19 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/246/25 пров. № А/857/10033/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (головуючий суддя: Осташ А.В., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 16.01.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 191950025059 від 16.07.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи із шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, посад і показників, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 03.08.1992 по 30.05.1994 у Тернопільському науково-виробничому об'єднанні «Ватра» на посаді пічника, зайнятому на ремонті печей в гарячому стані, з 01.06.1994 по 31.08.1996 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді пічника, зайнятому на ремонті печей в гарячому стані, з 01.09.1996 по 31.12.1996 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 21.12.1997 по 31.12.1997 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 19.09.1998 по 30.09.1998 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 17.12.1999 по 31.12.1999 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді плавильника металу і сплавів, з 10.11.2000 по 19.12.2000 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді плавильника металу і сплавів та призначити з 11.04.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За результатами розгляду заяви, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення від 16.07.2024 № 19195002509 про відмову в призначені пенсії, у зв'язку із тим, що позивач не набув необхідного пільгового стажу.
З такими твердженнями відповідача позивач не погоджується, вважає вказані дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 протиправними.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 191950025059 від 16.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 03.08.1992 по 30.05.1994 у Тернопільському науково-виробничому об'єднанні «Ватра» на посаді пічника, зайнятому на ремонті печей в гарячому стані, з 01.06.1994 по 31.08.1996 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді пічника, зайнятому на ремонті печей в гарячому стані, з 01.09.1996 по 31.12.1996 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 21.12.1997 по 31.12.1997 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 19.09.1998 по 30.09.1998 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 17.12.1999 по 31.12.1999 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді плавильника металу і сплавів, з 10.11.2000 по 19.12.2000 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді плавильника металу і сплавів та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж враховано повністю та складає 33 роки 9 місяців 15 днів, пільговий стаж за Списком № 1 складає 3 роки 9 місяців 3 дні, який враховано відповідно фактично відпрацьованому часу, що не дає право на зниження пенсійного віку. Зазначає, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки від 04.07.2024 № 78:
- з 03.08.1992 по 31.08.1996, оскільки посада пічник, зайнятий на ремонті печей в гарячому стані не передбачена Постановами КМУ від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162;
- з 01.09.1996 по 31.12.1996, оскільки відсутні відомості про фактично відпрацьований час з розбивкою помісячно.
Оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж 10 років, право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення № 191950025059 від 16.07.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Вік позивача на момент подання заяви становив 52 років, страховий стаж 31 рік 02 місяці 26 днів. Пільговий стаж за Списком 1 становить 03 роки 09 місяців 03 дні.
Не враховано до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи згідно довідки від 04.07.2024 № 78:
- з 03.08.1992 по 31.08.1996, оскільки посада нічник, зайнятий на ремонті печей в гарячому стані не передбачена Постановами КМУ від 26.01 1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162;
- з 01.09.1996 по 31.12.1996, оскільки відсутні відомості про фактично відпрацьований час з розбивкою помісячно.
Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не зарахував періоди з 03.08.1992 по 30.05.1994 у Тернопільському науково-виробничому об'єднанні «Ватра» на посаді пічника, зайнятому на ремонті печей в гарячому стані, з 01.06.1994 по 31.08.1996 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді пічника, зайнятому на ремонті печей в гарячому стані, з 01.09.1996 по 31.12.1996 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 21.12.1997 по 31.12.1997 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 19.09.1998 по 30.09.1998 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 17.12.1999 по 31.12.1999 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді плавильника металу і сплавів, з 10.11.2000 по 19.12.2000 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді плавильника металу і сплавів до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV у редакції з урахуванням змін, внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Зазначеним Законом № 2148-VIII, Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV-І, яким, зокрема, передбачено пункт 1 частини другої статті 114, відповідно до якого пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1, після досягнення встановленого віку та за наявності необхідного страхового і пільгового стажу. У разі наявності не менше половини такого пільгового стажу пенсія призначається із зменшенням пенсійного віку на один рік за кожний повний рік відповідної роботи.
Отже, умовами призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення особою відповідного віку, наявність необхідного страхового та пільгового стажу, а також зайнятість протягом повного робочого дня на роботах і посадах, які дають право на таке пенсійне забезпечення.
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить зазначеному Закону.
