18 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10796/25 пров. № А/857/37163/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року в справі № 460/10796/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Зозуля Д.П.,
час ухвалення рішення - 08 серпня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 08 серпня 2025 року,
У червні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом зарахування до загального страхового стажу періоду її роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я із 15.01.1978 по 01.05.1998 у подвійному розмірі, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній з 15.08.2003).
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 24.12.2024, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи із 15.01.1978 по 01.05.1998 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пенсію ОСОБА_1 призначено до набрання чинності змін до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (до 15.08.2003), і в період дії цих змін факт трудової діяльності в закладах, зазначених в цій статті, відсутній, то права на подвоєння стажу роботи в інфекційному відділенні з 15.01.1978 по 01.05.1998 немає.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, в тому числі електронної справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.05.1995 перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, розмір якої було визначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення, а з 01.01.2004 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Записами трудової книжки позивача підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 15.01.1978 по 01.05.1998 обіймала посаду лаборанта інфекційного відділення Демидівської районної лікарні.
Рішеннями відповідача про призначення та перерахунок пенсії за період з 05.05.1995 підтверджується, що період роботи ОСОБА_1 з 15.01.1978 по 01.05.1998 на посаді лаборанта інфекційного відділення Демидівської районної лікарні зарахований до загального страхового стажу в календарному обчисленні.
На адвокатський запит представника позивача від 28.02.2025 №180/02/2025 про надання інформацію про причини не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я із 15.01.1978 по 01.05.1998 відповідач листом повідомив, що оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено до набрання чинності змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (до 15.08.2003) і в період дії цих змін факт трудової діяльності в закладах, зазначених в цій статті відсутній, то права на подвоєння стажу роботи в інфекційному відділенні з 15.01.1978 по 01.05.1998 немає.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, в редакції, чинній станом на 1995 рік - дату призначення позивачу пенсії за віком) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом встановлено, що пенсія ОСОБА_1 з 05.05.1995 призначена на пільгових умовах за Списком №2.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII, п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки позивача, дата заповнення 08.08.1963:
1. Запис №5 від 13.09.1965 - зарахована на посаду лаборанта Демидівської районної лікарні №2 (наказ від 13.09.1965 №184);
2. Запис №6 від 15.01.1978 - переведена на посаду лаборанта інфекційного відділення цієї лікарні (наказ №4 від 13.01.1978);
3. Запис №7 від 01.05.1998 - переведена на посаду лаборанта клініко-діагностичної лабораторії (наказ від 30.04.1998 №57 параграф 2).
Таким чином, належними документами підтверджується період роботи позивача з 15.01.1978 по 01.05.1998 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із наданої відповідачем довідки №349 від 09.04.1993, виданої Демидівської районної лікарні № 2 вбачається, що що ОСОБА_1 прийнята на посаду лаборанта (наказ №4 від 13.01.78) і працювала повний робочий день по обслуговуванню хворих інфекційного відділення інших робіт не виконувала.
Зазначена обставина підтверджується також витягами з наказів по Демидівській райлікарні №2 від 13.01.1978 №4 та від 30.04.1998 №57.
Судом встановлено, що статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції станом на дату призначення позивачу пенсії 05.05.1995 та до 15.08.2003) передбачалалось, що робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, станом на дату призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах дійсно були відсутні підстав для зарахування періоду її роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я у подвійному розмірі з 15.01.1978 по 01.05.1998.
Водночас суд встановив, що Законом України «Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"» від 10 липня 2003 року №1110-IV, вказану статтю викладено у новій редакції, за змістом якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування - 15.08.2003.
Згідно з частиною першою статті 98 Закону №1788-XII перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Статтею 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з дня призначення їй пенсії 05.05.1995 та станом на дату набрання чинності Законом №1110-IV безперервно працювала, за результатом чого період роботи зарахований до її загального страхового стажу, а пенсійна справа ОСОБА_1 містила копію трудової книжки та довідки роботодавця, що підтверджували характер та період роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я.
01.01.2004 набрав чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), частиною першою статті 4 якого визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Досягнення позивачем пенсійного віку станом на 01.01.2004 та наявність необхідного стажу роботи для обчислення пенсії на умовах Закону №1058-IV відповідачем не заперечувалось.
Судом встановлено, що статтею 43 Закону №1058-IV (в редакції, станом на 01.01.2004) перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, після набрання чинності Законом №1058-IV у Пенсійного органу був наявний обов'язок перерахувати пенсії за віком, призначені до набрання чинності такого законом, зокрема з врахуванням наявних в матеріалах пенсійної справи документів.
У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Факт роботи позивача, зокрема й у період з 15.01.1978 по 01.05.1998 у зазначених умовах на посаді лаборанта інфекційного відділення закладу охорони здоров'я чітко підтверджувалось з 01.01.2004 трудовою книжкою позивача, яка не містила виправлень, підправлень або ж нечітких даних, та наданою відповідачем із матеріалів пенсійної справи довідкою №349 від 09.04.1993, виданою Демидівською районною лікарнею № 2.
При цьому, відповідно до преамбули Закону №1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема й щодо пільг по обчисленню стажу, станом на час набрання Закону №1058-IV та на час проведення наступних перерахунків пенсії після 01.01.2004 діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Доводи відповідача, стосовного того, що в розумінні наведеного пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 приписи статті 60 Закону №1788-XII не підлягають врахуванню при визначенні страхового стажу позивача з набуттям чинності Закону №1058, є безпідставними, оскільки як вже зазначалося судом, положеннями Закону №1110-IV від 10.07.2003 до статті 60 Закону №1788-XII вносилися зміни та доповнення.
Отже, після набуття чинності Закону №1058 законодавець підтвердив необхідність застосування положень статті 60 Закону №1788-XII для врегулювання конкретних спірних відносин щодо зарахування відповідних періодів роботи в перелічених закладах охорони здоров'я до стажу роботи у подвійному розмірі.
При цьому, суд зауважує, що редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує відповідні приписи статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє їх.
З огляду на викладене, передбачене статтею 60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2018 року по справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), у постанові від 23.01.2019 року по справі №485/103/17, у постанові від 04.12.2019 року по справі №689/872/17 та у постанові від 27.02.2020 року по справі №462/1713/17.
Відтак, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі незалежно від того, чи існувала така редакція статті 60 Закону №1788-XII на дату призначення ОСОБА_1 пенсії.
Водночас, застосовуючи положення статті 43 Закону №1058-IV після прийняття такого закону, враховуючи чинну статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Пенсійний орган був зобов'язаний самостійно, на підставі наявних документів (трудової книжки та довідки про характер роботи) провести перерахунок такої пенсії із врахуванням для її обчислення періоду роботи з 15.01.1978 по 01.05.1998 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я до загального страхового стажу в подвійному розмірі.
Однак, як встановлено судом, відповідач, не провівши перерахунок пенсії після набрання чинності Законом №1058-IV, вказав у відповідь на адвокатський запит на безпідставність врахування такого періоду роботи до загального страхового стажу у подвійному розмірі через відсутність підстав.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом зарахування до загального страхового стажу періоду її роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я із 15.01.1978 по 01.05.1998 у подвійному розмірі, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній з 15.08.2003).
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року в справі № 460/10796/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 грудня 2025 року.