19 грудня 2025 року
м. Київ
справа №120/6015/25
адміністративне провадження № К/990/49929/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Ткача Юрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року
у справі № 120/6015/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, представником позивача подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 120/6015/25 є пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та просить відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №822/3013/17.
Слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).
У касаційній скарзі позивач фактично не погоджується з застосованими висновками Верховного Суду, що не може вважатися належним обґрунтуванням п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України. Разом тим, скаржник вважає, що дана постанова є нерелевантною до цієї справи. З цього приводу Суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №822/3013/17 колегією суддів було сформовано висновок щодо пункту 4 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», на підставі якого було звільнено позивача у даній справі. Тобто висновки Верховного Суду, які застосували суди попередніх інстанцій, стосувалися тлумачення норми закону та не зачіпали обставин справи. Водночас, за результатом розгляду справи №822/3013/17, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем було правомірно прийнято рішення про звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу», оскільки стосовно останнього набрав законної сили вирок, яким його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, що є умисним злочином. Отже, у обох справах накази були прийняті саме на підставі визнання позивачів винним у скоєнні злочину. А тому висновки Верховного Суду відповідно правильно застосовані судами попередніх інстанцій.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Верховним Судом встановлено, що суди попередніх інстанцій, з урахування установлених у цій справі обставин, послалися на висновки Верховного Суду, які викладено у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №822/3013/17, в якому суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків. Відповідно до змісту пункту 4 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави. Верховний Суд звернув увагу на те, що за своїм юридичним змістом застосування в офіційно-діловому, нормативному та науковому стилях сполучників «та» і «або» через скісну риску передбачає можливість обрати як варіант їх використання як єднального, так і розділового сполучників. Обидва сполучники в такій конструкції є самостійними, незалежними один від одного та мають рівне юридичне значення. При цьому розділовий сполучник «або» вказує на альтернативність обставин, які мають наслідком звільнення державного службовця із займаної посади. Тобто, використання розділового сполучника «або» вказує на те, що наслідок настає за наявності хоча б однієї з перелічених умов.
Тобто, вказаною правовою нормою визначено дві самостійні підстави для звільнення державного службовця - набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину, і встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, при чому ці дві підстави можуть існувати як окремо, так і одночасно.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд першої інстанції, врахувавши вищенаведені висновки Верховного Суду, прийшов до висновку про обґрунтованість оскаржуваного у даній справі наказу та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування, а також врахувавши те, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/3003/25, окрім іншого, визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про правомірність прийняття наказу відповідачем про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з ухваленням вироку, яким визнано винуватим позивача у вчиненні злочину.
Отже, ураховані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» стосуються подібних правовідносин, що створює підстави для застосування пункту 6 частини першої статті 333 КАС України.
Відтак, враховуючи те, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Ткача Юрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 120/6015/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко