Справа №504/4693/25
Провадження №2-с/504/49/25
Доброславський районний суд Одеської області
19.12.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Барвенко В.К., розглянувши заяву адвоката Соколова Дмитра Сергійовича подану в інтересах ПП «ТИКВА» код ЄДРПОУ 38247819, про скасування судового наказу судді Доброславського районного суду Одеської області від 11.11. 2025 року у справі № 504/4693/25, про стягнення з Фермерського господарства «Соти» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати в сумі 990000 (дев'ятсот дев'яносто тисяч) гривень,-
11 листопада 2025 року суддею Доброславського районного суду Одеської області видано судовий наказ про стягнення з Фермерського господарства «Соти» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати в сумі 990000 (дев'ятсот дев'яносто тисяч) гривень.
Заявник 19 грудня 2025 року звернувся до суду із заявою про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу та просив скасувати судовий наказ.
Обгрунтовуючи свої вимоги та право на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу заявник послався на таке:
Виконання зазначеного судового наказу безпосередньо та реально впливає на майнові права та охоронювані законом інтереси Приватного підприємства «ТИКВА», що слугувало звернення до суду із цією заявою про скасування судового наказу № 504/4693/25 від 11.11.2025 р., оскільки він виданий без достатніх правових підстав.
Обґрунтування звернення із заявою про скасування судового наказу № 504/4693/25 від 11.11.2025 р. 05 жовтня 2021 року між Приватним підприємством «Тиква» (постачальник) та Фермерським господарством «Соти» (покупець) було укладено Договір поставки №82/21.
Останнім не було здійснено жодного розрахунку за отриманий ним товар, а отже, загальна сума заборгованості ФГ «СОТИ» перед ПП «ТИКВА» становить 612971,16 грн.
В подальшому, справа про стягнення заборгованості була розглянута в Господарському суді Одеської області.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2022 р. по справі № 916/309/22, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю, стягнуто з Фермерського господарства «Соти» на користь Приватного підприємства «Тиква» основний борг по Договору поставки №82/21 від 05.10.2021р. у розмірі 612971 (шістсот дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн. 16 коп., штраф у розмірі 122594 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 30 коп. та витрати по сплаті
судового збору у розмірі 11053 (одинадцять тисяч п'ятдесят три) грн. 47 коп., а також витрати, пов'язані з розглядом справи: 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу та 276 (двісті сімдесят шість) грн. 00 коп. інших судових витрат.
Як стверджує заявник, вказане рішення Господарського суду Одеської області не виконано, про що свідчить відкрите виконавче провадження № 69545113, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. з 02.08.2022 р. (копія постанови додається).
До березня 2025 року зазначені особи, які є співзасновниками ФГ «СОТИ» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а останній ще й керівником, на зв'язок не виходили, відповідальності уникали.
Після того, як в наприкінці лютого 2025 року в ході виконавчого провадження було виявлено наступне майно Фермерського господарства, за рахунок якого можливо погасити борг: права оренди на 15 земельних ділянок (підтверджується Вимогою приватного виконавця від 20.02.2025 №7693), ОСОБА_2 вийшов на зв'язок та просив не продавати права оренди земельних ділянок, посилаючись на скрутне матеріальне становище та заняття фермерським господарством як єдиним джерелом доходу, обіцяв погасити заборгованість після збору врожаю наприкінці червня 2025 року.
Враховуючи воєнний стан, та значні площі орендованих земельних ділянок, врожай з яких теоретично міг погасити заборгованість, ПП «ТИКВА» довірились ОСОБА_2 та обіцяли зачекати, зберігаючи арешти на орендовані земельні ділянки в рамках виконавчого провадження.
Надалі ОСОБА_2 , посилаючись на труднощі у зборі врожаю, його обробки на елеваторі, та його реалізації, спочатку обіцяв погасити заборгованість у липні 2025, потім у серпні 2025 року, останній раз виходили на зв'язок наприкінці серпня 2025 року.
Не отримавши коштів, було ініційовано процедуру примусового виконання рішення суду шляхом авансування додаткових витрат на організацію та проведення виконавчих дій.
