19 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4655/24 пров. № А/857/24941/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 500/4655/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції - Осташ А.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення - 04 вересня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі також відповідач 1, ГУ ПФУ в Тернопільській області, апелянт), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі також відповідач 2, ГУ ПФУ в Закарпатській області ) в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.07.2024 №192550008940 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплачу пенсії ОСОБА_1 із врахуванням спеціального стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота па яких дає право па призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на посаді старшого вихователя з 28.08.1988 по 31.08.1996 в Теребовлянському дитячому ясла-садочку «Сонечко»;
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оформленої листом від 04.06.2024 №5275-5006/Н-02/6-1900/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням періоду роботи на посаді старшого вихователя з 28.08.1988 по 31.08.1996 в Теребовлянському дитячому ясла-садочку «Сонечко».
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи, що має право згідно з п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, вона звернулася до відповідача про її виплату. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні, з мотивів відсутності у неї на день досягнення пенсійного віку достатнього стажу роботи, що дає право на грошову допомогу.
Беручи до уваги те, що позивачка перебула в період роботи з 28.08.1988 по 31.08.1996 на посаді старшого вихователя в Теребовлянському дитячому ясла-садочку «Сонечко», що в сукупності з іншим спеціальним стажем надає право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, позивач вважає таку відмову протиправною, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.07.2024№192550008940.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»- «ж» ст. 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» період роботи ОСОБА_1 з 28.08.1988 по 31.08.1996 на посаді старшого вихователя в Теребовлянському дитячому ясла-садку «Сонечко».
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закрпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що посада старшого вихователя не передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, а тому період роботи з 28.08.1988 по 31.08.1996 на посаді старшого вихователя в Теребовлянському дитячому ясла-садочку «Сонечко» не може бут зарахований як спеціальний та такий, що дає право на виплату грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказує, що у зв'язку з відсутністю у позивачки необхідного стажу роботи в закладах освіти на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відсутні підстави для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-ІУ).
Позивачка звернулась до ГУ ІІФУ у Тернопільській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
ГУ ІІФУ в Тернопільській області листом від 04.06.2024 №5275-5006/11-02/6-1900/24 повідомило, що у ОСОБА_1 не достатньо страхового стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, тому підстав для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-І розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні.
Підставою для відмови у виплаті зазначено, що до стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, не зараховано період роботи з 28.05.1988 по 31.08.1996 в дитячому садочку «Сонечко», оскільки посаду старшого вихователя, не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посаді, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Позивачка, 27.06.2024 звернулась із заявою до відповідача 1 про перерахунок пенсії.
Органи Пенсійного фонду України з 01.04.2021 застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Територіальний орган фонду, який опрацьовував заяву про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення №192550008940 від 05.07.2024 про відмову у перерахунку пенсії.
Зокрема, зазначено, що згідно довідки №5 від 18.04.2024 та довідки №01-07/486 від 25.06.2024 заявниця пропрацювала в Теребовлянському дитячому ясла-садочку «Сонечко» з 28.08.1988 по 31.08.1996 на посаді старшого вихователя.
Згідно Постанови №909 КМУ від 04.11.1993 в дошкільних навчальних закладах визначається такий перелік посад: завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вихователі- логопеди, практичні психологи. Посада старший вихователь не передбачена даним переліком. Стаж заявниці як працівника освіти, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, становить 28 років 8 місяців 11 днів, що є недостатнім при необхідному стажу - 30 років.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років.
Відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»,-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Згідно з п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пункт 5 Порядку № 1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.
Схожі спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом.
Зокрема, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував: « норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону N 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.»
Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до розділу 1 «Освіта» Переліку № 909, дошкільні навчальні заклади такий перелік посад: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти; вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило в отриманні грошової допомоги ОСОБА_1 з мотивів відсутності у неї на день досягнення пенсійного віку достатнього стажу роботи, що дає право на грошову допомогу, зазначивши, що період роботи з 28.08.1988 по 31.08.1996 на посаді старшого вихователя в Теребовлянському дитячому ясла-садочку «Сонечко» не може бути зарахований як спеціальний та такий, що дає право на виплату грошової допомоги, оскільки посада старшого вихователя не передбачена у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Колегія суддів підтримує посилання апелянта про те, що Порядком №909 не передбачена посада старшого вихователя, а лише посада вихователя, проте як вірно зазначив суд першої інстанції, що на час виникнення спірних правовідносин діяв наказ Ради Міністрів СРСР від 25.06.1984 за № 71, відповідно до якого посада «вихователь-методист» (що входить до переліку посад, передбачених Порядком №909) була перейменована па посаду «старший вихователь», що стало підставою переведення позивачки з посади «вихователь-методист» на посаду «старший вихователь». Згідно наказу №375 від 04.06.1990 Державного комітету СРСР по народній освіті пунктом 1.4.3 передбачалось у дошкільних закладах виключення посади «старшого вихователя» і знову введення посади «вихователя-методиста» при цьому посадові та функціональні обов'язки працівника не змінилися.
Крім цього, зважаючи на тотожності посадових обов'язків вихователя та старшого вихователя, до яких входить виховання дітей у навчальних закладах і реабілітаційних установах (у тому числі інтернатах при школах, гуртожитках, групах, групах продовженого дня тощо), інших установах та організаціях, можна дійти висновку про наявність підстав для врахування до спеціального (педагогічного) стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи позивача на посаді старшого вихователя.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що стаж роботи позивача на посаді старшого вихователя з 28.08.1988 по 31.08.1996 в Теребовлянському дитячому ясла-садочку «Сонечко», що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: наказом №525-к від 15.08.1988 та довідкою, видана відділом освіти Теребовлянської міської ради від 25.06.2024 №01-07/486 повинен зараховуватися до пільгового стажу позивача у розумінні п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Із цього слідує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивачці від 05.07.2024 №192550008940 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо питання виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
З приводу цього, суд зазначає, що за приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивачка на день досягнення пенсійного віку не отримувала будь-яку іншу пенсію, проте відповідач при призначенні їй пенсії за віком - 13.03.2024 протиправно не виплатив їй одноразової допомоги у розмірі десяти пенсій, а тому позивачка звернулась до відповідача із заявою про таку виплату.
Тому, в силу приписів п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню).
За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, які полягають у відмові у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 500/4655/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний