18 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22418/24 пров. № А/857/36173/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 380/22418/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїКлименко О.М.
дата складання повного тексту рішення25 липня 2025 року
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (відповідач-2), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії від 01 травня 2024 року (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області помилково вказано « 2023» замість « 2024») № 134550019366;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , стаж роботи з 28 лютого 1992 року по 13 грудня 1995 року на посаді видувальника скловиробів та з 14 грудня 1995 року по 18 травня 2001 року на посаді склодува у Львівському скляному виробничому об'єднанні «Райдуга» (згодом Акціонерне товариство закритого типу «Райдуга») до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити згідно з записами трудової книжки та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020) у зв'язку з досягненням ним пенсійного віку 50 років за наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 1 більше 10 років з 24 квітня 2024 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 380/22418/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 01 травня 2023 року (правильна дата - 01 травня 2024 року) № 134550019366 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що у разі, якщо в трудовій книжці позивача, який звернувся із заявою про призначення йому пенсії віком на пільгових умовах, відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установленого для окремих категорій працівників, за заявою позивача або його довіреної особи проводиться засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, утвореної при Головному управлінні Пенсійного фонду України у відповідній області. Так, зокрема у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється відповідними Комісіями при Головних управліннях Пенсійного фонду України. Оскільки Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області прийняла рішення підтвердити ОСОБА_1 стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 1 у Львівському скляному виробничому об'єднанні «Райдуга» (AT ЗТ «Райдуга») видувальником скловиробів з 05 липня 1989 року по 28 грудня 1989 року та періоди з врахуванням фактично відпрацьованого часу з 28 лютого 1992 року по 02 квітня 1992 року, з 01 січня 1994 року по 13 грудня 1995 року, то Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області й зарахувало вказані періоди роботи позивача до його пільгового стажу. Позивач не має необхідного страхового та пільгового стажу роботи, встановленого абзацом першим пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058, для призначення пільгової пенсії, що є обов'язковою умовою для призначення такої пенсії.
Зазначає, що під час прийняття спірного рішення у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивача законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один Закон, а саме Закон № 1058. Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 не змінило правового регулювання спірних правовідносин та не дає підстав вважати оскаржуване рішення протиправним. Також вказує, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. Зауважує, що електронна пенсійна справа є у пенсійному органі за місцем фактичного проживання особи та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідачі та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Суд вважав, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону № 1058.
Відтак, відмову відповідача-2 у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю нього необхідного загального страхового стажу суд вважав протиправною, адже, покликаючись у спірному рішенні на пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058, відповідач-2 не врахував правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової юридичної сили з одного й того ж предмету правового регулювання, з огляду на що безпідставно не віддав перевагу у застосуванні найбільш сприятливого для позивача закону, а саме пункту «а» статті 13 Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Що стосується позовних вимог про зарахування до пільгового стажу окремих періодів трудової діяльності позивача та призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то суд зазначив, що відповідач-2, ухвалюючи оскаржуване рішення, не пояснив, які саме періоди трудової діяльності згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 07 липня 1989 року зараховані до його пільгового стажу, а які ні та чому, а відтак, суд позбавлений можливості належно встановити обсяг наявного у позивача пільгового стажу та робити висновок про його достатність чи недостатність для отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Беручи до уваги викладене, суд вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача у розглядуваній ситуації буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою 24 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 01 травня 2023 року (правильна дата - 01 травня 2024 року) № 134550019366, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Підстави, для відмови, зазначені у цьому рішенні, такі: «Відмова у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1
Дата народження 30.11.1970
Дата звернення за призначенням пенсії 24.04.2024
Вік заявника 53 років 4 місяці 24 днів
Податковий номер заявника 2590101334
Відповідно до п/п.1. п. 1. ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії мають працівники зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком робіт і професій, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Страховий стаж заявника становить 18 років 10 місяці 28 днів, стаж для розрахунку пенсії становить 20 років 10 місяців 28 днів, пільговий стаж роботи становить 2 років 6 місяців 12 днів, пільговий стаж роботи з врахуванням військової служби становить 4 років 5 місяців 19 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу заявника зараховано всі періоди роботи.
Заявник не має права на призначення пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу роботи.
Заявник працює.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду не перебуває та пенсію не отримує».
Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача-2 протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Законом №1058-IV.
Пунктом 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону України №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
03 жовтня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Відповідно до п. а ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (чинного до 28.03.2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Встановлено, що Законом України від 02.03.2015 року №13-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (набув чинності 2803.2015 року) п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Встановлено, що Рішенням Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 було визнано неконституційними положення п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягає п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції: для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при наявності одночасно редакції ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-рп/2020, пенсійний орган мав застосувати положення п. а ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-рп/2020, як більш сприятливої для особи.
Так, у спірному рішенні відповідач-2 вказує, що страховий стаж позивача становить 18 років 10 місяці 28 днів, а стаж для розрахунку пенсії - 20 років 10 місяців 28 днів, чим визнає, що загальний страховий стаж позивача становить більше 20 років.
Колегія суддів зазначає, що такий обсяг загального страхового стажу є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Таким чином, відмова відповідача-2 у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю у нього необхідного загального страхового стажу є протиправною, адже, покликаючись у спірному рішенні на пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058, відповідач-2 не врахував правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової юридичної сили з одного й того ж предмету правового регулювання, з огляду на що безпідставно не віддав перевагу у застосуванні найбільш сприятливого для позивача закону, а саме пункту «а» статті 13 Закону № 1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Що стосується позовних вимог про зарахування до пільгового стажу окремих періодів трудової діяльності позивача та призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то колегія суддів вказує на наступне.
Згідно статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів (далі Порядок №637). Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку №637. За змістом цього пункту у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Відтак, право на пенсію на пільгових умовах потребує підтвердження або записами трудової книжки, у якій вказано про характер (умови) виконуваної роботи за відповідною професією, посадою, виробництвом, або уточнюючою довідкою підприємств, установ, організацій, їх правонаступників, яка містить такі відомості про особу. Відсутність правонаступника, який може видати уточнюючу довідку, не є перешкодою для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах для окремих категорій працівників.
У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється Комісією з питань підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в області (далі Комісія), відповідно до затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 р. за №1231/13105, далі Порядок №18-1).
Пунктом 2 Порядку №18-1 його дія поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 6 Порядку №18-1 основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Відповідно до пунктів 11-15 Порядку №18-1 із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)), може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу. Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати. Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.
Заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними у пункті 11, абзаці дев'ятому пункту 12 цього Порядку, протягом п'яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.
Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення. Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.
Судом встановлено, що до заяви від 24 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач додав трудову книжку серії НОМЕР_2 від 07 липня 1989 року.
У цій трудовій книжці вчинені такі записи про роботу позивача у Львівському скляному виробничому об'єднанні «Райдуга» (надалі перейменоване у Львівське акціонерне товариство закритого типу «Райдуга»), яка має пільговий характер:
- 05 липня 1989 року - прийнятий у відділ головного художника видувальником по другому розряду;
- 21 серпня 1989 року - переведений видувальником скловиробів по третьому розряду;
- 18 жовтня 1989 року - переведений видувальником скловиробів по четвертому розряду;
- 28 грудня 1989 року - звільнений із заводу у зв'язку з проходженням служби в армії;
Служба в лавах Радянської Армії;
- 28 лютого 1992 року - прийнятий в цех сортового посуду № 3 видувальником скловиробів по четвертому розряду;
- 12 жовтня 1993 року - переведений в цех художніх виробів учнем видувальника скловиробів;
- 03 січня 1994 року - переведений в цех сортового посуду № 1 видувальником скловиробів по четвертому розряду;
- 14 грудня 1995 року - переведений учнем склодува на дільницю художніх виробів цеху сортового посуду № 1;
- 18 травня 2001 року - звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Як зазначив відповідач-2 у апеляційній скарзі, Комісія з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, утворена при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, прийняла рішення підтвердити позивачу стаж роботи на пільгових умовах за Списком № 1 у Львівському скляному виробничому об'єднанні «Райдуга» (AT ЗТ «Райдуга») видувальником скловиробів з 05 липня 1989 року по 28 грудня 1989 року та періоди з врахуванням фактично відпрацьованого часу з 28 лютого 1992 року по 02 квітня 1992 року, з 01 січня 1994 року по 13 грудня 1995 року, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувало саме вказані періоди роботи позивача до його пільгового стажу.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що спірне рішення відповідача-2 не містить жодної згадки про рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, утвореної при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, мова про яке іде у апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву.
Рішення відповідача-2 не містить жодних роз'яснень стосовно того, які ж саме періоди трудової діяльності згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 07 липня 1989 року зараховані до його пільгового стажу, а які ні.
Також не вказано у цьому рішенні жодних мотивів (підстав), з яких ті періоди трудової діяльності позивача, які не зараховані до його пільгового стажу, не враховані відповідачем-2.
Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, оцінити їх крізь призму норм права, що регулюють відповідні правовідносини, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18).
Своєю чергою, вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, яким також є спірне рішення відповідача-2, визначені статтею 72 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073).
Так, відповідно частин першої, другої статті 72 Закону № 2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:
1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);
2) фактичні обставини справи;
3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;
4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;
5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Однак з порушенням наведених норм Закону № 2073 спірне рішення відповідача-2 не містить посилань на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки пенсійного органу, а також детальної правової оцінки обставин, виявлених пенсійним органом, та чіткого зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин, зокрема у частині, що стосується не зарахування окремих періодів трудової діяльності позивача до його пільгового стажу.
Відтак, судом першої інстанції підставно скасовано оскаржуване рішення, як протиправне.
Є також правильним висновок суду першої інстанції, що повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач-2, ухвалюючи оскаржуване рішення, не пояснив, які саме періоди трудової діяльності згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 07 липня 1989 року зараховані до його пільгового стажу, а які ні та чому. Відтак, суд наразі позбавлений можливості належно встановити обсяг наявного у позивача пільгового стажу та робити висновок про його достатність чи недостатність для отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у розглядуваній ситуації буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
При цьому, оскільки, оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за наслідками розгляду поданих документів ухвалило Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, а тому саме цей пенсійний орган належить зобов'язати вчинити відповідні дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 380/22418/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос