про залишення касаційної скарги без руху
19 грудня 2025 року
м. Київ
справа №200/8162/24
адміністративне провадження №К/990/51620/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (колегія у складів суддів Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., Компанієць І.Д.)
у справі № 200/8162/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046350015420 від 26.07.2024 про відмову у призначенні пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи з повним робочим днем на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
- період військової служби під час мобілізації в особливий з 25.10.2019 по 17.05.2021 призваного з посади прохідника підземного ВСП «Шахтоуправління ім.Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»;
- період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України перебуваючи безпосередньо в районі її проведення в м. Слов'янськ Донецької області з 11.05.2016 по 04.08.2016, з 26.08.2016 по 19.12.2016, з 04.01.2017 по 24.05.2017 у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці служби);
- повторно розглянути заяву від 13.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ч 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 30.01.2025 позов задовольнив.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 19.11.2025 скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та прийняв нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
10.12.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним приписів процесуального права просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Перевіркою поданої касаційної скарги встановлено, що підставами для касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
У контексті наведеного Суд звертає увагу позивача на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
ООзнайомившись зі змістом касаційної скарги Суд встановив, що скаржник не навів умотивованих аргументів, у чому саме полягало неправильне застосування судом апеляційної інстанції тих чи інших норм прав, натомість виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства з покликанням на постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1554/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (без доведення подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 200/8162/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко