18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №620/5478/24
адміністративне провадження № К/990/19064/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В. М.,
судді: Бучик А. Ю., Чиркін С. М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 (прийняте у складі головуючої судді Ткаченко О.Є.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 (прийняту у складі: суддя-доповідач - Собків Я.М., судді: Сорочка Є. О., Чаку Є. В.) у справі № 620/5478/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просив:
1. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо:
- припинення нарахування та виплати позивачеві щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - постанова № 713)та рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі №620/8278/23;
- зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії шляхом обмеження її максимальним розміром при проведенні перерахунку з 01.03.2024 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.09.2023 № ФЧ56856, вчиненому на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 620/15515/23.
2. Зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2024 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.09.2023 №ФЧ56856, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови № 713 (у тому числі із нарахованою індексацією згідно з нормами постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населенні у 2022 році» (далі - постанова № 118), від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - постанова № 168), від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - постанова № 185)), без обмеження її максимальним розміром, враховуючи уже виплачені суми пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач після проведення перерахунку його пенсії, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №620/15515/23 протиправно обмежив її максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімуми для осіб, які втратили працездатність. Окрім того позивач зазначає, що після проведення перерахунку його пенсії відповідач протиправно припинив щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713. У підсумку вважав, що такі дії відповідача є протиправними, суперечать нормам пенсійного законодавства та порушують його права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025, позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо нарахування та виплати з 01.03.2024 пенсії позивачу з обмеженням максимальним розміром;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185, з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, адже положення частини сьомої статі 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII), якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром та яка втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, не мають застосовуватися при розрахунку пенсії позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не має права на таку доплати, оскільки після проведення перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.09.2023 № ФЧ56856, яка виготовлена у зв'язку зі збільшенням як основних так і додаткових складових грошового забезпечення внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року у ОСОБА_1 розмір пенсії збільшився більше ніж на 2000,00 грн, а тому така обставина виключає можливість нарахування йому щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII.
05 травня 2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 620/5478/24.
Суд ухвалою від 22.05.2025 відкрив касаційне провадження у цій справі. Окрім того, вказаною ухвалою запропонував позивачеві подати відзив на касаційну скаргу та витребував з суду першої інстанції справу № 620/5478/24.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2024 у справі №400/6254/24 (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Позивачем до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу подано не було, що не перешкоджає її розгляду по суті.
19 червня 2025 року до Суду надійшла адміністративна справа № 620/5478/24.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
У поданій 05.05.2025 касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 620/5478/24 в частині задоволення позовних вимог.
Суть доводів касаційної скарги відповідача зводиться до того, що суд апеляційної інстанції постановляючи рішення у цій справі не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2024 у зразковій справі № 400/6254/24.
КАС України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Чернігівській області та отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до статті 21 Закону 2262-XII.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 у справі № 620/8278/23 (набрало законної сили 21.08.2023) зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області провести з 01.07.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 620/15515/23 (набрало законної сили 21.02.2024) зобов'язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 15.09.2023 № ФЧ56856 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно із протоколом перерахунку пенсії станом на 01.03.2024 розмір пенсії позивача (з надбавками) становить 31747,19 грн, до виплати з урахуванням максимального розміру - 23610,00 гривень.
На звернення позивача про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 22.03.2024 повідомило позивача, що на виконання рішення суду від 22.01.2024 у справі №620/15515/23 у березні 2024 року позивачу проведено перерахунок пенсії, доплата до пенсії відсутня, оскільки пенсія виплачується з урахуванням максимального розміру, з 01.04.2024 розмір пенсії - 23610,00 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 КАС України відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги та клопотанню позивача про закриття касаційного провадження, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2024 у справі №400/6254/24.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас Верховний Суд наголошує, що системний аналіз норм адміністративного процесуального законодавства вказує, що під час вирішення справ суди враховують не будь-які висновки Верховного Суду, а ті, які висловлені Судом у подібних правовідносинах.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач посилається на те, що висновки апеляційного суду, викладені в його судовому рішенні суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16.12.2024 у зразковій справі № 400/6254/24.
Враховуючи викладене Суд вважає за необхідне зазначити таке.
За визначенням, наведеним у пунктах 21 та 22 частини першої статті 4 КАС України, типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Так, за результатом розгляду справи № 400/6254/24 як зразкової, Верховний Суд у рішенні від 16.12.2024 дійшов висновку, що перерахунок пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови № 713 та постанов Кабінету Міністрів України № 118 та № 168, є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки.
Згідно із частиною десятою статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: 1) ознаки типових справ; 2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; 3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
У пункті 79 рішення Верховного Суду від 16.12.2024 у зразковій справі № 400/6254/24 зазначено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких:
а) позивачі - пенсіонери, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
б) відповідачем є суб'єкт владних повноважень, до повноважень якого належить здійснення перерахунку пенсії особам, пенсія яким призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме Головне управління Пенсійного фонду в області;
в) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з відмовою пенсійного органу, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду щодо перерахунку розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, нараховувати та виплачувати щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; відмовою пенсійного органу нараховувати та виплачувати індексацію згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», вмотивовану тим, що індексація не нараховується, оскільки відбувся перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»);
г) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду щодо відмови після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду щодо перерахунку розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, у нарахуванні доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду щодо відмови нараховувати та виплачувати індексацію згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», вмотивовану тим, що індексація не нараховується, оскільки відбувся перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України перерахувати та виплатити щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду перерахувати і виплатити індексацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та індексацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі (пункт 80 рішення від 16.12.2024) належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з позовами до Головного управління Пенсійного фонду щодо:
- відмови відповідача, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду щодо перерахунку розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, у нарахуванні доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- відмови відповідача, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду щодо перерахунку розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, перерахувати і виплатити індексацію згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України перерахувати та виплатити щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду перерахувати і виплатити індексацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та індексацію згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах (пункт 81 рішення Верховного Суду від 16.12.2024 у зразковій справі № 400/6254/24).
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне наголосити на такому.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.
Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Конституційний Суд України також наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Проте, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Колегія суддів звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:
« на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України та на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, а не норми Закону № 3668-VI.».
Тотожний підхід до вирішення цієї правової проблеми відображений також у постановах Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21, від 25.05.2023 у справі № 640/10017/19, від 22.11.2023 у справі № 320/1658/21, від 23.01.2024 у справі № 160/17347/22 та від 18.07.2024 у справі № 300/2531/21.
Із наданим суду першої інстанції перерахунком пенсії ОСОБА_1 , Чернігівським окружним адміністративним судом встановлено, що позивачу нарахування пенсії відповідачем здійснюється з урахуванням передбачених доплат, підвищень, надбавок, індексації пенсії, проте її виплата здійснюється з обмеженням максимальним розміром.
Окрім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача на виконання рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 620/15515/23 відповідно до постанов № 118, № 168, № 185 відповідач провів індексацію пенсійної виплати позивачеві (індексація базового ОСНП 2022 - 3408,24 грн, індексація базового ОСНП 2023 - 1500,00 грн, індексація базового ОСНП 2024 - 1500,00 грн), внаслідок чого розмір пенсійної виплати (з надбавками) станом на 01.03.2024 склав 31747,19 грн. Однак, фактично до виплати позивачу нарахована пенсія у розмірі 23610,00 грн, тобто пенсія обмежена максимальним розміром, а саме
Отже, з установлених судом першої інстанції обставин у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду обумовлено протиправним зменшенням відповідачем розміру пенсії позивача після її перерахунку.
Суд звертає увагу та наголошує, що в межах розгляду цієї справи предметом спору є саме обмеження максимальним розміром пенсії позивача.
За таких обставин підстави виникнення спору та позовні вимоги у цій справі та у зразковій справі № 400/6254/24 є відмінними, що не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.12.2024, у справі, що розглядається.
З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що правовідносини у цій справі та у зразковій справі № 400/6254/24 не є подібними.
Таким чином, Суд доходить висновку про безпідставність доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Згідно із частиною другою статті 339 КАС України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Враховуючи приписи пункту 5 частини першої статті 339 КАС України Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за скаргою ГУ ПФУ в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 620/5478/24.
Керуючись статтями 242, 328, 339, 341, 345, 355, 359 КАС України, Суд,
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 620/5478/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В. М. Бевзенко
Судді А. Ю. Бучик
С. М. Чиркін