18 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/7446/24 пров. № А/857/41298/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Грищук В.Б.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши в електронній формі в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 140/7446/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№ 42)» про визнання бездіяльності протиправною, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Валюхом В.М. в м. Луцьку в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№ 42)» (далі - ДУ «Маневицька ВК (№ 42)») про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідачем було допущено затримку розрахунку при звільненні, що є порушенням статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та відповідно до статті 117 КЗпП України це є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Також, просить визнати протиправною бездіяльність ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 22745,80 грн та моральну шкоду в сумі 20000,00 грн.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Позивач, який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив таку задовольнити.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, його неявка, з огляду на положення частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.03.2021 по 14.06.2024 працював на посаді юрисконсульта юридичної групи ДУ «Маневицька ВК (№ 42)», що підтверджується витягами з наказів «Про особовий склад» від 19.03.2021 № 30/ОС-21, від 14.06.2024 № 66/ОС-24, індивідуальними відомостями про застраховану особу (довідка форми ОК-5), записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
17.06.2025 позивачу було вручено повідомлення № 9 про нараховані та виплачені суми при звільненні, у якому позивач підтвердив відсутність претензій по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення.
ДУ «Маневицька ВК (№ 42)» на адресу УС та ВП Камінь-Каширської РДА надіслано розрахунок видатків, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомог і надання пільг відповідно до Закону № 796-ХІІ за червень 2024 року (форма № 2), з урахуванням суми компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 в розмірі 23056,45 грн, що підтверджується відомістю до розрахунку за червень 2024 року.
12.07.2024 УС та ВП Камінь-Каширської РДА на рахунок відповідача відшкодувало кошти за червень 2024 року (в загальній сумі 146533,36 грн) згідно поданого розрахунку, що підтверджується випискою з рахунку за 12.07.2024.
13.07.2024 на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 23056,45 грн, нараховані як сума компенсації за невикористану відпустку, що підтверджується випискою по картці, випискою з рахунку за 30.07.2024.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав на відсутність необхідних умов для притягнення відповідача до відповідальності за статтею 117 КЗпП України.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне передусім дослідити можливість вирішення спору, що розглядається, за правилами адміністративного судочинства.
КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (частина перша статті 1 КАС України).
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із визначенням термінів, що вживаються у цьому Кодексі, що містяться у статті 4 КАС України:
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;
адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;
відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За приписами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
11) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Аналізуючи фактичні обставини справи, що розглядається, у контексті наведених правових норм, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено позивачем під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 в період з 22.03.2021 по 14.06.2024 працював на посаді юрисконсульта юридичної групи ДУ «Маневицька ВК (№ 42)», що підтверджується витягами з наказів «Про особовий склад» від 19.03.2021 № 30/ОС-21, від 14.06.2024 № 66/ОС-24, індивідуальними відомостями про застраховану особу (довідка форми ОК-5), записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Також встановлено, що звільнено апелянта на підставі приписів Кодексу законів про працю України.
Виходячи із функціональних обов'язків ОСОБА_1 у ДУ «Маневицька ВК (№ 42)», останній не здійснював публічно-владні управлінські функції та його діяльність не відповідала ознакам, що передбачені у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що спірні правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ДУ «Маневицька ВК (№42)», регламентовані саме приписами трудового законодавства, зокрема Кодексу законів про працю України.
За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із частиною 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що спір, що розглядається, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки згідно із процесуальним законом має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у адміністративній справі, роз'яснивши позивачеві наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 140/7446/24 та закрити провадження у адміністративній справі.
Роз'яснити ОСОБА_1 наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 19.12.25