Згідно з частиною п'ятою статті 114 Закону № 1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах проводиться взаємне зарахування періодів роботи за умови, що такі роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
За приписами частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачено страхові внески; такий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до його впровадження - на підставі документів, визначених законодавством, що діяло раніше.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності, які зараховувалися до стажу роботи до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, визначених попереднім законодавством. При цьому пільговий порядок обчислення стажу роботи за період після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження стажу за її відсутності або за відсутності відповідних записів у ній визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ або організацій чи їх правонаступників, складені на підставі первинних документів.
Питання застосування Списків № 1 і № 2 врегульовано Порядком застосування Списків № 1 і № 2, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, яким передбачено, що при визначенні права на пенсію застосовуються Списки, чинні на період роботи особи, а до пільгового стажу зараховується весь період роботи за відповідними професіями за умови належного підтвердження умов праці.
Судом установлено, що у період з 26 січня 1991 року по 10 березня 1994 року при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, а у період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року - Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії позивачу стало те, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки від 04.07.2024 № 78 з 03.08.1992 по 31.08.1996, оскільки посада пічник, зайнятий на ремонті печей в гарячому стані не передбачена Постановами КМУ від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162. Проте такі покликання відповідача суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказана постанова № 162 у пункті 2150800а-15416 містить наступний перелік посад, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах: вогнетривники, пічники-мулярі по ремонту печей і ковшів, пічники-обмурівники, пічники по ремонту печей і вагранок, пічники-футерувальники, зайняті на гарячому ремонті печей.
Як убачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.
Згідно із зазначеними нормативно-правовими актами, основною метою атестації робочих місць є регулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові та безпечні умови праці, пільги, компенсації та пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць включає, зокрема: встановлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу; комплексну оцінку умов праці на відповідність нормативам безпеки; визначення ступеня шкідливості та небезпечності праці; обґрунтування віднесення робочих місць до категорій зі шкідливими або особливо шкідливими умовами; підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення; складання переліків робочих місць, професій і посад із пільговим пенсійним забезпеченням; аналіз заходів щодо оптимізації умов праці.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), результати атестації робочих місць застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протягом п'яти років після затвердження її результатів за умови незмінності характеру та умов праці. У разі докорінної зміни умов і характеру праці має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, як до дати видання наказу про результати атестації, так і протягом наступних п'яти років з урахуванням вимог пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з належним чином оформленими записами про займану посаду та періоди роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації робочого місця, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пільгову пенсію, - уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Аналіз наведених норм права свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За її відсутності або у разі відсутності, неточності чи неправильності відповідних записів стаж роботи підтверджується іншими документами, виданими за місцем роботи або архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі № 569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі № 682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі № 359/2076/17.
Водночас, якщо у трудовій книжці відсутні відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку проведення атестації робочих місць результати атестації відображаються у картах умов праці, а перелік робочих місць, виробництв, професій і посад із пільговим пенсійним забезпеченням затверджується наказом по підприємству та зберігається протягом 50 років. Витяги з таких наказів додаються до трудових книжок працівників, професії та посади яких включені до відповідного переліку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасне проведення атестації робочих місць є одним із заходів соціального захисту працівників та спрямоване на забезпечення реалізації їхніх прав на безпечні умови праці, пільги, компенсації та пільгове пенсійне забезпечення. При цьому працівник не наділений повноваженнями, які б дозволяли йому впливати на своєчасність або проведення атестації робочих місць, оскільки такий обов'язок покладено виключно на роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць з вини роботодавця не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 або № 2. Відповідальність за порушення порядку проведення атестації покладається на власника підприємства, а не на працівника, тоді як контроль за дотриманням відповідних вимог здійснює держава в особі уповноважених органів.
У контексті спірних правовідносин суд апеляційної інстанції, застосовуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначає, що відсутність документів про проведення атестації робочого місця сама по собі не є підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 1 за наявності інших належних та допустимих доказів, які підтверджують умови та характер виконуваної роботи.
Судом встановлено, що при зверненні із заявою про призначення пенсії 08 липня 2024 року позивачем подано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 08 серпня 1992 року, а також довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04 липня 2024 року № 78 та від 23 травня 2024 року № 55, видані ТОВ «ВАТРА-УКР», які підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.
Відповідно до записів трудової книжки та наданих уточнюючих довідок, підтверджується, що ОСОБА_1 з 03.08.1992 прийнятий пічником, зайнятий на ремонту печей в гарячому стані 4р., з 18.02.1994 пічником, зайнятий на ремонту печей в гарячому стані 5р., з 01.09.1996 переведений вогнетривником, зайнятий на ремонті ковшів і печей в гарячому стані 5р., з 01.10.1998 переведений плавильником металу і сплавів 5р.
Тобто стаж роботи позивача на посадах, які мають право на отримання пільгових пенсій підтверджується відповідними уточнюючими довідками та трудовою книжкою.
Як убачається з матеріалів справи, наказом ВАТ «Ватра» № 478 від 18 серпня 1997 року, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», на підприємстві проведено атестацію робочих місць за умовами праці.
За результатами зазначеної атестації робочі місця за посадами, які обіймав позивач, а саме: пічник, зайнятий на ремонті ковшів і печей у гарячому стані; вогнетривник, зайнятий на ремонті ковшів і печей у гарячому стані; плавильник металу і сплавів, віднесені до категорії робіт із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, що дають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком № 1.
Крім того, за результатами проведеної атестації Державною експертизою умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення складено висновок № 11 від 29 грудня 1998 року, у якому підтверджено, що ВАТ «Ватра» здійснило атестацію робочих місць відповідно до вимог чинного законодавства, та зазначено про відсутність заперечень щодо прийняття документів цього підприємства для пільгового пенсійного забезпечення працівників.
Отже, займані позивачем посади були атестовані за результатами атестації робочих місць за умовами праці, а позивачу як працівнику, зайнятому на відповідних посадах, підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що згідно з довідками ВАТ «ВАТРА-УКР» умови та характер праці за посадами пічника, зайнятого на ремонті ковшів і печей у гарячому стані, вогнетривника, зайнятого на ремонті ковшів і печей у гарячому стані, та плавильника металу і сплавів, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, у спірні періоди не змінювалися, що додатково підтверджує обґрунтованість зарахування відповідних періодів роботи позивача до пільгового стажу.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду України наділені правом вимагати від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб документи, видані для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей щодо осіб, умов їх праці й інших даних, необхідних для визначення права на пенсію. При цьому на такі перевірки не поширюється дія законодавства у сфері державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві не вчинено жодних дій, спрямованих на перевірку або з'ясування обставин щодо фактичної зайнятості позивача на пільгових посадах у спірні періоди, незважаючи на наявність у відповідача відповідних повноважень.
Натомість позивач, при зверненні до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, надав сукупність належних і допустимих доказів, зокрема трудову книжку та довідки підприємства, які підтверджують його роботу за професіями, що віднесені до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 дійшов правового висновку, що працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення документації на підприємстві, а недоліки у веденні трудової книжки чи іншої кадрової документації з вини роботодавця не можуть бути підставою для обмеження або позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, у тому числі на пенсійне забезпечення.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач працював за професіями, передбаченими Списком № 1, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
За таких обставин спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Спірні періоди підлягають зарахуванню при обчисленні пільгового стажу позивача для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 16.07.2024 № 191950025059 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, розглядаючи вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити позивачу пенсію з 11.04.2024, суд апеляційної інстанції враховує, що призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Зважаючи на вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 191950025059 від 16.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 03.08.1992 по 30.05.1994 у Тернопільському науково-виробничому об'єднанні «Ватра» на посаді пічника, зайнятому на ремонті печей в гарячому стані, з 01.06.1994 по 31.08.1996 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді пічника, зайнятому на ремонті печей в гарячому стані, з 01.09.1996 по 31.12.1996 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 21.12.1997 по 31.12.1997 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 19.09.1998 по 30.09.1998 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді вогнетривника, зайнятому на ремонті ковшів і печей в гарячому стані, з 17.12.1999 по 31.12.1999 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді плавильника металу і сплавів, з 10.11.2000 по 19.12.2000 у Відкритому акціонерному товаристві «Ватра» на посаді плавильника металу і сплавів та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є незаконним та підлягає скасуванню, а спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1. Водночас вимога про безпосереднє призначення та виплату пенсії не підлягає задоволенню, оскільки це належить до дискреційних повноважень пенсійного органу, у зв'язку з чим останній підлягає зобов'язанню повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 500/246/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська