Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 грудня 2025 року Справа № 520/30207/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку з 2024 по 2025 рік як учаснику бойових дій згідно п.12 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку з 2024 по 2025 рік як учаснику бойових дій згідно п.12 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку з 2022 по 2025 рік; - зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку з 2022 по 2025 рік з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність яка полягає у неврахуванні та невиплаті позивачу компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки, сум додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168. У зв'язку із наведеним, просить позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що згідно з наказу МОУ від 11.06.08р. № 260 розділ 31 п.6 розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Розрахунок був проведений під час звільнення позивача з військової служби. Просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази у відповідача.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивача з 11.11.2025 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, що підтверджено наказом відповідача від 11.11.2025 № 323.
Відповідно до наказу установлено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана в кількості 30 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана в кількості 30 діб. Щорічна основна відпустка за 2025 рік використана в кількості 15 діб. Виплатити грошову компенсацію за 35 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, грошову компенсацію за 5 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік та грошову компенсацію за 14 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік відповідно до розділу ХХХІ наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам"; грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової пільгової відпустки, як учаснику бойових дій, що передбачено статтею 162 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII: 14 календарних днів за 2024 рік та 14 календарних днів за 2025 рік.
Відповідно до інформаційної довідки відповідача про нарахування та виплати компенсації за невикористані дні відпустки установлено складові грошового забезпечення з якого нараховано компенсаційні виплати: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, щомісячна премія , надбавка за службу в умовах режимних обмежень, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі.
Отже згідно з інформаційної довідки суд не установив включення до складових з яких обчислено компенсаційні виплати додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
Позивач наводить аргументи про те, що компенсаційні виплати за невикористану оплачувану відпустку на день звільнення проведено без урахування нарахованої та виплаченої позивачу під час несення служби додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
Натомість відповідач у листі наводить доводи про те, що розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної та щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій проводиться згідно з Розділу ХХХІ наказу 260 Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Згідно зі ст.9 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно пункту 2 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260).
За приписами пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З аналізу даних правових норм слідує, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, включається посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Виходячи з приписів Порядку № 260 до місячного грошового забезпечення не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 1ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
За змістом абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Виходячи із приписів пункту 2 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, суд прийшов наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Суд повторно відмічає, що позивач стверджує, що має право на включення додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення з якого обчислено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, оскільки вона має постійний характер, адже виплачувалась йому щомісячно.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №240/2921/23, вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, висловив правову позицію, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивачки зі служби в поліції, додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24 та від 27.03.2025 у справі №240/2921/23.
Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Суд у цій справі враховує останній правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.01.2025 у справі №200/1564/24 та від 27.03.2025 у справі №240/2921/23, та вважає, що винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 і виплачувана позивачу як тимчасовий додатковий вид грошового забезпечення, немає враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Вирішуючи питання щодо врахування, передбаченої постановою КМУ №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова допомога у разі звільнення з військової служби, суд на підставі частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.09.2024 року у справі № 240/32125/23.
Верховний Суд дійшов наступних висновків:
- до складу місячного грошового забезпечення з якого обчислюються одноразова грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби не включаються будь-які винагороди, в тому числі додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 168, що чітко зазначено у Порядку № 260;
- щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, за своєю правовою природою є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану;
- норма, якою визначено складові для обчислення розміру компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації;
- за умови отримання військовослужбовцем додаткової грошової винагороди, передбаченої постанова КМУ №168, перед звільненням, вказана винагорода має бути врахована до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Отже підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Суд повторно зазначає, що враховуючи приписи пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 грошова компенсація за невикористані дні відпустки розраховується із грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував перед звільненням.
Суд зазначає, що позивач звільнений 11.11.2025.
Відповідно до інформаційної довідки відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану ОСОБА_1 за жовтень 2025 роки та листопад 2025 року (до моменту звільнення) не отримувала додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
Натомість позивач наводить аргументи про те, що під час військової служби отримувала додаткову винагороду у відповідності до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, а відтак повинна бути включена до складових грошового забезпечення для обчислення компенсаційних виплат за невикористані дні щорічної відпустки на день звільнення із служби.
Дані обставини підтверджує індивідуальними відомостями про застраховану особу (форми ОК-7, форми ОК-5)), які дійсно містяться відомості про суми заробітку позивача під час проходження служби, зокрема у відповідача за 2023-2025 роки, що підтверджують виплату позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, а відтак суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2025 у справі №240/2078/24 додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 року №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Обмеження виплати вказаної додаткової винагороди строком дії воєнного стану в Україні не змінює правову природу такої винагороди, яка невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу 2023-2025 роки за останньою займаною посадою, а тому, така винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, як розрахункової величини, з якого обчислюється розмір компенсацій невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки та щорічну додаткову відпустку за 2024-2025 роки та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку, з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з врахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене доходжу висновку про задоволення позову.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки та додаткову відпустку, як учасника бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки та додаткову відпустку, як учасника бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки, з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач військова частина, місцезнаходження - Харківська область, місто Балаклія, код ЄДРПОУ 07953401.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 19.12.2025.
Суддя М. І. Садова