Проте, заявник стверджує, що ОСОБА_1 отримав судовий наказ, виданий Доброславським районним судом Одеської області у справі № 504/4693/25 від 11.11.2025 р., згідно якого стягнуто з ФГ «СОТИ» заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 990000 (дев'ятсот дев'яносто тисяч) грн., як на думку заявника, без жодних на те правових підстав та обґрунтувань.
Заявник звертає увагу суду, що ОСОБА_1 очевидно є родичем співзасновників ФГ «СОТИ», на що вказує однакове прізвище та адреса реєстрації.
На думку заявника, такі дії направлені виключно для штучного створення заборгованості та ухилення від виконання судових рішень з боку засновників ФГ «СОТИ» та їх родичів - афілійованих осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Заявник стверджує, що вказане підтверджується тим, що з 2022 року ФГ «СОТИ» виступає боржником перед низкою підприємств та організацій згідно інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, яка є відкритому доступі (9 виконавчих проваджень).
Після вчинення дій щодо примусового стягнення майна боржника (з березня 2025 року) його засновниками активно вчиняються дії щодо ухилення від виконання судових рішень шляхом штучного створення заборгованості у вигляді нарахування власним родичам заробітньої плати, якої фактично не існує.
Зазначений судовий наказ видано на початку квітня 2025 року, тобто після введення ПП «ТИКВА» в оману щодо добровільного виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги працівників пов'язані з трудовими правовідносинами, задовольняються раніше, ніж стягнення заборгованості.
Заявник звертає увагу суду, що при нарахуванні заробітної плати роботодавець зобов'язаний сплатити Єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за працівника, незалежно від виплати заробітної плати, що передбачено ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 168 та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Таким чином, у випадку виявлення недотримання зазначених норм законодавства та не сплати податків та зборів, на думку заявника, є очевидним факт штучного створення боргу, що підтверджує змову осіб з метою ухилення від виконання судових рішень.
Заявник стверджує, що для підтвердження даних обставин було подано відповідні адвокатські запити до ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ДПС в Одеській області щодо подання звітності та сплати податків щодо найманих працівників ФГ «СОТИ».
На що отримано відповідь № 49247/15-32-24-10-06 від 08.12.2025 від ГУ ДПС в Одеській області про відмову у наданні запитуваної інформації, оскільки це є інформацією з обмеженим доступом.
Крім цього, згідно відповіді на адвокатський запит ГУ ПФУ в Одеській області від 08.12.2025 № 1500-0603-8/197512: відомості про найманих працівників від страхувальника ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "СОТИ" (код ЄДРПОУ 33976497) за період з січня 2022 по жовтень 2025 року включно, до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не надходили.
Також на підставі заяви ПП «ТИКВА» про вчинення кримінального правопорушення, посадові особи - засновники Фермерського Господарства «СОТИ» (код ЄДРПОУ 33976497), з метою ухилення від виконання судового рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2022 р. по справі № 916/309/22, на суму 763227,16 грн., вчиняють дії щодо ухилення від виконання судового рішення шляхом штучного нарахування заробітної плати на родичів засновників цієї юридичної особи, внаслідок чого створюється заборгованість без сплати обов'язкових податків і зборів за таких працівників.
За вказаним фактом слідчим слідчого відділення відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42025162330000067 від 11.12.2025 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
Заявник вважає очевидним, що дії ОСОБА_1 та ФГ «СОТИ», направлені виключно на створення штучного боргу з метою ухилення від виконання судового рішення, введення суду в оману шляхом подачі підроблених документів з метою отримання судового наказу, на підставі якого в подальшому будуть отримані кошти, за рахунок яких підлягають задоволенню вимоги ПП «Тиква» до ФГ «СОТИ».
На думку заявника, у ФГ «СОТИ» відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі, що підтверджується відсутністю трудових відносин, будь-якої звітності про найманих працівників в органах ПФУ, та сплати податків та обов'язкових платежів, які сплачуються незалежно від виплати заробітної плати.
