Справа № 212/13601/25
2/212/7353/25
19 грудня 2025 року місто Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу, Козлов Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 30.12.2020 р. між ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № IU8510838 та відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в загальній сумі 15800 грн. Відповідачем не виконані кредитні зобов'язання. Також 03.04.2025 р. між ТОВ «Інстафінанс» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено Договір факторингу № 573/ФК-25, за яким було відступлено права вимоги за Кредитним договором № IU8510838 від 30.12.2020 року. Так за Договором факторингу сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» становить 63597 грн., з яких за тілом кредиту - 15800 грн., за відсотками - 47797 грн. З огляду на викладене просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» заборгованість за Кредитним договором № IU8510838 від 30.12.2020 року у сумі 15800 грн. та витрати на оплату судового збору у сумі 2422,40 грн., а також на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.
Не погоджуючись із позовом, представник ОСОБА_1 , адвокат Прасолова М. В., подала відзив, де вказувала, що відповідач перебуває на військовій службі у ЗСУ. Однак списання відсотків за договором кредиту не відбулося. Позивачем також не надано доказів підписання такого договору ОСОБА_1 , зокрема, електронним підписом, оскільки укладення договору з накладенням електронного цифрового підпису виготовлені самостійно позивачем, а доказів про ознайомлення та погодження з ними відповідача не надано. Також позивач пропустив строки позовної давності. На підставі переліченого просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив представник позивача, підтримуючи обґрунтування заявлених вимог, надані у позовній заяві, вказував, що кредитний договір № IU8510838 від 30.12.2020 року був укладений між ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, код підтвердження якого був надісланий кредитодавцем на номер телефону позичальника, шляхом введення якого відповідач підписав та прийняв пропозицію та підтвердив укладення договору на основі його умов відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, враховуючи положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності не були пропущені. На підставі переліченого просив задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року при відкритті провадження судом було визначено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Представник позивача, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», просив провести розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Ані відповідач, ОСОБА_1 , ані його представник, адвокат Прасолова М. В., не заперечувала проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Судом було встановлено, що за умовами договору кредитної лінії ТОВ «Інстафінанс» вбачається, що 30.12.2020 року ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 було за допомогою електронного підпису шляхом одноразового ідентифікатору на мобільний телефон позичальника, вказаний у заявці на видачу кредиту, укладено договір кредиту № IU8510838, за умовами якого кредитор надав боржнику позику в загальній сумі 15800 грн., траншами в сумі 3000 грн., 9000 грн. та 3800 грн., зі сплатою 1,87% від суми за кожен день користування кредитом строком на 30 днів, що підтверджується копіями додаткових угод до кредитного договору № IU8510838 від 30.12.2020 року та паспортом споживчого кредиту.
Також встановлено, що грошові кошти в загальній сумі 15800 грн. зарахуваннями на банківську карту ОСОБА_1 у АТ «КБ «Приватбанк» в розмірі 3800 грн., 9000 грн., 3000 грн., на виконання умов кредитного договору № IU8510838 від 30.12.2020 року були через АТ «КБ «Приватбанк» зараховані протягом 30 та 31 грудня 2020 року на відкритий у такому банку картковий рахунок відповідача, ОСОБА_1 , № НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю АТ «КБ «Приватбанк» від 04.12.2025 року.
Таким чином суд дійшов висновку, що договір № IU8510838 від 30.12.2020 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що безпосередньо підтверджується довідкою про ідентифікацію відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора на номер телефону ОСОБА_1 , тому суд відхиляє посилання представника останнього на недоведеність укладення відповідачем кредитного договору від 30.12.2020 року № IU8510838 із ТОВ «Інстафінанс».
Судом також було встановлено, що 03.04.2025 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ТОВ «Інстафінанс» укладено договір факторингу № 573/ФК-25, за яким ТОВ «Інстафінанс» передав ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» за плату належні йому права вимоги, зокрема, до відповідача за договором № IU8510838, що підтверджується витягом з реєстру боржників до такого договору Факторингу, внаслідок чого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № IU8510838 в сумі 63597 грн., з яких за кредитом борг 15800 грн. та за відсотками борг 47797 грн.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за договором кредитування № IU8510838 від 30.12.2020 року, укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
Суд при цьому встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що представником ОСОБА_1 не було надано доказів перебування відповідача у лавах ЗСУ.
Натомість, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» просить стягнути суд з ОСОБА_1 лише борг за тілом виданого йому кредиту в сумі 15800 грн., тому суд відкидає посилання адвоката Прасолової М. В. на те, що банківська установа не скасувала суми нарахованих відсотків відповідачу за договором № IU8510838 від 30.12.2020 року.
Таким чином розмір боргу відповідача з тіла кредиту в сумі 15800 грн. підтверджується долученими до справи доказами ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року, який діяв до 04 вересня 2025 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 30.12.2020 року строки позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.
Отже, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» підлягає задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором № IU8510838 від 30.12.2020 року в сумі 15800 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені TOB «ФК «Укрфінстандарт» витрати на правничу допомогу адвоката Лівак І. М. в розмірі 6000 грн. підтверджуються матеріалами справи: копіями договору про надання правової допомоги від 11.11.2025 року, додаткової угоди від 13.11.2025 року, свідоцтва адвоката серія ВЛ № 841, детальним описом робіт від 13.11.2025 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 13.11.2025 року на суму 6000 грн.
Натомість, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі не було дотримано розумність їх розміру, враховуючи незначну складність справи.
Таким чином послуги адвоката Лівак І. М. на правовий аналіз справи та складання позовної заяви з додатками до суду на суму 6000 грн. на переконання суду, як суттєво завищенні, тому підлягають зменшенню, оскільки судом було враховано однотипність складених в інтересах ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» адвокатом позовних заяв, що не зумовлює витрачання значного обсягу часу та зусиль правника для подання позову до Павловець А. В. в інтересах ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
Отже, виходячи з визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню у даному випадку до 2000 грн.
На підставі переліченого вмотивування за ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають стягненню також витрати ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість за кредитним договором № IU8510838 від 30.12.2020 року в сумі 15800 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на оплату правничої допомоги в сумі 2000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 19 грудня 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», ЄДРПОУ 41153878, юридична адреса: м. Бровари, вул. Симона Петлюри 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д. О. Козлов