18 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19873/25 пров. № А/857/41954/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Матковської З.М., Носа С.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року з питань забезпечення позову (суддя - Клименко О.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повної ухвали - 03.10.2025),
в адміністративній справі №380/19873/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 12 вересня 2025 року у частині ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; 3) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; 4) стягнути з відповідачів судові витрати на користь позивача, що складаються із судового збору, солідарно.
02.10.2025 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов шляхом: 1) зупинення видання наказу (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу до іншої військової частини та залишення ОСОБА_1 проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду в цій справі; 2) заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 здійснювати переміщення ОСОБА_1 у зону бойових дій з метою проходження військової служби в Збройних Силах України під час розгляду адміністративного позову та до набрання законної сили вказаним судовим рішенням.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що представник позивача у своїй заяві просить суд не зупинити дії вже виданого наказу, а зупинити видання наказу у майбутньому. Судом неправильно проаналізовано доводи представника позивача, викладені у заяві про забезпечення позову. Вказує апелянт, що проходження військової служби незаконно та протиправно мобілізованим ОСОБА_1 у військовій частина НОМЕР_1 , є тимчасовим, оскільки такий станом на момент подачі позову та заяви про забезпечення позову, проходить базову загальновійськову підготовку. Судом першої інстанції не було взято до уваги наявність очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Реалізація зарахування заявника до списків особового складу до іншої військової частини з військової частини НОМЕР_1 , видання наказу та переміщення ОСОБА_1 у зону бойових дій з метою проходження військової служби в Збройних Силах України не можлива до надання судом оцінки на предмет правомірності підстав мобілізації позивача, як особи, якій було надано відстрочку від призову на військову службу. Обраний спосіб забезпечення позову є пропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану враховуючи очевидно протиправні попередні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що допустив грубе порушення норм законодавства в частині мобілізації. У разі невжиття заходів забезпечення позову позивач буде зарахований до іншої військової частини, що унеможливить поновлення його права на виключення з особових списків військової частини НОМЕР_1 . Сукупність наведених обставин вказує на наявність реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та існування об'єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Згідно ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України).
Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач оскаржує наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 12 вересня 2025 року у частині ОСОБА_1 , та наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Також позивач просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Судом першої інстанції вірно враховано, що сам по собі факт прийняття відповідачами вказаних вище Наказів, які стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі Накази є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Задоволення заяви позивача з підстав наявності ознак протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути кваліфіковано як фактичне ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України). Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. До заяви про забезпечення позову заявником не надано документів, які є достатніми для того, аби обґрунтовано підтвердити наявність правових підстав для забезпечення позову.
Окрім того, суд вірно відзначив, що за приписами пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Отже, процесуальний закон містить імперативну заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
При цьому, слід зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, зокрема, на момент подання та розгляду заяви про забезпечення позову.
Тож у контексті обраного позивачем способу забезпечення позову (зупинення видання наказу (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу до іншої військової частини та залишення проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а також заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 здійснювати переміщення позивача, необхідно зауважити, що такі зарахування, залишення, переміщення (переведення) є можливими виключно на підставі наказу або розпорядження командира (начальника), зупинення дії якого в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці імперативно забороняється відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи діяння суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Сам собою факт вчинення суб'єктом владних повноважень діянь, ухвалення рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що такі діяння/рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Ураховуючи вище викладене, вжиття заходів забезпечення позову у цій справі в обраний заявником спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, викладені аргументи не є переконливими в розумінні приписів статті 150 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягає.
Крім цього, апеляційний суд враховує, що такі види забезпечення позову як зупинення процесу видання наказів щодо зарахування осіб до списків особового складу військової частини, та заборони командуванню військової частини здійснювати переміщення позивача у зону бойових дій з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі, не являється необхідним заходом для забезпечення реального виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, а може бути кваліфіковано як втручання у службову діяльність посадових осіб військового командування Збройних Сил України щодо здійснення та забезпечення процесу проходження особами військової служби в умовах воєнного стану.
При цьому, суд, який постановляє ухвалу щодо вжиття (невжиття) відповідного заходу забезпечення позову, не може одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта (дії чи бездіяльності), а рішення суду стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта (дії чи бездіяльності).
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального і процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо питання про забезпечення адміністративного позову, а тому немає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі №380/19873/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді З. М. Матковська
С. П. Нос