Справа № 240/24874/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
19 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" по суті, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як чоловікові на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом із дружиною ОСОБА_2 , та чотирма малолітніми дітьми: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також вітчимом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дітей своєї дружини від попереднього шлюбу.
У зв'язку з наявністю на утриманні чотирьох дітей віком до 18 років ОСОБА_1 звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_8 ) із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
20.11.2024 позивач звернувся до комісії із заявою, в якій він просив надіслати йому копію рішення комісії щодо розгляду його заяви про надання відстрочки.
06.12.2024 позивач отримав поштове повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_8 , датоване 15.11.2024. В ньому позивача повідомили, що 15.11.2024 комісія ІНФОРМАЦІЯ_8 прийняла рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підставами для відмови вказано відсутність довідки про здобуття освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, довідки закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідки закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна. У листі також зазначено, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу на загальних підставах.
Вважаючи рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 від 15.11.2024 протиправним, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 допущено протиправну бездіяльність, що полягає у неналежному розгляді заяви позивача про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Водночас, враховуючи, що відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки та не прийняв мотивованого рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, не надав оцінку підставам для надання відстрочки та доказам на підтвердження такого права, суд вважав за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву позивача по суті, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги позивача колегія суддів виходить із такого.
частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент звернення позивачем із заявою про надання відстрочки та на момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, тому під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Приписами ч.7 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок №560 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 56 цього порядку відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Згідно п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, положення Порядку №560 свідчать про те, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані мають право особисто подати на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4 до Порядку №560.
Разом з тим, Порядок №560 наділив комісію відповідача активною функцією та дискреційними повноваженнями щодо вивчення документів для підтвердження відстрочки від призову на військову службу, а на підставі розгляду документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем в даному випадку допущено протиправну бездіяльність, що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд зазначив, що відсутність належного рішення (з урахуванням саме тих обставин та норм Закону, про які зазначає позивач) свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, оскільки відмова у задоволенні заяві з підстав, з яких військовозобов'язаний не звертався до територіального центру, не може свідчити про належне виконання останнім свого обов'язку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не надав оцінку наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, адже це є дискреційними повноваженнями, які належать комісії відповідача та нею не реалізовані, оскільки рішення комісії за наслідками розгляду заяви позивача відсутні.
Суд зауважує, що суд не може підміняти компетенцію відповідача у зазначених вище питаннях, та не може надавати оцінку наявності чи відсутності підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за обставин цієї справи, коли відповідач не надавав оцінки наданим позивачем документам в своєму рішенні про відмову у наданні відстрочки позивачу.
Доводи скаржника не спростовують відсутність реалізації комісією відповідача її вищезгаданих дискреційних повноважень.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, що відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки та не прийняв мотивованого рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, не надав оцінку підставам для надання відстрочки та доказам на підтвердження такого права, слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву позивача по суті, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.