На цих підставах, заявник констатує, що фактично відсутні трудові відносини між ОСОБА_1 та ФГ «СОТИ», а отже наявні правові підстави для скасування судового наказу № 504/4693/25 від 11.11.2025 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Обгрунтовуючи своє право подачі вказаної заяви про скасування судового наказу ПП «Тиква» як зацікавленої особи, права якої порушуються, заявник вказує таке:
Як вбачається з обставин, наведених вище, судовий наказ, виданий Доброславським районним судом Одеської області від 11.11.2025 №504/4693/25, прямо впливає на суб'єктивні права чи охоронювані законом інтереси ПП «Тиква», та саме його існування порушує права та інтереси підприємства.
Таким чином, ПП «Тиква», з метою запобігання порушення власних прав вимушене звернутися за захистом до суду з метою скасування судового наказу.
Відповідно до статей 53 та 54 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають право брати участь у справі, якщо судове рішення може вплинути на їхні права чи обов'язки.
Хоча частина 1 статті 170 ЦПК України формально передбачає право звернення із заявою про скасування судовго наказу для боржника, така норма не може тлумачитися обмежувально, оскільки виконання судового наказу в даному випадку:
по-перше - прямо порушує права ПП «Тиква»;
по-друге - створює ризик неправомірного позбавлення майна;
по-третє - є наслідком зловживання процесуальними правами; по четверте: має наслідки кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, у разі відсутності прямого правового регулювання суд застосовує аналогію закону або аналогію права, виходячи із загальних засад цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності.
Такий підхід відповідає також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на доступ до суду) та практиці Верховного Суду, який неодноразово наголошував, що процесуальні норми не можуть тлумачитися таким чином, щоб позбавляти особу ефективного судового захисту, якщо її права реально порушуються.
За таких обставин, заявник скористався своїм правом захистити свої права та законні інтереси в рамках, наданих йому матеріальним та процесуальним законодавством.
Обгрунтовуючи пропущення строків звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ПП «Тиква» не є боржником або стягувачем по справі № 504/4693/25, тому судовий наказ заявник не отримував.
Тим не менше, існування зазначеного судового наказу, на думку заявника, порушують права та законні інтереси останнього.
Правові підстави для звернення із заявою про скасування судового наказу з'явилися після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України в рамках кримінального провадження № 42025162330000067 від 11.12.2025 року.
З урахуванням викладеного, заявнику стало відомо про порушення його прав з 11.12.2025, з метою збирання доказів, що підтверджують правову позицію ПП «Тиква», останнім дотримано строки звернення до суду із заявою про скасування судового наказу згідно ст. 170 ЦПК України.
За таких обставин, заявник просить суд поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах: "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року, заява № 39843/98; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ II ЦПК України "Наказне провадження" передбачає можливість звернення боржника до суду, який видав судовий наказ, із заявою про скасування такого судового наказу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже законодавець допускає лише право боржника, та органі і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Щодо доводів заявника про те, що треті особи, права яких зачіпаються судовим рішення (в даному випадку судовим наказом), мають право звернутись із заявою про скасування судового наказу, суд виснує таке:
Правилом стаття 42 ЦПК України визначений склад учасників справи.
Зокрема, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, треті особи не можуть приймати участь у справах наказного провадження, оскільки у справах наказного провадження вимоги розглядаються у безспірному порядку.
Таким чином, заявник не є особою, якій процесуальним законом надано право на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Водночас, суддя вважає доцільним зазначити, що процесуальний закон не позбавляє заявника права звернутись до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленим обставинами.
Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Отже заяву слід повернути заявнику без розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ч. 6 ст. 170, 353 ЦПК України, суддя, -
Заяву адвоката Соколова Дмитра Сергійовича подану в інтересах ПП «ТИКВА» код ЄДРПОУ 38247819, про скасування судового наказу судді Доброславського районного суду Одеської області від 11.11. 2025 року у справі № 504/4693/25, про стягнення з Фермерського господарства «Соти» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати в сумі 990000 (дев'ятсот дев'яносто тисяч) гривень, - повернути без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів від дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. К. Барвенко