вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5919/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Національного технічного університету України "КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ" імені Ігоря Сікорського, 03056, м.Київ, пр.Берестейський, буд.37, код ЄДРПОУ 02070921
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2
про повернення безпідставно набутих коштів
Національний технічний університет України "КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ" імені Ігоря Сікорського звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 222 347,32 грн та судового збору у розмірі 2 668,17 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 справу № 904/5919/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
10.11.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у у повному обсязі. Відповідач звертає увагу на те, що він не здійснював господарської діяльності, не отримував вигоди та не мав можливості розпоряджатися майном чи фінансовими ресурсами, витрати, про які заявляє позивач, є наслідком виконання ним власних договірних зобов'язань перед постачальниками комунальних послуг, а не наслідком дій чи бездіяльності Відповідача.
11.11.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджується із доводами відповідача.
17.11.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» є балансоутримувачем спортивного оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується наказом Міністерства освіти і науки України від 13.02.2020 № 185.
У період з 01.11.2023 по 30.11.2024 у нежитлових приміщеннях СОТ «Політехнік» площею 2642,60 м2 тимчасово розміщувався особовий склад військової частини НОМЕР_1 .
За згаданий період відповідачем було спожито електричну енергію на загальну суму 222 347,32 грн, а саме: в період з 01.11.2023 по 30.11.2023 та з 01.12.2023 по 31.12.2023 військовою частиною НОМЕР_1 споживались комунальні послуги з постачання та розподілу електричної енергії, оплату яких здійснював позивач.
В період з 01.11.2023 по 30.11.2023 військовою частиною НОМЕР_1 було спожито комунальні послуги на суму 70 581,85 грн, про що складено акт про відшкодування вартості електричної енергії за підписом командира військової частини; в період з 01.12.2023 по 31.12.2023 - спожито на загальну суму 42 314,37грн; за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 - спожито на загальну суму 58 681,70 грн, в період з 01.11.2024 по 30.11.2024 - спожито на загальну суму 50 769,40грн.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не відшкодовано грошові кошти у розмірі 222 347,32 грн.
Предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 222 347,32 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Позивач, як балансоутримувач об'єктів державної форми власності та бюджетна установа, відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», виступає замовником у правовідносинах із виконавцями комунальних послуг.
Отже позивач зобов'язаний забезпечувати об'єкти, балансоутримувачем яких він є, комунальними послугами, зокрема з постачання та розподілу електричної енергії, шляхом проведення публічних закупівель. Це стосується як об'єктів, що використовуються безпосередньо самим Позивачем, так і тих, які тимчасово перебувають у користуванні третіх осіб.
Укладені Позивачем договори з виконавцями комунальних послуг, зокрема з постачання та розподілу електричної енергії, покладають на нього обов'язок здійснювати оплату за повний обсяг фактично спожитих ресурсів на об'єктах, балансоутримувачем яких він є, незалежно від того, ким саме ці ресурси споживалися. Відтак, у випадках, коли комунальні послуги, зокрема з постачання та розподілу електричної енергії, споживаються третіми особами, саме Позивач, як сторона відповідного договору, здійснює їх оплату. При цьому, такі треті особи не є стороною договорів з виконавцями комунальних послуг і не здійснюють розрахунки безпосередньо з ними.
Факт споживання комунальних послуг, зокрема з постачання та розподілу електричної енергії, третіми особами, породжує зобов'язання відшкодувати позивачу понесені ним витрати, оскільки саме завдяки цим витратам треті особи отримали доступ до відповідних ресурсів.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, які викладено в постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20: «... зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Перебування особового складу відповідача підтверджується зверненням командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2023 № 1014, листом Вишгородської районної військової адміністрації № 07-20/3613 від 20.07.2023, актом прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 01.11.2023, актом повернення з тимчасового користування нерухомого майна від 30.11.2023, актом прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 01.12.2023, актом повернення з тимчасового користування нерухомого майна від 31.12.2023, зверненням командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2024 № 359, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2023 № 436 про тимчасове розміщення підрозділів військової частини НОМЕР_1 , актом прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 01.01.2024, актом повернення з тимчасового користування нерухомого майна від 31.01.2024, актом прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 01 листопада 2024 р., актом повернення з тимчасового користування нерухомого майна від 30 листопада 2024.
Судом встановлено, що в період з 01.11.2023 по 30.11.2024 відповідачем споживались комунальні послуги з постачання та розподілу електричної енергії, оплату яких здійснював Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», як сторона за договорами № ВТ-2336 про постачання електричної енергії споживачу від 08.03.2023, № 220022880 про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за державні кошти/власні кошти від 02.02.2023, № ВТзО-2518 від 07.02.2025 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», № ВТ-2405 про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2024, № ЗПП-2459 про постачання електричної енергії споживачу від 20 листопада 2024 року, № 220022880 про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за державні кошти/власні кошти від 31.01.2024 .
Всі акти підписані позивачем та виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу електричної енергії, містять обсяги спожитих комунальних послуг, їх вартість на загальну суму 222 347,32 грн.
Доказів здійснення оплати у розмірі 222 347,32 грн станом на день прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість з відшкодування грошових коштів за вартість комунальних послуг (безпідставно набуті) складає 222 347,32 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 222 347,32 грн, як безпідставно набуті відповідачем.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (222 347,32 грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 668,17 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 668,17 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Національного технічного університету України "КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ" імені Ігоря Сікорського до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 на користь Національного технічного університету України "КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ" імені Ігоря Сікорського, 03056, м.Київ, пр.Берестейський, буд.37, код ЄДРПОУ 02070921 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 222 347,32 грн (двісті двадцять дві тисячі триста сорок сім гривень 32 копійки) та судовий збір у розмірі 2 668,17 грн (дві тисячі шістсот шістдесят вісім гривень 17 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 19.12.2025
Суддя О.В. Перова