група інвалідності з 08.04.2024 встановлена позивачу за інших підстав, внаслідок нового додаткового ушкодження здоров'я, та відрізняється від підстав первинного встановлення позиву другої групи інвалідності 22.12.2017 (її підвищення) під час виконання обов'язків військової служби.
Суд апеляційної інстанції констатує, що коментовані ушкодження здоров'я позивача є незалежними один від одного, і дослідження питання травми, поранення та виплати одноразової грошової допомоги має здійснюватися, в спірному випадку, також незалежно (окремо) для кожного епізоду.
Поряд із цим, варто зважати на те, що пунктом 19 Порядку №975 визначено, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Колегія суддів зазначає, що отримана 01.05.2023 позивачем травма як за часом, так і за обставинами її отримання відбулась з інших підстав та внаслідок інших ушкоджень здоров'я. Отже, позивачу встановлена (підтверджена) МСЕК повторна друга інвалідності 08.04.2024, але внаслідок іншого причинного зв'язку, поранення отриманого 01.05.2023, пов'язаного із захистом Батьківщини, відмінного від первинного встановлення другої групи інвалідності 22.12.2017.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що комісія відповідача безпідставно пов'язала встановлену позивачу інвалідність ІІ групи у 2017 році внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, отриманої у 2015 році, із встановленням позивачу інвалідності у 2024 році у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, отриманим у 2023 році.
Доводи відповідача стосовно того, що позивач пропустив встановлений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" трирічний строк звернення за отриманням одноразової грошової допомоги, перебіг якого відповідно до п. 3 Порядку № 3 починається з дати встановлення інвалідності, що зазначена у довідці МСЕК, якою у спірному випадку відповідач вважає 22.12.2017, колегія суддів вважає помилковими з таких підстав.
Колегія суддів зазначає, що п. 3 Порядку № 975 встановлює день, з якого у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової грошової допомоги. На час звернення позивача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, та на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, приписи цього пункту Порядку № 975 передбачали, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
У свою чергу, у пункті 3 Порядку №975 відсутнє визначення «день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною причинного зв'язку інвалідності».
Колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності, після первинного встановлення інвалідності, може мати місце лише у разі встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
Натомість, у спірних правовідносинах позивач 01.05.2023 отримав нове поранення, внаслідок, якого йому з 08.04.2024 встановлено IІ групу інвалідності, тобто медико-соціальна експертна комісія у 2024 році не проводила повторного огляду позивача на предмет зміни йому групи інвалідності, внаслідок отримання ним травми у 2015 році, а здійснювала огляд останнього, внаслідок одержання поранення у 2023 році під час захисту Батьківщини.
За наведених обставин позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною причинного зв'язку інвалідності з 08.04.2024. При цьому колегія суддів враховує, що позивач одноразову грошову допомогу в більшому розмірі у зв'язку із встановленням позивачу у 2017 році ІІ групи інвалідності не отримував.
Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач пропустив встановлений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" трирічний строк звернення за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною причинного зв'язку інвалідності з 08.04.2024, який на переконання відповідача розпочався 22.12.2017, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.
Щодо покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 336/2660/17, колегія суддів наголошує, що вказана постанова ухвалена за інших фактичних обставин справи та нормативного регулювання, а отже висновки Верховного Суду викладені у цій постанові не є релевантними до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, за наслідками розгляду документів позивача, протиправно прийняв рішення, оформлене протоколом від 17.01.2025 №1/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю другої групи з 08.04.2024 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ №540039 від 08.04.2024.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно ухилився від розгляду по суті заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною причинного зв'язку інвалідності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача у встановленому чинним законодавством порядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю другої групи з 08.04.2024 внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ №540039 від 08.04.2024, з урахуванням висновків цього рішення суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі № 440/2441/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко