19 грудня 2025 року
м. Київ
справа №640/426/21
адміністративне провадження №К/990/52001/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року
у справі № 640/426/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки до окладів грошового утримання за службу на посадах слідчих, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, визначених за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 24.12.2019 у розмірі 5146362,98 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 03 листопада 2025 року та 03 грудня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.
12 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга у новій редакції разом з заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
У тексті касаційної скарги, а також у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник, скаржник просить поновити пропущений строк, мотивуючим тим, що повний текст оскаржуваної постанови складено 09.10.2025. Після цього, 14.10.2025 скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначену постанову. Проте, ухвалою Суду від 03.11.2025 касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Далі, 13.11.2025 заявник знову звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначену постанову. Разом з тим, ухвалою Суду від 03.12.2025 касаційну скаргу - повернуто особі, яка її подала. При цьому, в ухвалі КАС ВС зазначено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. З наведеного позивач вважає, що причини пропуску строку касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є поважними, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторні подані касаційні скарги після повернення Верховним Судом у розумний строк.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування скаржник зазначає, що суди попередніх інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.09.2022 у справі № 520/2904/21, від 18.05.2023 у справі № 420/24821/21, від 27.07.2023 у справі № 540/1780/21, від 20.12.2023 у справі № 420/17886/21, від 21.03.2024 у справі № 420/18759/21 та від 19.03.2025 у справі № 300/2457/19 щодо застосування ч. 3 ст. 152 Конституції України, як норми прямої дії.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи потребують перевірки.
Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 640/426/21.
Витребувати із Львівського окружного адміністративного суду справу № 640/426/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко