16 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20010/25 пров. № А/857/43499/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Носа С.П.,
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання: Головко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/20010/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя(і) у І інстанції Хома О.П.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Львівської міської ради про визнання недійсним рішення №115 від 26.12.2002 виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради "Про оформлення права власності на: склад з прибудовою на АДРЕСА_1 , автогараж по АДРЕСА_2 , їдальня по АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , Склад будівельних матеріалів по АДРЕСА_5 , приміщення пилорами з прохідною по АДРЕСА_6 , за громадянином ОСОБА_2 ".
Підставою звернення до суду з позовом стало прийняття Лисиничівської сільською радою рішення №115 від 26.12.2002 про оформлення права власності на вищевказані об'єкти нерухомості за громадянином ОСОБА_2 , яке, на думку позивача, порушує його права на це майно та не відповідає статті 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_3 було відмовлено.
Не погодившись із такою ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач звернувся з позовом до суб'єкта владних повноважень з вимогою визнати недійсним його рішення. А тому вважає, що це є адміністративний спір, який повинен розглядатись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з таких підстав.
Як слідує з позовної заяви, ОСОБА_3 обґрунтовуючи свої позовні вимоги послався на те, що рішення Лисиничівської сільської ради №115 від 26.12.2002 порушує його право на майно КСП "АС "Нива" як члена зазначеної агроспілки. Вказує, що рішення прийнято з порушенням статті 203 Цивільного кодексу України, тому просить визнати цей правочин не дійсним відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному: “До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи».
Для правильного вирішення спору визначальною ознакою є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (Постанова Великої палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (Постанова Великої палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про визнання недійсним рішення №115 від 26.12.2002 виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради «Про оформлення права власності на ….. за громадянином ОСОБА_2 ».
Як слідує з позовної заяви, оскаржуване ОСОБА_1 рішення Лисиничівської сільської ради №115 від 26.12.2002 стосується оформлення права власності на низку приміщень за громадянином ОСОБА_2 .
Вказане рішення є правовим актом індивідуальної дії.
Такі правові акти породжують права й обов'язки в першу чергу для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким їх адресовано.
Таким чином, позивач, оскаржуючи рішення Лисиничівської сільської ради №115 від 26.12.2002, фактично звернувся за захистом своїх майнових прав на вказані у спірному рішенні об'єкти нерухомості.
Отже, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що цей спір є приватноправовим та зумовлений порушенням майнових прав фізичної особи на нерухоме майно.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/20010/25 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 19.12.2025