19 грудня 2025 року
м. Київ
справа №826/18588/14
адміністративне провадження № К/990/31792/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №826/18588/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів України), Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ГУ Міндоходів у Київській області), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міндоходів від 29 жовтня 2014 року №2166-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області;
- стягнути з ГУ Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу;
- стягнути з ГУ Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 жовтня 2014 року №2166-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2014 року по 05 жовтня 2021 року у розмірі 731 066,05 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12655,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Замінено Міндоходів України та ГУ Міндоходів у Київській області на правонаступників - Державну податкову службу України (далі - ДПС України) та Головне управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС (далі - ГУ ДПС у Київській області).
Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року задоволено частково касаційні скарги ДПС України та ГУ ДПС у Київській області. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 жовтня 2014 року №2166-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2014 року по 21 березня 2024 року у розмірі 1 762 368 грн 05 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 655,50 грн.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року задоволено частково апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року скасовано в частині задоволених позовних вимог до Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС. Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року. Стягнуто з Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі у розмірі 1 788 100 гривень 90 копійок з відрахуванням податків та зборів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 069 гривень 78 копійок. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Головне управління ДФС у Київській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
Ухвалами Верховного Суду від 14 січня 2025 року та від 02 липня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України у зв'язку з не усуненням недоліків касаційної скарги у встановлений Судом строк.
25 липня 2025 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №826/18588/14. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 826/18588/14 залишено без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку, із зазначенням поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, докази сплати судового збору, уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у частині надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, у разі невиконання ухвали суду у частині сплати судового збору, надання уточненої касаційної скарги - касаційну скаргу буде повернуто.
На виконання вимог ухвали Суду, скаржником на адресу Верховного Суду надіслано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Проте, скаржником вимоги ухвали Суду в частині надання уточненої касаційної скарги та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних і об'єктивних причин його пропуску не виконано. Тобто, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних і об'єктивних причин його пропуску, доказів, що їх підтверджують, а також уточненої касаційної скарги до Суду не подано.
Суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Суд також зауважує, що у скаржника було достатньо часу для виконання вимог ухвали Суду для надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень та для надання уточненої касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
За вказаних обставин, клопотання про звільнення від сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №826/18588/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко