Постанова від 19.12.2025 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року м. Харків Справа № 913/567/19(913/202/25)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження (без виклику учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№2174Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.09.2025 у справі №913/567/19(913/202/25), ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Смолою С.В. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 26.09.2025)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Вінниця,

про стягнення 1 104 484 грн 99 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 12.08.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення заборгованості за договором від 27.06.2019 №0694-02041 про надання послуг з передачі електричної енергії за передану електричну енергію з урахуванням коригування обсягів за лютий-березень 2022 року в сумі 1 089 689 грн 70 коп., 3% річних за період з 27.05.2025 до 05.08.2025 у сумі 6 077 грн 78 коп. та інфляційних нарахувань за період з червня 2025 року по липень 2025 року в сумі 8 717 грн 51 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору від 27.06.2019 №0694-02041 про надання послуг з передачі електричної енергії позивачем скориговано фактичний обсяг наданої послуги з передачі електричної енергії за лютий-березень 2022 року, про що складено відповідні акти від 22.05.2025 №ПРА _К-0009786 та від 05.06.2025 №ПРА_К-0009919, які надіслані відповідачу за допомогою сервісу "Аскод-онлайн".

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕО" у передбачений п.5.5 договору строк оплату скоригованих обсягів наданих послуг не оплатив, у зв'язку з чим позивачем нараховані відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних за період з 27.05.2025 до 05.08.2025 у сумі 6 077 грн 78 коп. та інфляційні нарахування за період з червня 2025 року по липень 2025 року в сумі 8 717 грн 51 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованість у сумі 1 089 689 грн 70 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3% річних у сумі 6077 грн 78 коп., інфляційні втрати в сумі 6520 грн 71 коп., судовий збір у сумі 13227 грн 46 коп. У решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суд встановив, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" періодом прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості за договором від 27.06.2019 №0694-02041 про надання послуг з передачі електричної енергії, нарахованої на підставі акту коригування від 22.05.2025 №ПРА _К-0009786 до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 згідно з договором від 27.06.2019 №0694-02041 (з урахуванням акту коригування від 27.07.2022) та акту коригування від 05.06.2025 №ПРА_К-0009919 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2022 згідно з договором від 27.06.2019 №0694-02041 (з урахуванням акту коригування від 29.05.2023) для нарахування 3% річних визначено період з 28.05.2025 до 05.08.2025, проте при нарахуванні інфляційних втрат період прострочення визначено тільки червень 2025 року, що є неправомірним, оскільки період прострочення для нарахування 3% річних та інфляційних втрат має бути єдиним. Відтак, судом наведено власний розрахунок інфляційних втрат за період з червня 2025 року по липень 2025 року, зроблений за допомогою програми "Ліга Закон".

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не погодилось з рішенням Господарського суду Луганської області та 14.10.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Луганської області від 26.09.2025 у справі № 913/567/19(913/202/25) скасувати в частині відмови у стягненні суми інфляційних витрат в розмірі 2196,80 грн, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує, що суд неправильно застосував ст. 625 ЦК України та безпідставно зменшив суму компенсації, оскільки: на момент подання позову (05.08.2025) індекс інфляції за липень 2025 р. ще не був оприлюднений, тому не міг бути врахований у розрахунку; суд безпідставно використав пізніше оприлюднені макроекономічні показники, чого закон не дозволяє; суд вийшов за межі доказів, самостійно здійснивши розрахунок без залучення сторін, чим порушив ст. 13, 74 ГПК України; нарахування інфляційних втрат та 3 % річних мають різну економічну природу, тому їх періоди не зобов'язані збігатися (позиція Верховного Суду, постанова від 19.06.2019, справа №703/2718/16-ц).

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу від 14.10.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№2174Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.09.2025 у справі №913/567/19(913/202/25); постановлено розглянути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№2174Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 26.09.2025 у справі №913/567/19(913/202/25) у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

24.10.2025 матеріали справи №913/567/19(913/202/25) надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У даному випадку колегія суддів враховує, що предметом апеляційного провадження судове рішення про відмову у стягненні з відповідача інфляційних витрат в сумі 2196,80 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 20.10.2025 була направлена сторонам засобами електронного зв'язку через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету користувачів і доставлена їм.

Відтак, судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, а отримання відповідного судового рішення (ухвали суду апеляційної інстанції) залежало виключно від волевиявлення та дій самих учасників справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.06.2019 між ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператором системи передачі (далі - ОСП), та ТОВ "ЛЕО", як користувачем, укладений договір №0694-02041 про надання послуг з передачі електричної енергії з додатковими угодами до нього, за умовами якого за цим договором ОСП зобов'язується надати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3).

Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет (п.3.1 договору в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3).

Відповідно до п.3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3) ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.

Згідно з п.5.1 договору (в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3) розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У п.5.2 договору (в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3) визначено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж до 25 числа розрахункового місяця.

Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), адміністратором комерційного обліку. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правил ринку. Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта (п.5.5 договору в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3).

У п.13.1 договору (в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3) сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Ураховуючи наведене та з огляду на відсутність повідомлень сторін про припинення дії договору, він продовжив свою дію на наступний період, починаючи з 01.01.2022.

У відповідності до умов п.5.5 договору позивачем на підставі наданих адміністратором комерційного обліку оновлених сертифікованих даних про обсяги наданих ПрАТ "НЕК "Укренерго" ТОВ "ЛЕО" послуг з передачі електричної енергії в лютому-березні 2022 року складено акт коригування від 22.05.2025 №ПРА _К-0009786 до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 згідно з договором від 27.06.2019 №0694-02041 (з урахуванням акту коригування від 27.07.2022) на суму 923 123 грн 01 коп. та акт коригування від 05.06.2025 №ПРА_К-0009919 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2022 згідно з договором від 27.06.2019 №0694-02041 (з урахуванням акту коригування від 29.05.2023) на суму 166 566 грн 69 коп.

Указані акти направлені відповідачу за допомогою сервісу "Аскод-онлайн", що підтверджується відповідною роздруківкою.

Відповідно до п.9.4 договору (в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3) рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою сервісу та/або електронною поштою.

Отже, акти вважаються врученими ТОВ "ЛЕО" 22.05.2025 та 05.06.2025 відповідно.

Відповідно до п.5.6 договору в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3 у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Відповідач заперечень щодо вказаних актів позивачу не надав.

Враховуючи умови п.5.5 договору в редакції додаткової угоди від 17.09.2021 №3, граничними строками оплати вказаних актів є 27.05.2025 та 10.06.2025, проте відповідач їх не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

26.09.2025 ухвалено оскаржуване судове рішення.

Рішення суду щодо стягнення заборгованості за договором від 27.06.2019 №0694-02041 про надання послуг з передачі електричної енергії в загальній сумі 1 089 689 грн 70 коп. не оскаржується, тому з урахуванням ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.

Предметом апеляційного провадження є часткова відмова у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом в межах даної справи встановлено порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасно здійснених оплат за надані послуги з передачі електричної енергії в лютому-березні 2022 року (з урахуванням складення акту коригування від 22.05.2025 №ПРА _К-0009786 до акту приймання-передачі послуги від 28.02.2022 на суму 923 123 грн 01 коп., а також з урахуванням складення акту коригування від 29.05.2023 та від 05.06.2025 №ПРА_К-0009919 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2022 на суму 166 566 грн 69 коп.).

За наслідками розгляду справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 27.06.2019 №0694-02041 про надання послуг з передачі електричної енергії в загальній сумі 1 089 689 грн 70 коп.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначає ст. 625 ЦК України.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений ч.2 ст.625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

В свою чергу, відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З матеріалів позовної заяви (розрахунку інфляційних нарахувань) вбачається, що позивачем інфляційні втрати нараховані на заборгованість за лютий 2022 року (період 1 визначений з 28.05.202 по 05.08.2025) з урахуванням застосування індексу інфляції лише за червень 2025 року; заборгованість за березень 2022 року (період 2 визначений з 11.06.2025 по 05.08.2025) з урахуванням застосування індексу інфляції лише за червень 2025 року (а.с.61). Загалом за розрахунком позивача інфляційні нарахування становлять 8 717,51 грн.

Місцевий господарський суд, при перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат в межах визначеного періоду нарахування встановив застосування індексу інфляцій лише за червень 2025 року, що є неправомірним. На думку суду, позивачем свідомо вищезазначене проігноровано, оскільки у липні 2025 року мала місце дефляція. За таких обставин судом першої інстанції було наведено власний розрахунок інфляційних втрат за період з червня 2025 року по липень 2025 року, зроблений за допомогою програми "Ліга Закон", наслідком чого було часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та з цього приводу зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).

Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

До такого висновку прийшла і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, з огляду на визначені періоди нарахування інфляційних втрат, не врахував під час розрахунку індекс інфляції за липень 2025 року, оскільки інфляційні нараховуються за весь час прострочення, тобто і за місяці, в яких не було інфляції.

Так, статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Тобто інфляція розраховується кумулятивно, шляхом множення місячних індексів цін.

Закінченням нарахувань у цій справі позивач обрав саме дату - 05.08.2025, що вказує на необхідність дотримання принципу безперервного нарахування за весь період прострочення, починаючи з дати настання прострочення грошового зобов'язання до дати його повного погашення (в межах визначеного заявником періоду).

Обов'язок суду з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

В свою чергу, місцевий господарський суд за наслідками здійснення власного перерахунку заявленого до стягнення нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не було здійснено звуження періоду нарахуванням, а визначено правомірний розмір заявленої вимоги, з огляду на визначені самим позивачем періоди нарахувань, викладені в доданому до позовної заяви розрахунку.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 910/13071/19 зазначених висновків суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат також не спростовує.

Суд апеляційної інстанції з метою усунення сумніву щодо правильності порядку здійснення судом першої інстанції перерахунку заявлених до стягнення позивачем інфляційних втрат апеляційної інстанції вбачає за необхідне ще раз викласти його в судовому рішенні:

1. За період 1 (з 28.05.202 по 05.08.2025) на суму 923 123,01 грн інфляційні втрати складають 5 523,97 грн (розрахунок здійснений за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій у програмі "Ліга Закон", як належного інструменту при здійсненні розрахунків, що підтверджується численною практикою Верховного Суду та правовими висновками, наведеними у постановах касаційної інстанції за наслідками перегляду позовних вимог, пов'язаних зі здійсненням розрахунків, зокрема, пені, процентів річних та втрат від інфляції) за формулою ІІС = (ІІ1:100) x (ІІ2:100) x (ІІ3:100) x ... (ІІZ:100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення і т.д., ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення).

В даному випадку IIС = (100,80 : 100) x (99,80 : 100) = 1.00598400;

Інфляційне збільшення: 923 123,01 x 1.00598400 - 923 123,01 = 5 523,97 грн.

2. За період 2 (з 11.06.2025 по 05.08.2025) на суму 166 566,59 грн інфляційні втрати складають 996,74 грн (розрахунок здійснений за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій у програмі "Ліга Закон" за формулою ІІС = (ІІ1:100) x (ІІ2:100) x (ІІ3:100) x ... (ІІZ:100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення і т.д., ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

В даному випадку IIС = (100,80 : 100) x (99,80 : 100) = 1.00598400;

Інфляційне збільшення: 166 566,69 x 1.00598400 - 166 566,69 = 996,74 грн.

Відтак, загальний розмір інфляційних витрат, які мають бути стягнуті з відповідача у даній справі на суму заборгованості в межах визначених позивачем окремих сум заборгованості та періодів прострочення, складає 6 520,71 грн.

Наведені обставини свідчать про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку суми, яка, на його думку, підлягає стягненню з відповідача.

При цьому колегія суддів не погоджується із доводами позивача про те, що під час підготовки позову були відсутні підстави для врахування індексу інфляції за липень 2023 року, оскільки такі відомості не були ще оприлюднені.

Так, слід вказати, що Індекси інфляції щомісячно визначає Держстат. Їх оприлюднюють в офіційних друкованих виданнях не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним.

Відповідно до даних газети Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр" від 12.08.2025 опубліковано індекс споживчих цін у липні 2025 року, що становив 99,80%.

Колегія суддів зазначає, що, як убачається із матеріалів позовної заяви, її було надіслано до Господарського суду Луганської області через підсистему "Електронний суд" 12.08.2025, тобто на момент подачі (надіслання) позову до суду дані про дефляцію у липні 2025 року вже могли бути відомі позивачу, як підстави для обрання на його розсуд спосіб захисту порушеного права та вирішення справи з урахуванням таких показників.

Відтак, в ході розгляду цієї справи суд першої інстанції дослідив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача інфляційні витрати в сумі 6 520,71 грн. Звідси жодної невідповідності між здійсненим судом у цій справі правозастосуванням і наведеними в апеляційній скарзі висновками Верховного Суду немає.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 26.09.2025 у справі №913/567/19(913/202/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 19.12.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна