19 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/23969/24
адміністративне провадження № К/990/50661/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Романенка Олега Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/23969/24 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку розгляду скарги ОСОБА_1 від 12 лютого 2024 року на довідку військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2022 року №2485 та висновку 20 регіональної військово-лікарської комісії від 30 жовтня 2023 року №2355 в частині встановлення причинного зв'язку захворювання яке призвело до смерті та причина смерті ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати протокол Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України від 07 червня 2024 року №4613;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 12 лютого 2024 року на довідку військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 №2485 та висновку 20 регіональної військово-лікарської комісії від 30 жовтня 2023 року №2355 в частині встановлення причинного зв'язку захворювання яке призвело до смерті та причини смерті ОСОБА_2 з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 07 червня 2024 року №4613.
Зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 12 лютого 2024 року на довідку військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 №2485 та висновку 20 регіональної військово-лікарської комісії від 30 жовтня 2023 року №2355 в частині встановлення причинного зв'язку захворювання, яке призвело до смерті та причини смерті ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року в адміністративній справі №160/23969/24 скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
05 грудня 2025 року адвокат Романенко Олег Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/23969/24. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 3.4 розділу 3 Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Перевіряючи підстави касаційного оскарження, варто зауважити, що пункт 3.4. Положення № 402 визначає, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.
У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз'яснення, оформлене листом.
З наведеного висновується, що скаржником у касаційній скарзі вказана загальна норма права, що в свою чергу унеможливлює сформування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах без конкретизації щодо застосування якої саме норми (пункт, частину, статтю) відсутній такий висновок та за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (абзац пункту) судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
В порушення зазначених вимог скаржник чітко не указав норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Романенка Олега Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №160/23969/24 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур