18 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/13430/25 пров. № А/857/30759/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Матковської З.М., Кухтея Р.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року з питань забезпечення позову (суддя - Кондратюк Ю.С., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повної ухвали - 09.07.2025),
в адміністративній справі №380/13430/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій №347 від 26.05.2025 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області припинити щомісячне утримання в розмірі 20% з пенсії позивача надмірно виплачених коштів в сумі 33405 грн та здійснити повернення усіх утриманих на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №347 від 26.05.2025 року з пенсії коштів.
Ухвалою суду першої інстанції від 07.07.2025 відкрито провадження у справі за цим адміністративним позовом.
08.07.2025 представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №347 від 26.05.2025 року про утримання надміру виплачених сум пенсії з позивача до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №380/13430/25.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій №374 від 26.05.2025 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №380/13430/25.
З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову порушено норми матеріального і процесуального права, неповністю досліджено докази по справі. Вказує апелянт, що чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених пенсії, а також обов'язок пенсіонера повідомляти про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії. При винесенні спірного рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій №374 від 26.05.2025 Управління діяло відповідно до законодавства. На підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам, яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду позивач не надав будь-яких доказів. При винесенні ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції не зазначив очевидних ознак протиправності Рішення №374 від 26.05.2025 та порушення прав, свобод або інтересів позивача.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України).
Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій №347 від 26.05.2025 року.
Судом першої інстанції вірно враховано, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій №374 від 26.05.2025 зазначено про те, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення вирішено утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.06.2025 до повного погашення. Таким чином, оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій №374 від 26.05.2025 оскаржується в судовому порядку, а подання позовної заяви не зупиняє його дію та не є перешкодою для його подальшого виконання, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання вказаного рішення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позову.
В цьому випадку невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір позивача захистити свої права та інтереси, які він вважає порушеними, в цьому провадженні не буде реалізовано у разі стягнення відповідних коштів, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право позивача на судовий захист.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом зупинення дії рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій №374 від 26.05.2025, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №380/13430/25.
Забезпечення позову у такий спосіб відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, що узгоджується з вимогами статті 150 КАС України.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.
Колегія суддів вважає, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернулася до суду.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального і процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі №380/13430/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Р. В. Кухтей
З. М. Матковська