18 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/2040/25 пров. № А/857/12362/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (головуюча суддя: Кухар Н.А., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 31.01.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2015 року по день фактичної виплати 28.05.2021;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2015 року по день фактичної виплати 28.05.2021.
Обґрунтовує позов тим, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з лютого 2015 року по день фактичної виплати 28.05.2021, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що зауважень та заперечень з боку позивача на момент звільнення не було, а отже такий погодився з розрахунками. На день виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення, спору між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 щодо зазначених у позові вимог не було.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.07.2019 № 170-ос «По особовому складу» припинено контракт та звільнено з військової служби старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка-начальника секції інженерних машин групи інженерних робіт (з м. д. АДРЕСА_1 ) відділення інженерного облаштування державного кордону інженерно-технічного відділу, у запас на підставі підпункту «ж» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 03 липня 2019 року.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.07.2019 № 172-ос «По особовому складу» виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка-начальника секції інженерних машин групи інженерних робіт (з м.д. АДРЕСА_1 ) відділення інженерного облаштування державного кордону інженерно-технічного відділу, звільненого у запас на підставі підпункту «ж» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Під час проходження військової служби, а саме у період з січня 2015 року по липень 2019 року ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується копіями особистих карток грошового забезпечення за відповідний період.
За період з січня 2015 року по липень 2019 року позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення.
Згідно розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з січня 2015 року по серпень 2019 року розмір нарахованої індексації склав 47326,19 грн.
Заборгованість з індексації грошового забезпечення на загальну суму 47 057,82 грн. відповідач виплатив 28.05.2021, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та інформацією щодо виплачених сум згідно відповіді на адвокатський запит від 25.05.2021 № 7355.
Позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 01.07.2020, починаючи з 01.02.2015 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проходження військової служби, а саме у період з січня 2015 року по липень 2019 року ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується копіями особистих карток грошового забезпечення за відповідний період.
Однак, за період з січня 2015 року по липень 2019 року позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення.
Заборгованість з індексації грошового забезпечення на загальну суму 47 057,82 грн відповідач виплатив 28.05.2021, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та інформацією щодо виплачених сум згідно відповіді на адвокатський запит від 25.05.2021 № 7355.
Отже, враховуючи наявність факту невиплати сум частини грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по серпень 2019 року, за весь час затримки виплати їх виплати з лютого 2015 року по день фактичної виплати 28.05.2021 є протиправною, а тому необхідно зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по серпень 2019 року за весь час затримки їх виплати з лютого 2015 року по день фактичної виплати - 28.05.2021.
Щодо строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 380/2040/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська