19 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3514/24 пров. № А/857/32383/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (головуючий суддя Луцович М.М., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремий батальйон НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремий батальйон НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, в якому просив:
1) визнати бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , що проявилася у невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно, протиправною;
2) зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості неотриманого ним при звільненні речового майна;
3) стягнути з відповідача - військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 272 212,50 грн;
4) стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну його протиправною бездіяльністю позивачу в розмірі 3 023,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що 05 жовтня 2023 року він був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я з військової частини НОМЕР_1 , проте повного розрахунку при звільненні не отримав. Апелянт звернувся до військової частини НОМЕР_1 з вимогою провести з ним розрахунок компенсації вартості невиданого речового майна, проте відповіді не отримав. Після чого звернувся до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 12 частини 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався Розділом V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), яким визначено особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період.
Відповідно до абзацу 3 пункту 28 розділу ІІ Інструкції №232 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність.
Таким чином, єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не відносився. Інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння).
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби, не передбачено видачу неотриманого речового майна особистого користування, та, і як наслідок, відповідна грошова компенсація не виплачується.
Такий висновок суду на думку Апелянта є помилковим.
За змістом статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (надалі - Порядок №178) (в редакції, чинній на час звільнення позивача) визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
У відповідності до пунктів 3, 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до Порядку №178 правовими підставами для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно є: заява (рапорт) військовослужбовця за місцем військової служби; наказ командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації, визначений у довідці про вартість речового майна, що належить до видачі; довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
З аналізу вищенаведених положень законодавства, вбачається, що Апелянт, обтяжений власними витратами на придбання речового майна під час проходження військової служби, мав правомірні очікування на отримання його грошової компенсації, оскільки і приписами Закону №2011-ХІІ, і Порядком №178, гарантовано право, як на отримання вказаного речового майна, так і право на одержання його грошової компенсації.
Наказом Міністерства оборони України затверджено Інструкцію №232, яка визначає організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.
Відповідно до п.4 Розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Аналогічний правовий висновок наведений в п.23 постанови Верховного Суду від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18.
Відповідно до вимог пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату.
Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16.
Як уже зазначалося вище, відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається саме Кабінетом Міністрів України.
Норми пункту 16 розділу III, абзацу 11 пункту 29 розділу V, абзацу 3 пункту 28 розділу ІІ Інструкції №232, які застосував суд першої інстанції ухвалюючи незаконне рішення не можна оцінювати як доповнюючі або конкретизуючі, оскільки вони фактично звужують право особи Апелянта, як військовослужбовця, на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Отже, висновок суду, що у Апелянта відсутнє право на отримання довідки про перелік та вартість речового майна, яке підлягало до видачі та не отримане ним на час звільнення з військової служби у відставку, а також відсутнє право на нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на час звільнення з військової служби у відставку та похідний висновок про відсутність права на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України є помилковими.
Дане твердження Апелянта узгоджується з правовими висновками, викладеними в пунктах 54, 55 постанови Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, відповідно до яких компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України, а застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане Апелянтом речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», а також нормами п.4 Інструкції №232, які не суперечать такому акту.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.10.2023 року № 288 позивача, звільненого з військової служби відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, з 05.10.2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
09.05.2024 року позивачем подано заяву до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив підготувати та видати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, а також, на підставі довідки провести виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Листом №1415 від 10.06.2024 відповідачем відмовлено у видачі довідки та виплаті компенсації за неотримане речове майно на підставі абз. 9 п. 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232.
Постановляючи іршення суд першої інстанції виходив з того, що згідно частини другої статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання, а також, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
При цьому суд віно врахував, що завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 767/28897 (далі - Інструкція № 232).
Розділом V Інструкції № 232 визначено особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період.
За приписами абзацу 10 пункту 29 розділу V Інструкції № 232 при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини.
Відповідно до пункту 16 розділу III Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Відповідно до абзацу 11 пункту 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Відповідно до абзацу 3 пункту 28 розділу ІІ Інструкції № 232 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність.
З огляду на зазначене суд першої інстанції підставно вважав, що єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не відносився. Інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння).
Отже, в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби, не передбачено видачу неотриманого речового майна особистого користування, та, і як наслідок, відповідна грошова компенсація не виплачується.
Враховуючи викладене, правильним є висновок, що у позивача відсутнє право на отримання виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на час звільнення з військової служби у відставку.
Оскільки, як уже вказано вище, відсутнє право позивача на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, інших сум, які би мали бути виплачені позивачу при звільненні та не виплачені не встановлено, то відповідно і відсутні підстави для застосування до відповідача наслідків встановлених ст. 117 КЗпП України
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач не має право на виплату йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.
Відповідно, оскільки не встановлено порушення відповідачем прав та інтересів позивача, то і вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю відповідача в розмірі 3023,00 грн, задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі №260/3514/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді О. І. Мікула
В. В. Ніколін