про залишення касаційної скарги без руху
19 грудня 2025 року
м. Київ
справа №400/4842/25
адміністративне провадження №К/990/52019/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року (суддя Гордієнко Т. О.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Кравченка К.В.)
у справі № 400/4842/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФ України в Миколаївській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Миколаївській області щодо не проведення перерахунку пенсії з 01.02.2020 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок від 01.04.2025 за № 9/3-941 та № 9/3-944 про розмір грошового забезпечення, складених Департаментом з питань виконання кримінальних покарань станом на 29.01.2020 та 01.01.2023, надісланих листом від 02.04.2025 № 2369/9/3/7-52 25 до ГУ ПФ України в Миколаївській області;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2020 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок від 01.04.2025 № 9/3-941 та № 9/3-944 про розмір грошового забезпечення, складених Департаментом з питань виконання кримінальних покарань станом на 29.01.2020 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2025 при нарахуванні індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов'язати відповідача здійснити без обмеження максимальним розміром нарахування та виплату з 01.03.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Миколаївській області щодо здійснення виплати пенсії з 01.03.2025 ОСОБА_1 з обмеженням її максимальним розміром. Зобов'язано ГУ ПФ України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2025 без обмеження її розміру максимальним. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
12.12.2025 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій останній просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, а натомість прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, за правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями ст. 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Разом з тим, мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів умотивованих аргументів щодо того, у чому саме полягало неправильне застосування судами тих чи інших норм прав, виходячи зі встановленої ними сукупності обставин та досліджених доказів у справі, натомість виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства з покликанням на постанови Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а, від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19, від 12.04.2023 у справі № П/320/122/20, від 11.08.2023 у справі № 380/103/22 (без доведення подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Водночас у касаційній скарзі міститься покликання на те, що ця скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, й те, що суд першої інстанції відніс справу № 400/4842/25 до категорії справ незначної складності помилково.
У контексті з наведеним Суд зазначає, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте позивач у касаційній скарзі не наводить належних аргументів щодо того, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах саме у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Також не вказує на існування у цьому випадку конкретних обставин, передбачених пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частинами 1 та 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом норми пп. 3 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно до ч. 3 ст. 6 цього Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Одночасно ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028 гривень.
Як вбачається зі змісту судових рішень у справі № 400/4842/25, доступ до яких наданий в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 при поданні позовної заяви (в електронній формі) був сплачений судовий збір у сумі 1 937,92 грн.
Враховуючи наведене, судовий збір який підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги (в електронній формі) становить 3 100,67 грн (тобто, 1 937,92 х 200% х 0,8).
Проте скаржникомдо матеріалів касаційної скарги не долучено доказів сплати судового збору за подання цієї скарги в сумі 3 100,67 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання примірників уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного провадження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, й надання документа на підтвердження сплати судового збору у розмірі 3 100,67 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Керуючись ст.ст. 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 400/4842/25 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя А.А. Єзеров